Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 64)
Езра сухо засміявся.
— Ти всього кілька днів тому повернула сили. Ти або виїдеш, або залишишся в замку.
Еш дивився то на Езру, то на мене. Він не відчував моєї магії, і це твердження явно збивало його з пантелику. За ті дні, що я провела в замку, він кілька разів намагався зі мною поговорити про те, як мені вдалося активувати прокляття. Але я постійно від нього вислизала.
— Не будь таким зверхнім. Ти не можеш мені наказувати, — відповіла я Езрі.
Він міцно схопив мене й одним різким рухом потягнув до себе, так, що я опинилася настільки близько до нього, що наші носи ледь не торкалися.
— Ти. Не. Будеш. Битися, — він наголошував на кожному слові. — Викинь це з голови. І не бався зараз у героїню. Що, як він візьме тебе в заручники й потягне до Моради?
— Тоді я спробую вбити його там.
Езра насупився, наче сумнівався в моїй адекватності.
— А вона могла б, — втрутився Калеб. — Регулюс ніколи не запідозрить, що якась дівчина може стати його крахом. Він занадто самовпевнений.
Еме розлючено хмикнула поруч, а Езра мене відпустив.
— Віанна не буде цією дівчиною. Кінець дискусії. Треба готуватися. Усіх жінок і дітей, які не можуть битися, — евакуювати. Вони поїдуть на узбережжя. Вони повинні негайно спакувати речі й вирушити в дорогу. А нам будуть тут потрібні всі навчені бійці, яких зможемо знайти, — Езра звернувся до Еша. — Ти маєш привести їх сюди.
— Я цим займуся. А ви пакуйте речі, — наказав нам із сестрами Еш. — Ви вирушите ще сьогодні.
Маель хмикнула, а я звела брову.
— Ні, — сьогодні всі щось розкерувалися. — Забудь. Я залишаюся.
— Тут буде різня. Зрештою, Регулюс прийде не сам. Як тільки ми нападемо, він битиметься.
— Я в курсі. Тому залишуся. Вам потрібні всі чоловіки та жінки, які можуть битися, а я можу.
— Ні, не можеш, — заперечив Еш. — Одумайся. На одному
Калеб зробив кілька кроків у наш бік. Однією рукою він обіймав Еме за плечі, тому вона пішла за ним, хоч їй це, очевидно, не подобалося. Однак він її не відпускав.
— Віанна вже вміє трохи більше. А може, відкриєш нам секрет, навіщо ти, чаклуне, своїми ліками заблокував її магію?
— Заблокував? — тихо перепитала Еме, і з її голосу випарувалася вся ворожість, яку сестра виявляла до Калеба. Вона збентежено дивилася на нього. А я вперше усвідомила, наскільки мініатюрною вона здавалася проти демона.
Ешу явно було незатишно у власному тілі.
— Це лихоманка. Я лише подбав про те, щоб Віанна вижила.
Калеб кивнув. Уся його хлопчача чарівність зникла. Він умить став здаватися набагато вищим і передусім іще жахливішим.
— Ти в цьому абсолютно впевнений? Я досі відчуваю на ній деякі блоки. А хто, власне, підбирав дівчат, яких надішлють Регулюсу?
— Софія, — відповів Еш. — Вона найкраще може оцінити, наскільки сильна магія відьми.
— У неї був доступ до Віанни під час її хвороби? — утрутився Езра.
— Звісно, — підтвердила Еме. — Вона працювала й жила в абатстві Гластонбері.
— Що ж, здається, таємницю розкрито. Мабуть, вона тобі щось дала й використала чари, які блокували твою магію. Ось тільки я не розумію, навіщо вона так учинила. Не може бути, щоб у її інтересах було допомогти Регулюсу втілити свій план. Навіщо їй відправляти йому дівчат із такою сильною магією, як у Віанни? — запитав присутніх Калеб.
Еш недовірливо похитав головою.
— Блокування магії суворо заборонено. Немає відьми, яка краще за Софію знала б наш кодекс.
— Ми запитаємо її, коли вона повернеться. Якщо вона повернеться, — на мені зупинився задумливий погляд Езри.
Софія заблокувала мою магію? Я даремно мучила себе страхами, що зі мною буде без сил? Ця змія просто забрала їх у мене. І я з’ясую, навіщо вона це зробила.
— Ві? — тепер голос Езри звучав м’яко. — Збирайте речі та приїжджайте в замок.
— Спершу допоможемо жінкам і дітям, які виїжджають, тоді приїдемо, — пообіцяла я.
***
Решту дня ми допомагали жінкам і дітям у селищі збирати речі. Мало хто продовжував відмовлятися залишати Пемпон, дізнавшись про долю Міхаеля. Кілька чоловіків супроводжували процесію, яка виїхала рано ввечері, проте багато хто з них поїхав у замок, щоб долучитися до Езриного війська.
Ми вирішили, попри вказівки Езри, ще одну ніч провести в себе вдома. Можливо, вона стане для нас останньою. Чи був у нас узагалі шанс перемогти Регулюса та його демонів? Як тільки він помітить, що йому приготували пастку, ми відчуємо на собі всю його лють. Він переб’є нас усіх. Живіт у мене стиснуло від страху.
