Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 102)

Ти день-денички в стороні, Зізнався з Дульською ²⁰ якоюсь. Ну, од чого ж, скажи мені, Ніколи ти передо мною Про Дульську слова ие сказав?

Мазепа

Воно! Я й перше угадав!

Оце ти, серденько, ревнива.

З якого б, навіжений, дива Я за дівчатами гасав?

Хіба ж оцій сідій чуприні Дотепно кланяться дівчині?

Не знаєш добре ти мене! Минеться од дівчат охота,

Як в голові сидить робота Та всяка думка шию гне...

А ти із діла злидні робиш.

Маруся

Ти околесицю городиш!

Не хочу, вспражки розкажи.

Мазепа

Ну, слухай, серце, годі, годі!

Да що почуєш, то мовчи:

Давно ми заварили діло,

Тепер воно кипить у нас;

Година гарная наспіла, Прокалатає шридко час.

Давно без батьківської слави Ми, як воли, в ярмі жили,

У подданстві або Варшави,

Або великої Москви.

Возиться годі з москалями, Украйні царством буть пора²¹:

І я моїми козаками Шпурну на моцного Петра! Москаль жахнеться перед нами, І, може... буду я царем...

З собою заодно я маю І Карла з польським королем, Княгиня Дульськая отая,

Та старець той, та єзуїт Од їх до мене листи носять.

Ну, є за що мене журить?

Отак жінки щодня голосять,

А розпитай — сама не зна,

Чого сталиться навісна!

Маруся

Ти будеш цар на Україні!

Як гарно на сідій чуприні Засяє золотий вінець!..

Мазепа

Та почекай, ще не конець,

Бог вісь про те, що далі буде.

Маруся

Тебе всі поважають люде,

На смерть за тебе кожний рад, Ти кращий будеш цар од миру, Тебе жде царство...

Мазепа

А як кат?

М а р у\ я

Піду з тобою під сокиру...

Мазепа

Марусе, рибонько моя,

Марусе, ти мене кохаєш?

Маруся

Хто, я?

Мазепа

Еге.

Маруся

Хіба не знаєш!

Мазепа

Дорожчий хто тобі, чи я,

Чи батько?

Маруся

Годі, серце миле!

Мазепа

Що, якби люди присудили,

Щоб кого-небудь з нас убили,

А ти б обом була суддя;

Кого б пустила ти на, муку?

За ким би вспражки потягла,

За батьком чи за мною руку?

Маруся

Геть угамуйся, глянь на себе,