Оксана Панкеева – Перетинаючи кордони (страница 32)

- А ось це що? - запитала Ольга, вказуючи на абсолютно голий шматок на захід від Ортану і Егіни.

- А на заході... А нічого там немає, там варвари живуть. Різні, бувають нічого, як наш принц-бастард. Правда, душка?.. А бувають повні монголо-татари... Власне, через них ми і тримаємо армію. Обстановка на континенті досить мирна, один з одним країни не воюють, хіба що так, по дрібниці, локальні конфлікти. Наш король взагалі вважає, що війна - це лиш розорення. А ось його дід, великий Кендар Завойовник, дотримувався діаметрально протилежної думки, за час свого правління відрубав шматок у Голдіани, підім'яв з десяток удільних князівств і дуже облизувався на узбережжя, але не встиг, постарів... Так про що я? А, про варварів. Вони мають погану звичку періодично влаштовувати набіги, коли їм нудно стає чи харч закінчується. Хоча деякі починають потихеньку долучатися до цивілізації. Ось, наприклад, одне велике матріархальне плем'я влаштувалося трохи на північний захід від нас і перейшло на осілий спосіб життя. Навіть місто почали будувати, їх вождь оголосила себе королевою, але інші королівства вважають, що це вона погарячкувала, і зарозуміло вернуть носа від нових сусідів. Мовляв, не доросли ще по рівню розвитку. Тільки наш король ставиться до них з усією душею, навіть військовий союз уклав. Чи то вітає саме прагнення до розвитку, чи то радий, що між нами і варварами утворився якийсь буфер, а може, просто королева ця йому подобається.

- А вона йому дійсно подобається? - поцікавилася Ольга. Їй, в загалі, було все одно, що там у цих королів між собою, але просто хотілося якось більше дізнатися про того короля, з яким їй, не дай бог, доведеться спілкуватися.

- Ну, раз він ледь не одружився, значить, подобається.

- А чого ж не одружився?

- Та ось невдача, вона страждає невиліковним безпліддям, а йому спадкоємці потрібні. Так що обмежилися військовим союзом і навіть не переспали жодного разу, роззяви... Ну гаразд, не будемо перемивати кісточки його величності, продовжимо. Ось це, всупереч твоїм припущенням, зовсім не Африка. Тобто цей материк на півдні зовсім не схожий на вашу Африку. Клімат приблизно той же, але там люди не живуть. Там, як не дивно, збереглися динозаври. І ще там живуть дракони, єдині розумні мешканці в тих місцях.

- Правда розумні? - здивувалася Ольга.

- Не гірше нас. Але я про них не знаю практично нічого, люди взагалі про них мало знають. Вони не особливо з нами спілкуються, у них якісь незбагненні для нас поняття, за якими вони і вирішують, з ким спілкуватися, а з ким ні. Є в світі фахівці з драконів, але це виключно маги, так і тих раз, два та й усе.

- А чому тільки маги?

- Хоча б тому, що в гості до драконів можна потрапити тільки телепортом. Уяви собі, пертися пішки через цю Африку, зарослу непрохідними джунглями, де повно хижих ящерів, а потім ще в гори лізти. Туди навіть герої не лізуть, а то б їх скоренько з'їли голодні динозаврики.

- Послухай, Жак, а той дракон, що у вас живе... Чого йому не сиділося вдома? Або вони всі такі?

- Фіг їх знає, які вони. Але зазвичай у нас осідають всякі ізгої і відщепенці, які розсварилися зі своїми або яких за порушення яких-небудь законів виперли стусанами з рідного драконівського суспільства. Само собою, раз вони вдома вели себе як засранці, то тут не стають кращі і починають всіляко шкодити довколишнім мешканцям. Буває, як наш, тероризують всі королівства і вимагають данину, а буває простіше, чи то хуліганять по дрібниці, чи то їдять все, що не встигло сховатися. Ну треба ж щось жерти, ось і тягають то худобу, то людей, їм же по фігу. Ось коли заводиться десь таке стихійне лихо, приходять доблесні герої, на зразок нашого Елмара, і роблять злісній рептилії секир-башка. Або навпаки, як вийде. Від кваліфікації залежить.

- А як же це у Елмара навпаки вийшло? - запитала Ольга, згадавши розповідь про останній подвиг принца. - Кваліфікації не вистачило чи випадковість?

- Не знаю, - знизав плечима блазень, теж відразу ставши серйозніше. - Елмар ніколи про це не розповідав. А ти звідки вже знаєш? Азіль розповіла?

- Жаку! - жалібно сплеснула руками Азіль. - А хіба це таємниця, яку не можна розповідати? Знову я сказала щось зайве?

- Та не таємниця, а... ти хіба сама не розумієш? Елмар не любить про це згадувати, і йому буде дуже неприємно дізнатися, що ти в перший же день знайомства розповідаєш направо і наліво...

- Я не хотіла... - щиро засмутилася німфа. - Він тепер образиться?

- Можу з цього приводу порадити одне. Не кажи йому, що ти розповіла. А ти, Ольга, зроби вигляд, що не знаєш. А то він, звичайно, не образиться, але засмутиться і буде перейматись. До речі, що він сам тобі розповідав?