РОЗДІЛ 19
Ми провели в замку вже три години, а я нічого так не хотіла, як сісти в автівку й мати змогу поїхати додому. Вечеряли ми разом з іншими одинадцятьма лицарями Ложі, Ешем та Ясмін і, звісно, Езрою і Вегою у великій їдальні. Довгий стіл святково накрили, а Аделаїза сама себе перевершила з вечерею. Утім, мені все було на смак, як картон. Сьогодні поїхали решта мешканців, які не могли битися. Констанс вирушила в останній автівці. Вона тримала на руках свою маленьку донечку й гірко плакала. Супроводжували її бабуся Лорана й Едріан, хоча той страшенно сердився, що Роза досі не погоджувалася покидати Пемпон. Але битися він не міг ні за допомогою чаклунства, ні за допомогою зброї, а хто його боронитиме? Нам будуть потрібні всі сили, щоб вистояти проти Регулюса. Сподіваюся, Констанс дістанеться Ірландії до Лоранових батьків. Я глянула на нього. Бідолаха здавався повністю розчавленим і просто совав виделкою м’ясо по тарілці. Відправити геть дружину та дитину вимагало від нього всіх сил. Я молилася, щоб він вижив. Він має побачити, як виросте його дочка. Може, нам усім варто було просто поїхати, і тоді Регулюc увійшов би в порожню країну. Та скільки часу він задовольнятиметься Францією? Не можна віддавати йому навіть метра нашого світу. І саме тому завтра Езра одружується з Вегою і стане чоловіком неповторної жінки. Він урятує світ від Регулюса й підпише Пакт із новим верховним королем. Тоді Біле Джерело знову запечатають, а люди матимуть спокій у наступні кілька століть. Але навіть якщо Езра врятує нас, після цього він не перестане бути чоловіком Веги. Чи егоїстично з мого боку так про це думати? Батько Веги — наш найважливіший союзник, без нього в нас не залишиться шансів. Виходить, якщо ми виживемо, Езра так чи інак буде для мене втрачений. Усе, що нас пов’язує, із часом стане просто спогадом. Спогадом, який, сподіваюся, згодом померкне. Глибоко вдихнувши, я зробила ковток води. Можливо, я знову закохаюся. Але цей чоловік однаково не буде Езрою. Той більше не гляне на мене своїми карими очима так, наче я йому важлива, а я йому не зателефоную, коли відчуватиму щастя чи сум. Скільки разів я вже подумки попрощалася з ним, але завтра це прощання стане остаточним. Чи привели вже непомітно для Регулюса батько Веги та брат Калеба свої армії в бойову готовність? Калеб ні вчора, ні сьогодні не відходив від Еме, що виливалося в сотні дрібних сварок і суперечок. Ми з Маеллю відмовилися від спроб їх помирити. Але ще до вечері Калеб попрощався і відбув до Коралісу. Завтра він збирався повернутися саме на весілля. І тоді ми матимемо ще два дні. Два дні, під час яких я могла повправлятися в магії. На цьому мені і треба було зосередитися. Це — моя найзаповітніша мрія і причина, через яку я повернулася. Йшлося не тільки про Езру, а й передусім про мене саму. Й ось богині дали мені силу, щоб, може, і не перемогти Регулюса, але принаймні зупинити його. Він не отримає ні мене, ні інших дівчат. Хоч би що Софія замислила, цей план провалився. Але бій буде кривавим, і щодо цього ніхто із присутніх за столом ілюзій не мав. Чи жива ще Софія? Чи утримував Регулюc її в заручниках, доки не отримає інших дівчат?
До беньє, поданих на десерт, я не доторкнулася. Весь цей час я уникала Езриних поглядів, проте, коли всі підвелися, щоб розійтися кімнатами, я помітила, як стривожено він дивився на мене. На мить завагавшись, він підійшов.
— Мені треба ще дещо підготувати, а після цього чекатиму тебе в бальному залі. Проведемо ще одне тренування.
— Це наказ? — тут комусь влада забила памороки. У жодному разі я не збиралася сьогодні вночі тренувати магію. Того, що трапилося минулого разу, мені вистачило як попередження. Я і гадки не мала, наскільки в мене ще вистачить сил його відштовхувати.
— Так, наказ. Зустрічаємося о десятій, — не чекаючи на відповідь, він розвернувся і разом з іншими чоловіками покинув зал.
Еш нерішуче дивився їм услід. Езра так прямо не запрошував його йти за ними, але Лоренс закрокував поряд із Лораном, на якого опирався. Старому чаклунові теж треба було поїхати.
— Піду до своєї кімнати, — сказала я сестрам. Еме погладила мене по руці, а Маель зиркнула на мене, примруживши очі. — Не буду я з ним тренуватися, — я почувалася зобов’язаною повідомити їм це.
— А ми посидимо ще трохи з Вегою й Ешем у малій вітальні, — запропонувала Еме Маель. — Зовсім допізна ми теж не затримаємося. Завтра буде довгий і напружений день.
Найнапруженіший у моєму житті.
— Добраніч, — мовив Еш, уважно глянувши на мене. Цікаво, чи зможемо ми коли-небудь подолати дистанцію, що виникла між нами.
Кивнувши, я покинула кімнату. Не кваплячись піднялася сходами й дочекалася, доки всі четверо зникли в малій вітальні. Потім прокралася через кухню і город до сторожки. Знадобився час, щоби вмовити одного з молоденьких сторожів відвезти мене до Рози, і лише коли він висадив мене перед «Le Coq», я полегшено зітхнула.