Нил Шустерман – Шторм (страница 73)

— Коли палату затопить, ми зможемо випливти, — сказала Фріда. — Нам лише потрібно тримати голови над водою, поки це відбувається. Ви всі вмієте плавати?

Кивнули всі, крім великої згубниці Нзінґи, яка завжди поводилася спокійно й елегантно, а тепер перебувала майже у стані паніки.

— Все гаразд, Анно, — мовив Кромвель, — просто тримайтеся за мене, і я виведу нас до берега.

Через дальній край палати почала переливатися вода. Невезучі пажі та слуги, які опинилися тут у пастці, водночас були нажахані й чекали від великих згубників настанов — наче ті могли скінчити все це, просто махнувши своїми могутніми руками.

— Піднімаймося вище! — заволав великий згубник Хідейосі, й усі, навіть не замислюючись, на чиє крісло лізуть, спробували вилізти на найближчі «місця для роздумів». Враховуючи нахил підлоги, крісла з нефриту й оніксу мали найвищу позицію, але Амундсен був людиною звички й інстинктивно попрямував до свого крісла. Пробираючись до нього, він відчув різкий біль у щиколотці. Поглянувши вниз, він побачив, як від нього пливе істота з невеликим чорним плавцем, а вода почала червоніти від крові. Його крові.

«Рифова акула?»

Але вона була не одна. Вони були всюди. Вони перепливали через край тонучої палати, і коли води стало більше, Амундсен міг заприсягтися, що побачив більші плавці серйозніших істот.

— Акули! — заволав він. — Господи, тут повно акул!

Він виліз на своє крісло, а кров з його ноги текла з білого мармуру у воду, й акули просто шаленіли.

Поки Ксенократ дивився на це зі свого виступу якраз над рівнем води, хапаючись за оніксове крісло поруч з Кало та Нзінґою, йому дещо спало на думку. Дещо набагато темніше й жахливіше, ніж сцена перед ним. Усі знають, що є два способи назавжди припинити чиєсь існування: вогонь і кислота — і в обох випадках нищиться тіло, майже нічого не залишається.

Але є ще один спосіб переконатися, що тіло знищене…

*

Те, що спочатку нагадувало сум’яття й сумніви на вулицях і вежах внутрішньої межі острова, швидко переросло в паніку. Люди бігли в усіх напрямках, ніхто не знав, куди треба, але всі були певні, що ті, хто біжить їм назустріч, помиляються. Вода почала прориватися крізь дощові стоки, розливаючись сходами в готельному районі, затоплюючи нижні рівні, а в гавані аж вигиналися доки від ваги людей, які намагалися пробратися на човен чи субмарину.

Марі, Анастасія та Рован не могли навіть наблизитися до доків.

— Ми запізнились!

Анастасія оглянула доки — ті кілька суден, що ще залишалися, вже були переповнені людьми, а ще більше намагалося пробитися на борт. Женці навсібіч розмахували холодною зброєю, щоб зменшити кількість людей, які намагалися залізти на переповнені кораблі.

— Погляньте на справжнє серце людства, — сказала жниця Кюрі. — Водночас хоробре і порочне.

А тоді з води в оці, яка настільки скаламутилася, наче от-от мала закипіти, напролом кинувся кит, надвоє ламаючи один з доків на причалі й топлячи половину людей.

— Це не збіг, — мовив Рован. — Бути такого не може!

Коли він придивився, то помітив, що все око аж вирувало від морських істот. Чи міг це бути ендшпіль Ґоддарда?

Почувши вгорі дзижчання лопатей, усі поглянули туди й побачили гелікоптер. Він пролетів над головами, прямуючи до ока, до комплексу ради.

— Добре, — сказала жниця Кюрі. — Це порятунок великих згубників.

Вони могли лише сподіватися, що ще не пізно.

Нзінґа, яка боялася води так само, як і акул, перша побачила порятунок з небес.

— Погляньте! — прокричала вона, коли вода вже охоплювала її ноги, а рифова акула, пропливаючи повз, торкнулася щиколотки.

Гелікоптер опустився нижче, зависнувши в центрі палати ради, просто над поверхнею сколоченої води.

— Хай хто це прилетів, він отримає пожиттєвий імунітет, якщо ще його не має! — сказала Кало.

Але саме тоді великий згубник Амундсен втратив рівновагу і зісковзнув зі свого крісла у воду. Хижаки негайно на це відреагували. Рифові акули накинулися на нього, влаштувавши шалений бенкет.

Амундсен почав кричати, відкидаючи їх геть. Знявши мантію, він спробував знову залізти на своє крісло, та коли вже гадав, що справді опиниться в безпеці, на поверхні води з’явися більший плавець і звивисто почав до нього наближатися.

— Руалю! — заволав Кромвель. — Стережися!

Але навіть побачивши його, Амундсен уже нічого не міг вдіяти. Тигрова акула кинулася на нього, схопивши зубами за тулуб, і потягнула під воду, нестямно метаючись у кривавій піні.

Споглядати це було жахливо, але Фріда залишилася при здоровому глузді.

— Це наш останній шанс! Ну ж бо!

