Оксана Панкеева – Перетинаючи кордони (страница 34)

- А як це він примудрився?

- Як і всі збитки, що він завдає, ненавмисно. Елмар тобі, здається, казав, що хлопчисько від народження неймовірної потужності маг, а розуму у нього рівно стільки, скільки належить нормальному підлітку... і навіть менше, тому що ельфи повільніше розвиваються. Якщо ти його встигла розглянути, він навіть зовні на свої п'ятнадцять не виглядає, а сприйняття світу у нього поки зовсім дитяче.

- Чесно кажучи, не встигла, - зізналася Ольга. - Та й не до того якось було, голова йшла обертом... тільки вуха і встигла помітити.

- Так, вуха у нього знатні... - погодився Жак. Потім, повагавшись, якось не дуже впевнено спитав: - А чого ти така... ніби чимось засмучена? Досі не можеш відійти від переміщення? Так начебто вчора все було вже нормально... Або вечір на самоті так подіяв, що сумні думки в голову полізли?

- Та ні... не те щоб... - Ольга задумалася і тут же зрозуміла, що зморозила дурість.

Краще було зробити вигляд, що вона дійсно досі під враженням, тим більше це було майже правда. Не пояснювати ж веселому Жаку, що насправді її так засмутив новий прикид. І, що найнеприємніше, на всіх місцевих дівчатах, яких вона бачила на вулицях, він виглядав нормально і навіть мило, а на ній... Жах просто! І що тепер сказати? Що вона не засмучена, а йому здалося?

На щастя, Жак не став наполягати на відповіді, оскільки його увагу відволікла незнайома Ользі пані, яка, проходячи повз, з ним привіталася і зупинилася перекинутися парою слів. Правда, при цьому вона зміряла Ольгу таким поглядом, що та готова була крізь землю провалитися. Ні, ну за що їй така кара? Обов'язково, коли вона йде з хлопцем, який їй подобається, на шляху повинна попастися зарозуміла красуня в дорогому вбранні, яка вітається зі згаданим хлопцем і заразом розглядає Ольгу з такою собі поблажливою цікавістю, до того ж цілком виправданою, оскільки Ольга неодмінно виглядає за при цьому як істота з «Зоряних воєн»... Залишається тільки мовчки злитися, сказати-то нічого, оскільки з нею ніхто взагалі не розмовляв і навіть не вітався.

- А, вітаю, - життєрадісно відгукнувся Жак, теж зупиняючись. - Що нового при дворі? А то я там вчора ні з ким не побалакав як слід, а сьогодні і зовсім не потраплю.

- Півжиття втратив, - посміхнулася пані, залишивши Ольгу в спокої і переводячи погляд на Жака. При цьому її очі тут же ласкаво потеплішали і вся зарозумілість кудись випарувалася. - Вчора і сьогодні відбулося два чудових скандали, які тобі дуже б сподобалися.

- А саме? - жваво зацікавився Жак.

- Його величність без всяких пояснень відставив графиню Монкар. Вчора ввечері він - можу заприсягтися, абсолютно навмисно! - пройшов повз неї, як повз предмета меблів, і в її присутності залицявся до віконтеси Бефолін, яку запросив в свої апартаменти на вечерю.

- І вона, не тямлячи себе від щастя, помчала, - посміхнувся Жак. - Не дивлячись на те що всього тиждень тому діставала Алісу, цікавлячись, як їй не огидно зносити ласки його величності. Що ж, все зрозуміло. Уявляю, що влаштувала з цього приводу Аліса.

- Не уявляєш. І, що особливо прикро, сама Доріана при цьому не була присутня, будучи зайнята нібито вечерею з його величністю, а все, що сказала з цього приводу Аліса, дісталося нам. Мені і герцогині Дваррі, хоча ми тут зовсім ні до чого і, більш того, обидві були відставлені ще раніше. Зате маркіза Ванчір, коли з'явилася, рвала на собі волосся, що так невчасно додумалася сходити в театр, через що проґавила важливий момент зміни фаворитки. Вона чомусь була впевнена, що якщо б вона була присутня, то його величність волів би її, хоча, на мій погляд, йому абсолютно все одно...

- А на ранок віконтесі висловили все, що вона недослухала ввечері? - поцікавився Жак.

- Та ні, вона на ранок прийшла така пом'ята і нещасна, що навіть Аліса не стала з нею скандалити, тільки познущалася... зовсім небагато і дуже вишукано. Скандал вчинив Алісин татусь, граф Монкар. Він вдерся до його величності і почав вимагати, щоб той одружився з його донькою, як личить, оскільки він позбавив її честі, і все таке.

- От дурень! - захоплено засяяв Жак. - Публічно?

- Зрозуміло, публічно, він на те і розраховував. А його величність так само публічно відповів, що втрачену честь своєї доньки графу слід шукати в іншому місці, а саме в роздягальні казарми паладинів. І якщо він хоче, щоб ця сама честь була відновлена, як треба, нехай звертається до Лавріса, тільки поки ще ні в кого не вийшло змусити цього спритного кавалера одружитися хоч на одній з тих дівчат, які залишили свою честь в його обіймах. А його величність хай не відволікають від державних справ подібними безглуздими претензіями, робити його величності більше нічого, як одружуватися на всяких сумнівних особах, які дають в роздягальнях і зраджують його величності з його ж блазнем...

