Нил Шустерман – Шторм (страница 68)
…І кожен великий згубник, починаючи з перших і закінчуючи тими, які сиділи на них зараз, жалівся на те, які ті крісла незручні.
Це було навмисне — як нагадування великим згубникам, що хоча вони й займають найвищі людські посади на світі, але ніколи не мають почуватися занадто комфортно чи вдоволено.
«Нам не варто ніколи забувати про аскетизм і самопожертву, які є ключовими для нашої посади», — казав жнець Прометей. Він контролював створення Ендури, але так і не побачив цієї обіцяної землі, бо самозібрався, перш ніж її закінчили.
В палаті є скляне склепіння, щоб захищати її від природи, але його можна прибрати, щоб під час днів з приємною погодою зала могла перетворитися на форум просто неба. На щастя, сьогодні була гарна погода, бо склепіння вже третій день поспіль як застрягло у відчиненому положенні.
— Що такого складного у простому русі шестерень? — бурчала велика згубниця Нзінґа, коли того ранку зайшла всередину. — Хіба в нас немає інженерів, які можуть це вирішити?
— А мені подобаються засідання на свіжому повітрі, — сказав Амундсен — великий згубник Антарктики.
— Та певно, — мовила Маккіллоп з Австралії. — Ваше місце біле і не нагрівається, як наші.
— Правда, але я знемагаю від спеки у цьому хутрі, — показав він на свою мантію.
— Те огидне хутро — це ваша власна провина, — зайшовши в залу, заговорила верховний клинок Кало. — Варто було робити мудріший вибір у минулому.
— Погляньте, хто говорить! — почав насміхатися великий згубник Кромвель з Євроскандії, показуючи на високий мереживний комір на мантії верховного клинка — цю задушливу штуку скопіювали з однієї картини, намальованої її історичною покровителькою, і це постійно її дратувало.
Кало відмахнулася від нього, наче від надокучливої мухи, і сіла на свій трон з онікса.
Останнім з’явився Ксенократ.
— Добре, що ви вшанували нас своєю присутністю, — Кало говорила з таким сарказмом, що його могло вистачити, щоб натерти всю мармурову підлогу аж до блиску.
— Пробачте, — сказав він. — Проблеми з ліфтом.
Оскільки клерк і парламентар уже сиділи обабіч верховного клинка Кало, вона звеліла кільком заступникам женців піти до різних аванлож у комплексі, щоб розпочати день. Сьогоднішня перша справа не була таємницею. Мідмериканське питання впливало не лише на ту частину світу. Це могло довгостроково вплинути на всю Цитадель женців.
Навіть так, верховний клинок Кало відкинулася у своєму незручному кріслі й почала вдавати байдужість.
— Ксенократе, це бодай буде цікаво, чи я кілька годин нудитимуся від безцільної балаканини?
— Ну, я точно можу сказати про Ґоддарда одне: він завжди цікавий, — почав Ксенократ, хоча його тон не вказував на те, що ця розвага була приємна. — Він підготував для вас…
— Ненавиджу сюрпризи, — кинула Кало.
— Цей вам підійде.
— Я чула, що жниця Анастасія — ще те джерело енергії, — озвалася велика згубниця Нзінґа, сидячи рівно й поважно, можливо, на противагу перекошеній і згорбленій манері верховного клинка. Великий згубник Хідейосі незадоволено хмикнув, показуючи, як ставиться до молодшої жниці-вискочки чи, можливо, до всіх молодших женців, але нічого не сказав.
— Хіба ви колись не звинуватили її в убивстві власного наставника? — самовдоволено посміхаючись, запитав Ксенократа Кромвель.
Ксенократ трохи зіщулився у своєму кріслі з Великого каньйону.
— Невдала помилка, яку можна зрозуміти, враховуючи отриману нами інформацію, але я справді беру на себе всю відповідальність.
— Це добре, — сказала Нзінґа. — В Мідмериці стає дедалі важче зустріти женців, які можуть взяти відповідальність за свої дії.
Це була уїдлива насмішка, але Ксенократ не купився.
— Саме тому результат цього слухання такий важливий.
— Ну гаразд, — мовила верховний клинок Кало, драматично піднявши руку, — нехай почнеться дика метушня!
Жниці Анастасія та Кюрі чекали в східній приймальні разом з двома гвардійцями клинка, які стояли перед дверима, наче стародавні солдати, що охороняють замок. Тоді зайшов один із заступників у раді — амазонець, бо його видав зелено-лісовий колір мантії.
— Великі згубники готові вас прийняти, — сказав він і відчинив для них двері. — Знай, що я пишаюся тобою, — звернулася до Анастасії жниця Кюрі, — хай яким буде результат.
— Не варто! — мовила Анастасія. — Не говоріть так, наче ми вже програли!
Вони пішли за заступником в палату ради, де з безхмарного неба на відкритий простір вже било сонце.
