Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 66)

— Їдьмо далі, — глухо промовив він і допоміг мені перебратися на сусіднє сидіння.

Решту поїздки я вдивлялася в темну вулицю, що змією звивалася перед нами. На нього я більше не могла дивитися. Колись Езра стане моєю погибеллю. Несподівано перед очима постала чітка та ясна картинка. Я проводжу своє життя без нього і весь час за ним сумую. Руки в мене затремтіли так сильно, що Езра забрав долоню з важеля коробки передач і переплів наші пальці. Але мені цього було мало. Я хотіла більшого.

Перед нашим будинком він зупинився. Мені треба було щось сказати. Попрощатися з ним і побажати удачі завтра. Але поки на думку спала правильна фраза, він уже вийшов із салону, обійшов машину, відчинив дверцята й допоміг мені вийти. У мене ледь не підкосилися ноги. Клацнув замок, й Езра, не кажучи ні слова, повів мене до дверей.

— Відчиняй, — зажадав він.

Я клацнула пальцями, і двері з м’яким і радісним зітханням відчинилися. Нам назустріч ринув аромат троянд.

— Вибач, — пробурмотіла я. — Будинок завжди надто багато дофантазовував, коли ти приходив до мене. — Він однозначно був занадто романтично налаштованим Езриним фанатом. Дурний будинок.

— Не думаю. Просто він набагато раніше зрозумів те, у чому я не хотів собі зізнаватися, — пробурчав Езра й замість того, щоб попрощатися зі мною, зачинив за нами двері. Надзвичайно рішуче він потягнув мене вгору сходами й попрямував прямо до моєї кімнати. Мені причулося порипування крісла-гойдалки, яке похитувалося взад-вперед, і тихе бурмотіння: «Давно пора».

Увійшовши до кімнати, він підійшов до вікна й визирнув назовні. А мені стало трохи соромно за безлад і зім’яту постіль. З іншого боку, я не чекала гостей, а його й поготів. Він рішуче підійшов до мене й кінчиками пальців торкнувся моєї щоки.

— Ось ми й тут, — повільно промовив він і взявся за край моєї футболки, а я підняла руки, щоб він міг стягнути її через голову. Попри те, що було тепло, я тремтіла, стоячи перед ним в одних джинсах і бюстгальтері. Проте сумнівів у його намірах не залишалося. Існували лише він і я. Усе, що станеться завтра, відсунулося далеко-далеко. Я повністю розстебнула ґудзики на його сорочці, стягнула її з його плечей і поклала долоні йому на груди.

— Нарешті, — прошепотіла я запізнілу відповідь. Його тепла бронзова шкіра відчувалася такою знайомою, хоч я її ще в багатьох місцях і не торкалася. Сьогодні вночі це зроблю. Вивчу його й заявлю на нього свої права. Ця ніч належала нам. Його губи ковзнули моїми плечима та шиєю, на мить завмерши за вухом, а коли його пальці розстебнули застібку мого бюстгальтера, я затамувала подих. Езра опустився переді мною на коліна, розстебнув мої джинси та спустив їх униз разом із трусиками. Мені довелося вхопитися за його плечі, поки він покривав поцілунками мій живіт. Потім я відчула його язик у себе на пупку, і в голові запаморочилося.

— Езро, — видихнула я і вп’ялася пальцями в його шкіру. Те, що він робив, було мукою.

— Усе добре, кохана. Уже все добре, — заспокоїв він мене, підтримуючи, доки я стягувала з ніг джинси. Тепер я повністю оголена і відкрита. Від його погляду шкіра палала вогнем.

— Твої штани, — і він негайно позбувся їх. Це відчувалося як перемога після безлічі поразок. — Переспи зі мною, — попросила я його. — Зараз.

Він повільно кивнув.

— Навіть Регулюсова армія не змогла б зупинити мене, — у його очах читався благоговійний трепет і полегшення, коли його погляд ковзнув моїм тілом. Він підняв мене на руки й поніс до ліжка. Обережно опустивши мене на нього, він нахилився наді мною. Ніжними поцілунками опустився вздовж ключиці. — Боже, Віанно. Ти знаєш, як давно я тебе хочу? Як довго мріяв це зробити? Але це просто неймовірно егоїстично. Останні кілька днів я не міг думати ні про що інше. Тільки про тебе.

Я спонукала його поглянути на себе, а тоді поцілунком змусила замовкнути.

— Тоді просто будь поруч. У мені.

Його груди притислися до моїх. Наші ноги переплелися. Що більше я відчувала його, то більше хотіла від нього. Я вкусила його за мочку вуха. М’язи Езри затремтіли, руки на мить заплуталися в мене у волоссі. Він почав досліджувати, пестити й цілувати кожну, навіть незначну, точку мого тіла. Я палала, адже дотики ці відчувалися дуже інтенсивно. Так завжди буває? Я не могла цього уявити. Я пливла в морі бажання. Більше нічого не мало значення — тільки хвилі, які здіймалися в мені. Мої долоні пробігли м’язами його спини, волоссям і твердим животом. Я гладила його скрізь, де він раніше не дозволяв. Цілувала його щоки, розпашілі від збудження, ямочку між ключицями та груди. Але мені потрібно було більше. Я хотіла відчути його в собі й нарешті належати йому.

