Мартин Макдонах – Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані (страница 2)

МЕҐ: Я ж не заради цих нісенітниць хотіла настроїти.

Пауза.

МОРІН: Це не нісенітниці. Це ірландська мова.

МЕҐ: Мені воно як нісенітниці. Чого б їм не говорити англійською, як люди?

МОРІН: А чого це їм говорити англійською?

МЕҐ: Щоб знати, що вони кажуть.

МОРІН: Ти в якій країні живеш?

МЕҐ: Га?

МОРІН: Ти в якій країні живеш?

МЕҐ: У Ґолвеї.

МОРІН: Ґолвей — графство, а я питаю про країну.

МЕҐ: О-о...

МОРІН: Ти в Ірландії живеш!

МЕҐ: В Ірландії.

МОРІН: То чого ж це в Ірландії мають говорити англійською?

МЕҐ: Я не знаю, чого.

МОРІН: В Ірландії треба розмовляти ірландською.

МЕҐ: Отож.

МОРІН: Га?

МЕҐ: Га?

МОРІН: «Говорити англійською в Ірландії».

Пауза.

МЕҐ: От тільки де ти зі своєю ірландською знайдеш роботу в Англії? Ніде.

МОРІН: От у цьому і вся суть.

МЕҐ: У цьому, Морін?

МОРІН: Якби англійці не відібрали в нас нашу мову, нашу землю, і наше Бог-знає-що, то хіба ми мусили б їздити до них випрошувати роботу й милостиню?

МЕҐ: Думаю, саме в цьому вся суть.

МОРІН: Бо вона саме в цьому.

МЕҐ: Америки це теж стосується.

МОРІН: Що «Америки теж стосується»?

МЕҐ: Якби тобі довелося просити милостиню в Америці, то ірландська мова теж тобі не пригодилась би. Просила б англійською!

МОРІН: Хіба це не та сама причина?

МЕҐ: Я не знаю, та чи не та.

МОРІН: Виховувати в дітей думку, що все, на що вони здатні — випрошувати милостиню в англійців і янкі. Оце і є самісінька суть і причина всього.

МЕҐ: Може, й так.

МОРІН: Авжеж так, бо це правда.

Пауза.

МЕҐ: Якби мені довелося просити милостиню, то вже краще в Америці, ніж в Англії, бо в Америці хоч сонця більше. (Пауза.) Чи це тільки так кажуть, що там краща погода? Морін, може, це брехня?

Морін ляпає вівсянки на тарілку й подає Меґ; одночасно говорить.

МОРІН: Ти стара й дурна, сама не тямиш, що мелеш. Закрий рота і їж свою вівсянку.

Морін іде назад мити в раковині каструлю. Меґ кидає погляд на вівсянку й звертається до Морін.

МЕҐ: Ти забула дати мені чаю!

Морін хапається за краї раковини, нагинає голову, роздратована, потім тихо, помітно стримуючись, набирає в чайник води, щоб зварити матері чаю.

Пауза.

Меґ поволі їсть і говорить.

МЕҐ: Морін, ти, як їздиш, нікого не зустрічаєш? (Нема відповіді.) Ні, не в такий день, як сьогодні. (Пауза.) Але ж ти, Морін, ні з ким не вітаєшся, і це твоя біда. (Пауза.) Хоч з деякими людьми краще не вітатися. Один тип узяв і вбив бідну стару жінку в Дубліні — а він її навіть не знав. У новинах про це передавали, ти чула? (Пауза.) Задушив — а він її навіть не знав. З такими, як він, краще не говорити. Таких, як він, краще уникати.

Морін приносить Меґ чай, потім сідає за стіл.

МОРІН: А я б хотіла з таким познайомитися, і привести його додому — якщо він любить убивати старих жінок.

МЕҐ: Морін, негарно так говорити.

МОРІН: Негарно, кажеш?

Пауза.

МЕҐ: Чого б йому ото їхати сюди аж із Дубліна? Це йому не по дорозі.

МОРІН: Він би приїхав заради радості спілкування зі мною. А вбити тебе — це був би йому бонус.

МЕҐ: Тебе б він убив першу.

МОРІН: Я була б не проти, якби точно знала, що зразу після цього він замордує тебе. Порубає великою сокирою, відрубає твою дурну стару голову і наштрикне на кілок. Тоді я не проти бути першою. О, я тоді з радістю була б перша. Не колотила б більше «Комплену», не варила б вівсянки і не...

МЕҐ (перебиває, виставляючи чашку з чаєм): Морін, тут нема цукру, ти забула. Принеси цукру.

Морін якусь мить на неї дивиться, потім бере чай, несе до раковини і виливає, повертається до Меґ, хапає її недоїдену вівсянку, йде на кухню, вишкрябує кашу у відро, кладе миску в раковину і, з огидою глянувши на Меґ, виходить у коридор, зачинивши за собою двері. Меґ сердито витріщається в порожнечу.

Затемнення.

Картина друга

Меґ сидить за столом, дивиться на себе в дзеркальце. Кілька разів поправляє зачіску. Працює телевізор, показує старий австралійський серіал (конкретно — серіал «The Sullivans»). Лунає стук у вхідні двері, вона трохи лякається.

МЕҐ: Хто..? Морін. Ох-ох. Двері, Морін.

Меґ устає й човгає до кухонного вікна. Стук чути знову. Вона човгає назад до дверей.

МЕҐ: Хто там?

РЕЙ (не видно): Тітко, це Рей Дулі. Сусід через дорогу.

МЕҐ: Дулі?