Нил Шустерман – Шторм (страница 36)

Я ще не наткнувся на живу вібрацію, але якщо наткнусь, то, безперечно, матиму до неї питання. Хоч очікую, що відповідати вона буде одноманітно.

Рован отямився в незнайомому ліжку, в кімнаті, якої ніколи не бачив. Він одразу відчув, що вже не в Мідмериці. Спробував поворушитися, але його руки були прив’язані до стовпчиків на ліжку. І не лише прив’язані, але й пристебнуті шкіряними пряжками. Йому трохи боліла спина, й хоча кляпа в роті вже не було, та залишилося дивне відчуття.

— Нарешті ти отямився! Вітаю в Сан-Антоніо!

Він обернувся й несподівано побачив у кімнаті Тайґера Салазара.

— Тайґере?

— Пам’ятаю, як ти завжди був у центрі відродження, коли я отямлювався після ляпання. Вирішив, що зроблю те саме для тебе.

— А я тимчасово помер? Це він? Центр відродження?

Ще не договоривши, він уже знав, що це не так.

— Ніт, ти був не мертвий, — мовив Тайґер. — Тебе просто вирубали.

У Рована ще не розсіявся в голові туман, але він не забув, за яких обставин знепритомнів у домі женця Брамса. Він провів язиком по зубах і зрозумів, що з ними щось не те. Вони були нерівні й набагато коротші, ніж мали бути. Гладенькі, але коротші.

Тайґер помітив, що той робить.

— Тобі вибили кілька зубів, але вони вже відростають. Нормальними стануть десь за день чи два… і це мені нагадує…

Він нахилився до тумбочки біля ліжка і простягнув Рованові склянку молока.

— Для дози кальцію. Інакше зцілювальні наніти висмокчуть його з твоїх кісток… — Тут він пригадав, що Рован прив’язаний до ліжка. — О, точно, тьху.

Він нахилив соломинку Рованові до рота, щоб той міг пити, і хоча в Рована була тисяча питань, він пив, бо просто помирав від спраги.

— Тобі обов’язково було відбиватися, коли по тебе прийшли? — заговорив Тайґер. — Якби ж ти тільки погодився, то був би цілий, і не довелося б тебе зв’язувати.

— Тайґере, що ти в біса верзеш?

— Ти тут, бо мені потрібен був спаринг-партнер! — радісно сказав Тайґер. — Я попросив про тебе.

Рован був не певен, що правильно його почув.

— Спаринг-партнер?

— Хлопці, які по тебе поїхали, сказали, що ти виявився першокласним козлом. Навалився на них, і вони не мали вибору, окрім як відбиватися, — невже ти їх звинувачуєш?

Рован міг лише ошелешено мотати головою. Що тут відбувається?

Тоді відчинилися двері, і якщо все було дивно доти, то зараз стало просто сюрреалістично.

Бо перед Рованом стояла мертва жінка.

— Привіт, Роване, — сказала жниця Ренд. — Така рада тебе бачити!

Тайґер насупив лоба.

— Почекайте, ви знайомі? — він якусь мить поміркував. — О, точно — ви ж обоє були на тій вечірці, де я врятував верховного клинка від утоплення!

Рован відчув, як молоко підступає назад, і, давлячись ним, закашлявся. Він мусив знову ковтнути, щоб воно не вилилося з рота. Як це можливо? Він же її прикінчив! Він усіх їх прикінчив: Ґоддарда, Хомського і Ренд — вони згоріли на попіл. Але вона стояла перед ним — яскраво-зелений фенікс, який постав з попелу.

Рован потягнув свої пута, бажаючи їх розірвати, але водночас усвідомлюючи, що цього не трапиться.

— Прикинь, — широко всміхався Тайґер. — Я, точно як ти, став учнем. Відмінність тільки в тому, що я стану женцем!

Ренд посміхнулася.

— Він був таким файним учнем.

Рован спробував утамувати паніку і зосередитися на Тайґері, намагаючись витіснити зі свідомості жницю Ренд, бо він міг впоратися лише з чимось одним за раз.