— Езро, прошу, — прошепотіла я і обвила ногами його талію, а тоді відчула його там, де скупчилися всі мої почуття. Ми дивилися одне на одного, коли він входив у мене. Моє кохання відбивалося в його очах, як і мої бажання і надія. А потім він увійшов глибше, розірвавши тонку перешкоду, і зі стогоном заповнив усю мене. Я вкусила його за плече, адже біль був раптовим. Езра тремтів, шепотів заспокійливі слова й ніжно цілував мене. А в моїх думках виринуло одне-єдине слово: «Нарешті! ». Ми цілком і повністю поєднані. Мені було байдуже на біль. Бути так близько з Езрою переважувало його в тисячу разів.

— Треба було мені сказати, що ти ще незаймана, — навіть його голос тремтів. Спираючись на лікті обабіч моєї голови, він нахилився і глянув на мене. У погляді читалася ніжність. — Я був би обережнішим.

— Гадаєш, я могла б займатися цим із кимось іншим? Як таке може бути?

Його великий палець погладив лінію моїх губ.

— Я не заслуговував, щоб ти на мене чекала.

Я лагідно куснула його за подушечку пальця.

— Я тебе не чекала, я тебе вибрала, — тоді обережно підняла стегна. Біль змінився на легке печіння. Езра всміхнувся і почав рухатись у мені. Спершу обережно, а потім дедалі сильніше та зосередженіше. Це було неймовірно. Він опустив голову, втягнув у рот мій сосок, що посилило всі відчуття. Я подалася назустріч, міцно вчепившись у його плечі й підлаштовуючись під ритм, поки рухи ставали інтенсивнішими й неконтрольозанішими. Якби я дозволила, мої почуття поглинули б мене. Але я не хотіла, щоб це закінчувалося. Нехай продовжується вічно.

— Віанно, — простогнав Езра. Його дихання стало уривчастим. Я вперше бачила, щоб він повністю утратив контроль над собою. — Давай. Це так... О боже, Ві — моє ім’я з його вуст звучало як молитва.

На мить я відчула себе такою могутньою. Мої м’язи стиснулися навколо нього, а потім усе вибухнуло. Наші тіла магічним чином зв’язалися. Ми стали єдиним цілим. Я належала йому, а він — мені. Проста і зрозуміла істина. Навіть Езра після такого не зможе її заперечити. Я летіла, а він тримав мене в обіймах, доки я знову м’яко не приземлилася. Він цілував мене в зімкнуті повіки, залишаючись у мені, коли я, повністю виснажена, відключалася.

— Я тебе кохаю, — видихнула я. Сльози полегшення котилися із кутиків очей, і він ніжними поцілунками забирав їх. Його відповідь я не розчула.

Мені снився сон. Спершу Езра цілував мене з невимовною ніжністю, а потім ми знову кохалися. Спочатку ніжно, а потім жадібно. Знову і знову я тяглася до нього, пестила пружну шовковисту шкіру. Відчувала його губи на своєму тілі. Я була невагомою.

Якоїсь миті він відійшов від мене, підвівся і почав одягатися. Спершу штани, потім сорочка.

— Залишся зі мною, — шепотіла я. — Не йди.

— Не можу, — у його голосі чувся розпач, проте на обличчі читалася похмура рішучість, поки він приховував під одягом одну частину тіла за іншою. Він провів руками по волоссю і промовив слова, яких я не зрозуміла, бо він тільки ворушив губами.

Треба було прокинутися чи хоча би прогнати цей сон. Серце охопив страх. Я хотіла обійняти Езру і притиснути його до себе, але контури його тіла розпливалися. Пульс гуркотів у вухах. Він не піде. Тепер уже ні. Моє дихання почастішало, коли його силует сів на край ліжка й поцілував моє чоло. Він торкнувся моїх до болю зацілованих губ, і тоді я нарешті зрозуміла, що він казав.

— Мені шкода. Мені так шкода, — повторював він знову і знову, покриваючи моє обличчя поцілунками. У словах відчувалися провина та каяття. — Пробач мені, — а потім він остаточно розчинився, і я заспокоїлася. Це лише сон. Ми кохали одне одного. Усе буде добре.

 

РОЗДІЛ 20

 

Прокинувшись, я не розплющувала очей. Якби це залежало від мене, минула ніч тривала б вічно. Ми кохалися. Багато разів. Навіть не знаю, коли ще була настільки щасливою, як у цей момент. Я відчувала запах Езри на своїй шкірі й досі відчувала його дотик і поцілунки. Я повернула голову, щоби глянути на нього. Мені хотілося погладити його та розбудити поцілунками.

Місце поряд зі мною було порожнім. У мені зародився невиразний страх, але я спробувала проігнорувати його. Я не рухалася, а просто лежала. Він десь у будинку. Він не міг ось так піти. Мабуть, готує нам каву. Долонею провела по охололих простирадлах. Він дуже любить каву Маелі. Біль між стегнами змусив мене здригнутися, а коли виявила на простирадлі крихітні крапельки крові, то з очей бризнули сльози. Ми кохалися. Це ж усе змінювало, правда? Мені просто треба підвестися і пошукати його.