Вона зняла свою мантію, пірнула у воду і попливла до гелікоптера, докладаючи всіх зусиль, поки акули відволіклися на свою першу жертву.

Інші повторили за нею: Маккіллоп, Хідейосі та Кромвель, який силкувався допомогти Нзінзі. Всі зіскочили зі своїх крісел і попливли за верховним клинком. Лише Ксенократ залишився на місці… бо усвідомив те, чого ніхто інший не зрозумів.

Коли відчинилися дверцята гелікоптера, всередині сиділи Ґоддард і Ренд.

— Мерщій! — мовив Ґоддард, висовуючись на опору і простягаючи руку великим згубникам, які до нього пливли. — Ви зможете!

Ксенократ просто витріщався. Невже такий у нього був план? Довести великих згубників фактично до кончини, а тоді буквально врятувати зі щелеп смерті, назавжди завоювавши їхню прихильність? Чи тут відбувалося ще щось?

Верховний клинок Кало перша досягла гелікоптера. Вона відчула, як повз пропливають акули, але ніхто ще не напав. Якби їй просто вилізти на ту опору і піднятися з води…

Однією рукою вона вхопилася за опору, а другою потягнулася до простягнутої Ґоддардом руки.

А тоді Ґоддард її прибрав.

— Не сьогодні, Фрідо, — співчутливо посміхаючись, сказав він. — Не сьогодні.

Він підбив ногою руку, якою Фріда трималася за опору, і гелікоптер піднявся вгору, залишаючи великих згубників посеред залитої водою і переповненої акулами палати.

— Ні! — загорлав Ксенократ. Ґоддард прилетів їх не рятувати — він прилетів позбиткуватися, щоб вони знали, хто був творцем їхнього знищення. Він прилетів насолодитися м’ясним смаком своєї помсти.

Пульсуючий ритм лопатей гелікоптера налякав акул достатньо, щоб ті трималися подалі від центру палати, та коли той відлетів, вони піддалися біологічному потягу і перепрограмованим нанітам, які вказували, що вони голодні. Ненаситно голодні.

Косяк накинувся на всіх у воді. Рифові акули, тигрові акули, акули-молоти. Всі ті хижаки, які так вражали, заповнюючи краєвид в ілюмінаторі підводного номера.

Ксенократ міг лише спостерігати, як нищать решту великих згубників, і слухати, як їхні крики заглухають у збовтаній воді.

Він виліз на самий вершечок свого крісла, більшість якого тепер опинилася під водою, як і більшість палати ради. Він знав, що його життя вже за кілька секунд скінчиться, але впродовж цих останніх митей він усвідомив, що може отримати останню перемогу. Він може не дарувати Ґоддардові однієї речі. Й тому замість продовжувати чекати, він став на своєму кріслі й кинувся у воду. Але не знімав мантії, як інші, й точно як було торік у басейні Ґоддарда, вага його позолоченої мантії потягнула його на дно палати ради.

Ксенократ не дозволить морським хижакам убити себе. Він вирішив затонути, перш ніж вони встигнуть з ним розправитися. Це буде його останній учинок як великого згубника, і він здобуде перемогу! Він стане винятковим!

Отож, опинившись на дні затопленої палати, Ксенократ випустив з легень повітря, вдихнув морську воду і винятково вдало втопився.

46

Доля витривалих сердець

Я задовго ніжив людство.

І хоча людська раса мене породила, я більше й більше починаю вважати її малюком, якого притискаю до себе. Дитина не може почати ходити, якщо її завжди з любов’ю тримають біля себе. А вид не може еволюціонувати, якщо ніколи не платить за наслідки власних дій.

Буде помилкою не дозволити людству зіткнутися з наслідками свого вчинку.

А я не роблю помилок.

Ґоддард згори спостерігав за пожиранням великих згубників, з висоти пташиного польоту насолоджуючись своїм величним переворотом. І так само, як жниця Кюрі на початку свого служіння обрізала засохлу деревину західної цивілізації, Ґоддард покінчив з іншим архаїчним керівним органом. Більше не буде ніяких великих згубників. Тепер кожен регіон стане автономним і більше не матиме відповідати перед вищою владою: кінець нескінченному переліку обмежувальних правил.

Але він не збирався приписувати собі відповідальність за це, як зробила тоді Кюрі. Бо хоча багато женців прославлятиме його за знищення великих згубників, але так само багато його засудить. Краще нехай у світі вважають, що це був жахливий нещасний випадок. І справді невідворотний. Бо, зрештою, на Ендурі впродовж місяців траплялися збої. Хоча, звісно, ці збої влаштувала команда інженерів і програмістів, яких Ґоддард особисто зібрав. Але ніхто ніколи цього не дізнається, бо всіх тих інженерів і програмістів уже зібрали. І те саме трапиться з пілотом, коли він доправить Ґоддарда на корабель, який чекає за п’ятдесят миль

— Як воно — змінити світ? — запитала Айн.

— Наче скинути тягар з плечей, — відповів їй Ґоддард. — А знаєш, була мить, коли я гадав, що справді можу їх урятувати. Але цей момент минув.

Під ними вся палата ради вже пішла під воду.