— Тайґере, — дивлячись на свого друга, сказав Рован, — хай що, на твою думку, тут відбувається, ти помиляєшся. Ти жахливо помиляєшся! Ти маєш звідси вибратися, Маєш тікати!

Але Тайґер розреготався.

— Чуваче! Заспокойся. Не все навколо здоровецька змова!

— Але це так! — наполягав Рован. — Це так! Тікай, поки не пізно!

Але що більше Рован говорив, то божевільніше це звучало.

— Тайґере, чому б тобі не зробити Рованові сандвіча? Я певна, він голодний.

— Точно! — мовив Тайґер, а тоді підморгнув Рованові. — І я не кластиму латук.

Щойно Тайґер вийшов, жниця Ренд зачинила двері. І замкнула.

— У мене обгоріло понад п’ятдесят відсотків тіла, і був зламаний хребет, — повідала жниця Ренд. — Ти залишив мене помирати, але мене далеко не так просто прикінчити.

Їй непотрібно було розповідати Рованові, що відбулося далі, він і сам здогадався. Вона вилізла з полум’я, запхалася в публікар і поїхала до Техасу — регіону, де змогла отримати медичну допомогу в центрі зцілення, в якому не ставили питань. А тоді залягла на дно. Чекаючи. Чекаючи на нього.

— Що ти робиш з Тайґером?

Ренд самовдоволено посміхнулася.

— Хіба ти не слухав? Перетворюю його на женця.

— Брешеш.

— Зовсім ні, — вона знову єхидно посміхнулася. — Ну, може, трішки.

— Не може бути те й те водночас. Це або правда, або брехня.

— В цьому й полягає твоя проблема, Роване. Ти не розрізняєш відтінків.

Отоді він дещо усвідомив.

— Жнець Брамс! Він працював на тебе!

— Щойно дійшло, так? — вона сіла на ліжко. — Ми знали, що коли зберемо твого батька, ти зрештою по нього прийдеш. Він справді жахливий жнець — але був вірний Ґоддардові. Навіть реально плакав від радості, коли дізнався, що я жива. А після того, як ти його добряче принизив, він був щасливий стати для тебе наживкою.

— Тайґер гадає, що моя тут поява — це його ідея.

Ренд майже кокетливо поморщила носа.

— Це було просто. Я сказала, що ми маємо знайти йому спаринг-партнера — когось його габаритів і віку. «А як щодо Рована Даміша?» — запропонував він. «Ой, яка фантастична ідея», — одразу відповіла я. Він точно не виблискує інтелектом, проте надзвичайно щирий. Це майже чарівно.

— Якщо ти йому нашкодиш, присягаюся…

— Присягаєшся, що зробиш що? Враховуючи твою ситуацію, ти тільки й можеш, що присягатися.

Тоді вона витягнула з мантії кинджал. Руків’я було з зеленого мармуру, а чорне лезо блищало.

— Просто зараз вирізати твоє серце було б удвічі приємніше, — сказала вона, але натомість провела кінчиком леза по вигину його стопи. Недостатньо сильно, щоб виступила кров, але достатньо, щоб скрутилися пальці на ногах. — Але вирізання твого серця доведеться відстрочити… бо для тебе ще так багато всього заготовлено!

Рован годинами лише й думав про своє складне становище; залишитися самому в ліжку мало би бути комфортно, але коли ти до нього прив’язаний, то з таким самим успіхом це могло би бути ліжко з цвяхів.

Тож він у Техасі. Що він знає про техаський регіон? Небагато такого, що може йому допомогти. Вивчення Техасу не входило в його навчальний процес, а історію привілейованих регіонів не викладають у школах, якщо тільки ти не хочеш їх вивчати спеціально. Рованові були відомі лише загальні дані й чутки.

У техаських будинках немає камер Шторму.

Техаські авто без особливої потреби не їздять на автопілоті.

А єдиним законом у Техасі є закон власного сумління.