Олдос Хаксли – Який чудесний світ новий! (страница 10)

— Він такий потворний! – вигукнула Фанні.

— А от мені подобається його вигляд.

— А ще такий дрібонький. – Фанні скривила міну, адже низький зріст був типовою й жахливою ознакою низької касти.

— А як на мене, то це доволі солоденька якість, – заперечила Леніна. – Його так і хочеться погладити. Знаєш. Наче котика..

Фанні була приголомшена.

— Кажуть, коли він ще був у пляшці, хтось помилково додав алкоголь у його замінник крові, думаючи, що він був гаммою. Ось чому він такий низькорослий.

— Що за дурниці! – обурилася Леніна.

— В Англії фактично було заборонене навчання під час сну. Тоді існував так званий лібералізм. Парламент, якщо ви розумієте, про що йде мова, ухвалив закон про цю заборону. Це збереглося в архівах. Усі ці промови про індивідуальну свободу. Свободу бути ні до чого не здатним і жалюгідним. Бути затичкою округлої форми, що вільно намагається затулити собою квадратний отвір.

— Та звісно ж, любий приятелю, тобі і карти в руки, запевняю тебе. Тобі і карти в руки. – Генрі Фостер поплескав помічника визначальника по плечу. – Бо всі ми, врешті-решт, належимо одне одному.

Сто нічних повторень тричі на тиждень впродовж чотирьох років, подумав Бернард Маркс, який був фахівцем із гіпнопедії. Шістдесят дві тисячі чотириста повторень творять єдину істину. Ідіоти!

— Або візьмімо кастову систему. Її постійно пропонували і постійно відкидали. Тоді існувала так звана демократія. Так, ніби люди являли собою щось більше за звичайні фізико-хімічні тотожності.

— Ну, я тільки можу сказати, що прийму цю пропозицію.

Бернард їх ненавидів, ненавидів. Але їх було двоє, вони були високі, були міцні.

— А тоді року Фордового 141-го розпочалася Дев’ятирічна війна.

— Навіть якщо йому і справді додали в замінник крові алкоголь.

— Фосген, хлорпікрин, етилйодацетат, дифенілціанарсин, трихлорометил, хлороформат, дихлоретил сульфід. Не кажучи вже про синильну кислоту.

— Хоч я в це просто не вірю, – зробила висновок Леніна.

— Гул чотирнадцяти тисяч літаків, що насувалися чіткими формаціями. Але на бульварі Курфюрстендамм або у Восьмому муніципальному окрузі Парижа вибухи бомб зі спорами сибірки лунали навряд чи гучніше за ляскіт паперових мішечків.

— Бо я справді хочу побачити Дикунську резервацію.

— Ch3C6H2(N02)3 + Hg(CNO)2 = ну, і що? Велетенська воронка в землі, купа цегли, шматочки плоті і слизу, нога разом із черевиком летить у повітрі і падає – хляп! – прямо посеред яскраво-червоних квітів герані; яке чудове видовище того літа!

— Ти безнадійна, Леніно, роби собі, як знаєш.

— А особливо дотепна була російська технологія зараження водопостачання.

Повернувшись одна до одної спинами, Фанні й Леніна переодягалися далі мовчки.

— Дев’ятирічна війна, тоді потужний економічний крах. Вибирати треба було між Світовим контролем і руїною. Між стабільністю і...

— Фанні Краун також симпатична дівчина, – сказав помічник визначальника.

В яслах закінчився урок класової свідомості, голоси тепер привчали майбутніх споживачів постійно відчувати потребу в нових промислових товарах.

Я так люблю літати, – шепотіли вони, – я так люблю літати, я так люблю новий одяг, я так люблю...

— Сибірка, звісно, поховала лібералізм, та все ж таки не можна нічого робити силою.

— Навіть близько не така пневматична, як Леніна. Навіть близько.

— А старий одяг паскудний, – вів далі невтомний шепіт. – Ми завжди викидаємо геть старий одяг. Краще викидати, ніж латати, краще викидати, ніж латати, краще викидати...

— Справа уряду засідати, а не руками махати. Керувати треба за допомогою мізків і сідниць, а не кулаків. Скажімо, існувала обов’язкова повинність споживання.

— Ну, я вже готова, – повідомила Леніна, але Фанні й далі мовчала, відвернувшися спиною. – Ну ж бо миритися, дорогенька моя Фанні.

— Кожен чоловік, жінка й дитина були зобов’язані споживати щороку визначену їм кількість. Задля розвитку промисловості. А внаслідок цього отримали...

— Краще викидати, ніж латати. Що більше латок, то менший достаток; що більше латок...

— Ще трохи, – похмуро буркнула Фанні, – і ти накличеш на себе біду.

— ...свідоме заперечення у величезних масштабах. Відмова від споживання. Назад до природи.

— Я так люблю літати. Я так люблю літати.

— Назад до культури. Саме так, до культури. Бо ви ж не зможете багато споживати, якщо сидітимете й читатимете книжки.

— Чи я нормально виглядаю? – запитала Леніна. Її жакет був пошитий з темно-зеленої ацетатної тканини, а комір і манжети були оздоблені зеленим віскозним хутром.

— Вісімсот прихильників простого життя були покошені кулеметним вогнем у дільниці Ґолдерс Ґрін.

— Краще викидати, ніж латати, краще викидати, ніж латати.

Зелені вельветові шорти і білі ґольфи з віскозної вовни, відгорнуті під колінами.

— А тоді відбулася та сумнозвісна масакра у Британському музеї. Дві тисячі шанувальників культури були отруєні дихлоретил сульфідом.

Біло-зелений жокейський кашкет затіняв Ленінині очі; її туфельки були яскраво-зелені й начищені до блиску.

— Врешті-решт, – сказав Мустафа Монд, – Контролери збагнули, що силою нічого доброго не здобути. Повільніші, але набагато переконливіші методи ектогенезису, неопавловського зумовлювання і гіпнопедії...

А довкола талії в неї був оздоблений сріблом зелений патронташ із шкірзамінника, що трохи випинався (адже Леніна не була ялова), переповнений регламентованим запасом контрацептивних засобів.

— Нарешті були використані відкриття Пфіцнера і Кавагучі. Потужна пропаганда проти живородного розмноження...

— Чудово! – завзято вигукнула Фанні. Вона ніколи не вміла занадто довго опиратися Леніниним чарам. – А який солодесенький цей Мальтузіанський пояс!

— Поєднана з кампанією супроти патріархальщини; із закриттям музеїв, підриванням історичних монументів (на щастя, більшість із них було вже зруйновано під час Дев’ятирічної війни); із забороною на всі книжки, опубліковані перед 150-м роком Фордовим.

— Я просто мушу дістати собі такий, – додала Фанні.

— Існували, скажімо, такі речі, як піраміди.

— Моя стара кулішниця, та чорна, лакована...

— Або чоловік, якого звали Шекспір. Ви, звісно, нічого про все це не чули.

— Це просто ганьба – отой мій патронташ-кулішниця.

— Це і є переваги справжньої наукової освіти.

— Що більше латок, то менший достаток; що більше латок, то менший...

— Поява першої «Моделі Т» господа нашого Форда...

— Він був у мене майже три місяці.

— Ця дата визначила початок нової ери.

— Краще викидати, ніж латати, краще викидати...

— Як я вже казав, існувало так зване християнство.

— Краще викидати, ніж латати.

— Етика й філософія обмеженого споживання...

— Я люблю новий одяг, я люблю новий одяг, я люблю...

— ...така потрібна в період обмеженого виробництва; але в епоху машин і фіксації азоту – це явний суспільний злочин.