Сказати, що Анастасія налякалася, побачивши великих згубників у їхніх піднятих кам’яних кріслах, це применшення. Хоча Ендура існує лише двісті років, палата здавалася одвічною. І не лише з іншого часу, а й з іншого світу. Анастасія пригадала старовинні міфи, які вивчала в дитинстві. Потрапити на аудієнцію до великих згубників було наче стояти перед богами з Олімпу.
— Вітаємо, високоповажні жниці Кюрі й Анастасіє, — заговорила Кало, восьмий усесвітній верховний клинок. — Ми сподіваємося почути ваші звинувачення і так чи інакше закрити цю справу.
Хоча більшість женців бере лише ім’я свого історичного покровителя, деякі вирішують наслідувати їх фізично. Верховний клинок Кало була як дві краплі води схожа на художницю Фріду Кало, навіть носила квіти у волоссі й мала широкі брови — і хоча художниця жила в Мекситехаському регіоні Північної Мерики, верховний клинок була голосом і душею Південної Мерики.
— Це честь, ваше верховне преосвященство, — сказала Анастасія, сподіваючись, що це не прозвучало улесливо, але знаючи, що прозвучало.
Тоді зайшов Ґоддард зі жницею Ренд поруч.
— Жнець Ґоддард! — мовила верховний клинок. — Маєте гарний вигляд, враховуючи, щó пережили.
— Дякую, ваше верховне преосвященство, — театрально вклонився Ґоддард, від чого Анастасія закотила очі.
— Обережно, Анастасіє, — тихо попередила жниця Кюрі, — вони спостерігатимуть за твоїми жестами так само, як і слухатимуть твої слова. Вони прийматимуть сьогоднішнє рішення, опираючись і на те, що ти скажеш, і на те, чого
Ґоддард проігнорував Анастасію та Кюрі й зосередив усю свою увагу на верховному клинку Кало.
— Це честь стояти перед вами, — провадив він.
— Можу уявити, — відреагував великий згубник Кромвель. — Без цього нового тіла ви б могли хіба котитися.
Після цього захихикав Амундсен, але більше ніхто — навіть Анастасія втрималася, хоча й хотіла засміятися.
— Великий згубник Ксенократ каже, що у вас є для нас сюрприз, — мовила верховний клинок.
Хай про що йшлося, Ґоддард, здається, прийшов з порожніми руками.
— Певно, у Ксенократа була неправильна інформація, — мало не заскреготав зубами Ґоддард.
— Це буде не вперше, — прокоментував Кромвель.
Тоді підвівся клерк і відкашлявся, переконуючись, що всі звернули на нього увагу, перш ніж формально відкрити засідання.
— Це слухання стосується смерті й подальшого відродження женця Роберта Ґоддарда з Мідмерики, — оголосив клерк. — Друга сторона слухання — це жниця Анастасія Романова з Мідмерики.
— Просто жниця Анастасія, — поправила вона, сподіваючись, що членам ради не видасться претензійним те, що вона обрала лише ім’я приреченої великої князівни. Жнець Хідейосі буркнув, чітко показуючи, що він так не вважає.
Тоді підвівся Ксенократ і проревів усім присутнім оголошення.
— Прошу клерка зауважити, що я, великий згубник Ксенократ, узяв відвід у цьому засіданні й надалі мовчатиму аж до його завершення.
— Мовчазний Ксенократ? — пустотливо всміхнулася велика згубниця Нзінґа. — Тепер я знаю, що ми увійшли в королівство неможливого.
Це викликало більше сміху, ніж попередні шпильки Кромвеля. Було просто простежити тут відносну структуру влади. Кало, Нзінґу й Хідейосі, здавалося, поважали найбільше. Інші або боролися за таку ж позицію, або, як Маккіллоп — найтихіша з усіх, цілковито ігнорували неофіційну політичну ієрархію. Як найновіший великий згубник, Ксенократ намагався заслужити повагу і тому став об’єктом висміювання. Анастасія майже його жаліла. Майже.
Замість відповісти на шпильку Нзінґи, Ксенократ мовчки сів, доводячи, що здатен не говорити.
Тепер верховний клинок звернулася до чотирьох женців у центрі кола.
— Нам уже відомі подробиці цієї справи. Ми вирішили виявляти неупередженість, аж доки не почуємо думки обох сторін. Жнице Анастасія, оскільки саме ви висунули цей позов, то попрошу вас почати. Будь ласка, оголосіть свої аргументи з приводу того, чому женця Ґоддарда не можна обирати верховним клинком.
Анастасія глибоко вдихнула, вийшла вперед і приготувалася починати, але не встигла, як уперед вийшов Ґоддард.
— Ваше верховне преосвященство, якщо я можу…
— Ґоддарде, ви отримаєте свій шанс, — перебила його Кало. — Чи ви аж настільки вправний, що хочете наводити докази від обох сторін?
Це викликало кілька смішків у великих згубників.
Ґоддард, перепрошуючи, коротко вклонився.
— Прошу пробачення у ради за мій спалах. Можете продовжувати, жнице Анастасіє. Безперечно, починайте свою виставу.
Хоча це було їй непритаманно, Анастасію збентежило Ґоддардове втручання, наче фальстарт під час гонки. А він, звісно, так і планував.