Нил Шустерман – Шторм (страница 69)
— Ваші преосвященства, — почала вона. — В Рік антилопи перші члени цієї ради визначили, що женці мають рік тренуватися як розумово, так і фізично, — вона помалу розверталася по колу, намагаючись поглянути в очі кожного великого згубника. Однією з лячних і, певне, навмисних особливостей аудієнції перед Світовою радою було те, що ти ніколи точно не знав, до кого звертатися і як довго, бо завжди стоятимеш до когось спиною. — Розумово і фізично, — повторила вона. — Я б хотіла попросити парламентаря вголос прочитати політику Цитаделі женців щодо навчання. Вона починається на 397-й сторінці сувою про прецедентне право Цитаделі женців.
Парламентар виконав її прохання і прочитав усі дев’ять сторінок.
— Як на організацію лише з десятьма законами, — прокоментував Амундсен, — у нас купа правил.
Коли все дочитали, Анастасія провадила.
— І це лише для того, щоб чітко дати зрозуміти, як підготувати женця, бо женці не народжуються, вони готуються. Гартуються в тому ж випробуванні вогнем, крізь яке всі ми проходили, бо знаємо, наскільки це критично, щоб жнець тілом і душею був готовий до цього тягаря.
Вона зупинилася, щоб вони все усвідомили, а зробивши це, помітила погляд жниці Ренд, яка їй посміхалася. Така посмішка зазвичай з’являється, перш ніж комусь видряпують очі. Анастасія відмовилася знову лякатися.
— Процес перетворення на женця так скрупульозно описаний тому, що за ці роки Світовій раді доводилося розглядати найнеочікуваніші ситуації та постійно додавати й уточнювати правила, — сказала Анастасія і почала перераховувати кілька таких ситуацій. — Учень, який спробував самозібратися після висвячення, але ще не отримавши персня. Жнець, який себе клонував, намагаючись перед самозбиранням передати свого персня клону. Жінка, яка замістила свій розум свідомістю жниці Сакаджавеї і заявила про своє право збирати. В усіх цих випадках Світова рада прийняла рішення відмовити всім позовникам.
Тепер Анастасія подивилася на женця Ґоддарда, змусивши себе зустрітися очима з його сталевим поглядом.
— Подія, під час якої знищилося тіло женця Ґоддарда, була просто жахлива, але йому не можна дозволяти нехтувати декретами ради. Справа в тому, що, як і у випадку жінки, яка стала на хибний шлях і отримала свідомість жниці Сакаджавеї, нове фізичне тіло Ґоддарда не проходило суворих навчальних випробувань. Цього було б достатньо, якби він був звичайним женцем, але він не звичайний жнець — він кандидат на посаду верховного клинка важливого регіону. Так, нам відомо, хто він від шиї й догори, але це лише невелика частка людини. Прошу послухати його під час надання аргументів — і в його голосі ви почуєте те, що вже знаєте: ми навіть не уявляємо, чиїм він говорить голосом, тобто не уявляємо, хто він. Але ми можемо бути певні, що він
Анастасія легенько кивнула, вказуючи, що договорила, і повернулася на своє місце біля жниці Кюрі.
Коли після цього запанувала тиша, Ґоддард почав повільно плескати в долоні.
— Майстерно, — сказав він, виходячи вперед, щоб стати в центрі. — Анастасіє, ви майже мене переконали, — тоді він повернувся до великих згубників, особливо виділяючи Маккіллоп і Нзінґу — єдиних двох, які стали на бік нового ладу, а не старої гвардії. — Це переконливий аргумент. Окрім того факту, що це взагалі не аргумент. А лише щоб відвести очі. Неправильний напрямок. Формальність, яку роздули, аби вона послужила на користь егоїстичного зухвалого плану.
Він підняв праву руку так, щоб сонце світило на його перстень.
— Скажіть, ваші преосвященства, якщо я втрачу свій підмізинний палець, отримавши натомість новий і не вирощуючи його з моїх власних клітин, хіба це означатиме, що перстень натягнутий не на палець женця? Звісно ж, ні! І незважаючи на звинувачення молодшої жниці, нам відомо, чиє це тіло! Воно належало парубку — герою! — який добровільно собою пожертвував, щоб я міг відновитися. Прошу не паплюжити його пам’яті, применшуючи його самопожертву.
Він з докором зиркнув на Анастасію та Кюрі.
— Нам усім відомо, чого стосується це слухання. Це очевидна спроба позбавити деяких мідмериканських женців права проголосувати за обраного ними лідера!
— Заперечую! — прокричала Анастасія. — Результати голосування не оголосили, а це означає, що він не може стверджувати, наче є чиїмось обраним лідером.
— Прийнято, — мовила верховний клинок і обернулася до Ґоддарда. Вона не була прихильницею нового ладу, але була справедлива. — Женче Ґоддард, усім відомо, що ви зі своїми прихильниками роками ведете протистояння з так званою старою гвардією. Але ви не можете ставити під сумнів законність слухання лише тому, що воно мотивоване тим конфліктом. Незважаючи на мотивацію, жниця Анастасія поставила перед нами обґрунтоване питання. Ви — це…
Тоді Ґоддард змінив тактику.