Ольга сумлінно згадала і виклала зміст нічної бесіди з Елмаром, не загубивши і кількість порожніх пляшок, що скупчилися до ранку, тому Жак знову повеселішав.

- Додумався ж його величність доручити Елмарові переселенців. Цього і слід було очікувати, що ж герой ще міг придумати? Само собою, найперше напитися. І він після такої нічки відправився в похід, бідолаха? Ой, співчуваю... мабуть знову, як завжди, навів переполох по всьому будинку, а з тобою і не попрощався?

- Він взагалі забув, хто я така, - засміялася Ольга, згадавши ранкову зустріч в коридорі.

- Уяви собі, - підхопила Азіль, - побачив її і навіть не згадав, що вона тут робить, говорить «що стоїш, іди справою займися». Напевно, за служницю прийняв. А Ольга теж розгубилася і не здогадалася йому нагадати.

- А ти-то чого розгубилася? - хихикнув Жак. - Теж з бодуна не зорієнтувалася?

- Зорієнтуєшся тут... Виходиш спросоння в коридор, а там такий собі здоровенний голий мужик...

- А він що, голим був? - відверто зареготав королівський блазень. - Ну, вважай, тобі пощастило, фіг би ти його ще коли побачила у всій красі. Але що з ним буде, коли він згадає про королівське виховання і про те, що негідно і не личить?.. Ти хоч не розповідай нікому, а то, якщо ця історія до метра дійде, бідному Елмарові крім жорстоких докорів сумління буде ще грандіозна мораль години на півтори - дві... До речі, про годинник. Обчислення часу тут приблизно таке ж, як в твоєму світі, оскільки астрономічно це, власне кажучи, та сама Земля і у неї той же період обертання і той же місяць. Тільки календар тут місячний, тобто - періоди місяця, від молодика до молодика, двадцять вісім днів. У році тринадцять місяців, тобто влітку виходить чотири. Назви потім вивчиш з будь-якого календаря, коли читати навчишся. Зараз двадцять сьомий день Багрового місяця, післязавтра почнеться Сірий, в цілому, зима на носі. Зима тут тепла, можна без шуби обійтися, а літо не спекотне, приємний клімат, мені подобається. Ось в Містралії та Егіні влітку спека, в Лондрі жахливо похмуро і сиро, в Помор'ї холодно, а тут в самий раз. Перший день весни не має числа і не входить ні в один місяць, він просто сам по собі день, і в цей день змінюється рік. Він просто зайвий виходить, тому з ним так і вчинили. Якщо тобі хочеться якось провести паралель між датами, ну там день народження свій визначити чи свято якесь, можна прив'язуватися до рівнодення та сонцестояння. До речі, тут вони всі вважаються святами. Поки все зрозуміло?

Ольга мовчки кивнула, оскільки все дійсно було гранично просто.

- Дуже добре. Приємно мати справу з тямущою людиною. А то, як згадаю ту сільську тітку, яка і у себе вдома-то ні читати, ні рахувати не вміла, досі погано.

- Зате з нею, напевно, ніяких проблем не було, - припустила Ольга. - Щодо того, що з нею робити і куди прилаштувати.

- Це точно. Не минуло й двох місяців, як вона знайшла собі чоловіка, такого ж, як і сама, поїхала в село і абсолютно щаслива. Садить цукрову тарбу, клепає дітей, варить борщі та нітрохи не страждає від того, що читати так і не навчилася. Воно їй треба? Є будинок, чоловік, корова і шмат землі, межа мрій колишньої кріпачки з дев'ятнадцятого століття. Але ти теж не переймайся, для грамотної людини робота завжди знайдеться, так що не пропадеш. А ми поки продовжимо. Коротко про систему мір і ваг. Детально дізнаєшся сама, коли підеш в місто і почнеш щось купувати. Отже, лікоть - приблизно сорок сантиметрів. Палець - два сантиметри. Стоун - вісімсот тридцять грамів. Кварта - сімсот п’ятдесят мілілітрів. Основною валютою є золота монета, так і називається - золотий. Ходить по всьому континенту. Більш дрібні, само собою, сребреники і мідяки. Ціни вивчимо на практиці, я з тобою завтра в місто сходжу, покажу, що де і загалом як робити покупки. Ну і місцеву кулінарію вивчимо, вона того заслуговує. Ти сьогодні снідала?

- Звичайно, - квапливо відповіла Ольга, відволікшись від роздумів про те, що цей симпатичний блазень відрізняється від інших місцевих мешканців, з якими вона встигла познайомитися, а найбільше схожий на її приятеля програміста Ваську Любушкіна. Васька їй теж шалено подобався, але оскільки йому настільки ж шалено подобалася Ольгина подруга Люська... в цілому, так він нічого і не дізнався. Зате можна було запросто ходити до нього в гості і займати на всю ніч комп'ютер, поки сам Васька був зайнятий Люською. І до ранку ганяти четвірку героїв по зловісним замкам, повним гоблінів і всякої шкідливої ​​живності.