- Ай розумник! - Захопився Жак. - Ну чи не гарнюня наш король? І все це, зрозуміло, спокійно, не підвищуючи голосу, з ледь відчутною усмішкою? Правда шкода, що я не бачив... Тільки даремно він і мене сюди приплів, подумають ще, що це через мене Алісу так жорстоко відставили.

- А що, насправді не через тебе?

- Ну що ти, - якось ухильно відповів Жак. - Його величності абсолютно байдуже, чи вірні йому його фаворитки. Можна подумати, сама не знаєш. До речі, при дворі не збираються робити ставки, чи піде граф Монкар до Лавріса і вимагатиме з нього відновити порушенню честь? А то я можу ...

- Так навряд чи, - розсміялася пані. - Ти що, Лавріса не знаєш? Ось-ось, і всі інші теж, так що сумнівів ні у кого не виникне. Цікаво тільки, звідки король так точно обізнаний, де Аліса залишила свою честь?

- Ось у нього і запитай, - порадив Жак. - Хоча я вважаю, що він заздалегідь наводить довідки щодо своїх придворних панянок, щоб випадково і справді не напоротися на примусовий шлюб. Ти ж знаєш, який він завбачливий.

Пані чомусь невдоволено скривилася і вже без колишнього ентузіазму пробурчала:

- Знаю, знаю, який він, як не глянь. І абсолютно не поділяю твоїх захоплень... - Вона знову кинула нехороший погляд на Ольгу і поцікавилася: - Ти сьогодні ввечері що робиш? Мені здається, ми давно не бачилися, нам є про що поговорити... наодинці.

- Сьогодні... не знаю, - завагався Жак. - Щодо сьогодні я не впевнений, у мене багато роботи і мені, швидше за все, просто захочеться відпочити. Краще завтра. Завтра тебе влаштує?

Пані цілком влаштувало завтра, і вона пішла, чарівно посміхнувшись на прощання. А геть здивована Ольга потопала слідом за Жаком, намагаючись якось пов'язати кінці тільки що почутих придворних пліток.

- Про що задумалась? - гукнув її Жак, обертаючись. - Ой, - тут же заусміхався він, - тепер ти ще й сердита! Невже так образилася, що Ельвіра на тебе зверхньо подивилася? Так це природно, аристократи завжди дивляться на городян зверхньо. На мене при дворі теж дуже довго так дивилися, а деякі і досі... Знайшла на що ображатися!

- Все одно неприємно... - пробурчала Ольга і, якщо вже зайшла розмова про цю пані, зважилася запитати, щоб не мучитися сумнівами: - Це твоя дівчина?

- Ні, що ти, - засміявся Жак. - Це одна з моїх подружок, але зовсім не моя дівчина. Та яка тобі різниця? Ти осягай навколишній світ, а не моє особисте життя.

- Ти теж частина цього світу, - заперечила Ольга, оскільки чесна відповідь Жака так нічого і не прояснила. - І ця задавака, і ваш король з його невірними фаворитками, ви всі - частина цього світу. Тільки я все ж не зрозуміла, за що ж король цю саму Алісу відставив, якщо йому було все одно, що вона йому з тобою зраджує?

- Та, була причина... - неохоче пояснив Жак. - Ольго, ну, справді, навіщо воно тобі треба? Он подивися краще, який чудовий парк... Тобі що, так цікаво плітки збирати?

- Мені цікаво, як тут будуються відносини між людьми.

- Так само, як і у вас, запевняю тебе. Точно так же люди дружать і ворогують, закохуються і сваряться... так що ця частина людського буття пояснень не потребує. А всякі там класові обмеження я тобі потім поясню, тому як ми майже прийшли і... о, привіт! А ти що тут робиш?

Останніми словами Жак звернувся до ще однієї незнайомої панянки, яка як раз вибігла з дверей музею і радісно помахала йому рукою. На щастя, на відміну від зарозумілою красуні Ельвіри, ця була простіше. Зовсім не красуня і одягнена якось проти традицій в штанці й щось на кшталт короткого розкльошеного халату, а на голові замість традиційних кісок - пухнасте розпущене волосся, що вибивалось з-під беретки. Хоча на Ольгу вона теж подивилася з неприязню і несхвальною цікавістю.

- Я ходила в музей на ескізи, - пояснила незнайомка, відверто посміхаючись Жаку. - А ти? Що це тебе в музей понесло? Подружку на прогулянку вивів?

- Це не подружка, - посміхнувся у відповідь Жак, - це робота. Познайомся, нова переселенка Ольга.

- А, то-то я дивлюся, на ній плаття не того розміру! А воно, виявляється, просто чуже! - засміялася дівчина, миттєво подобрішала і простягнула Ользі руку. - Діана, учениця художника.

- Дуже приємно, - стримано відповіла Ольга. - А що, так помітно?..

- Кому як, мені помітно. Та нічого, не переймайся, купиш собі нормальне, за розміром, і буде сидіти як треба. А в це треба було чогось ось тут підкласти і зробити нижню спідницю довшою, тоді не так би впадало в очі. Невже ніхто не порадив?