— Тоді я висуваю клопотання відхилити її питання. Воно було оголошене після голосування, вона влаштувала балаган, а це занадто безпринципна річ, щоб рада могла такому потурати!
— Наскільки я чув, — утрутився жнець Кромвель, — ваша раптова поява на конклаві теж була балаганом.
— Я полюбляю ефектну появу, — визнав Ґоддард. — І хоча тут я винний, але не бачу, як це може бути злочином.
— Жнице Кюрі, — запитала велика згубниця Нзінґа, — чому ви особисто не висунули звинувачення під час номінаційної промови? Ви мали тоді всі шанси сказати про своє занепокоєння.
Жниця Кюрі трохи присоромлено всміхнулася.
— Ваше преосвященство, відповідь тут проста. Я про це не подумала.
— І ми маємо вірити, — озвався жнець Хідейосі, — що молодша жниця, яка служить лише один рік, винахідливіша за так звану верховну даму смерті?
— О, безперечно, — одразу заявила жниця Кюрі. — Насправді я закладаюся, що вона колись керуватиме цією радою.
Хоча Марі говорила це з найкращими намірами, результат був протилежним, і великі згубники почали ремствувати.
— Обережніше, жнице Анастасіє! — сказав великий згубник Амундсен. — Тут не надто прихильно ставляться до таких нахабних амбіцій.
— Я не казала, що цього хочу! Просто жниця Кюрі занадто добра до мене.
— Навіть так, — мовив Хідейосі, — ми, безперечно, помічаємо ваше прагнення отримати владу.
Анастасія втратила дар мови. І тоді в сварку втрутилася нова сторона.
— Ваші преосвященства, — заговорила жниця Ренд, — жнець Ґоддард не винен ні у втраті голови, ні у своєму відновленні. Дати йому нове тіло вирішила я сама — і його не варто карати за мій вибір.
Верховний клинок Кало зітхнула.
— Жнице Ренд, це був правильний вибір. Будь-який спосіб відновити для нас женця — це хороша річ, хай хто це зробить. Питання не в цьому. Питання стоїть у законності його кандидатури, — вона на мить зупинилася, глянула на своїх колег — великих згубників — і сказала, — це вагоме питання, і не варто приймати легковажного рішення. Дозвольте нам порадитися наодинці. Ми зберемося знову після обіду.
Анастасія нервово ходила приймальнею, доки жниця Кюрі спокійно сиділа та їла фрукти з миски. Як вона взагалі могла залишатися спокійною?
— Я жахливо виступила, — сказала Анастасія.
— Ні, ти була неймовірна.
— Вони гадають, що я жадаю влади!
Марі дала їй грушу.
— Вони бачать у тобі себе. Саме вони жадали влади у твоєму віці, тобто навіть якщо вони цього не показують, вони ототожнюють тебе з собою.
Тоді вона наполягла, щоб Анастасія з’їла грушу для підтримання сил. Коли їх за годину покликали назад, великі згубники не гаяли часу.
— Ми переглянули й обговорили ваше питання й ухвалили рішення, — мовила верховний клинок Кало. — Прошу вийти вперед високоповажну жницю Ренд.
Ґоддард, схоже, трохи здивувався, що першим звернулися не до нього, але жестом показав Айн виходити, і вона зробила кілька кров назустріч верховному клинку.
— Жнице Ренд, як ми вже говорили, ваша успішна спроба відтворити женця Ґоддарда — це похвально. Однак ми виступаємо рішуче проти того, що ви зробили це не лише без нашої згоди, а й не поставили нас до відома. Якби ви звернулися до ради, ми вам допомогли б — і мали б змогу переконатися в тому, що обраний суб’єкт не лише придатний, а й перевірений доброволець. А зараз ми знаємо лише те, що розповів жнець Ґоддард.
— Ваше преосвященство, в раді мені не недовіряють? — запитав Ґоддард.
Позаду нього заговорив Кромвель.
— Женче Ґоддард, ви не славитеся чесністю. З поваги до вас ми не будемо оспорювати ваш опис подій, але вважали б за краще контролювати відбір.
А тоді праворуч від них заговорила велика згубниця Нзінґа.
— Насправді нам тут непотрібно покладатися на слова Ґоддарда. Це жниця Ренд зібрала суб’єкта, перш ніж відновити Ґоддарда. То розкажіть нам, жнице Ренд, ми хочемо почути все від вас. Чи цілком усвідомлював донор тіла, доброволець, щó з ним відбудеться?
Ренд завагалася.
— Жнице Ренд?
— Так, — нарешті сказала вона. — Так, звісно ж, він усвідомлював. Як могло бути інакше? Ми женці, й ми не цупимо тіла, — а тоді додала, — я краще самозберуся, ніж зроблю щось таке… жорстоке.
Але вона трохи запиналася і давилася словами. Якщо члени ради і помітили це чи занепокоїлися, то не виказали цього.
— Жнице Анастасіє! — сказала верховний клинок. — Прошу вийти вперед.
Ренд повернулася до Ґоддарда, а Анастасія зробила, як просили.