Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 62)
— Очікується безліч гостей із Маскуну й Коралісу. Вам так було б безпечніше, — повільно промовила Вега. Вона боялася, що її гості нападуть на людей? Хороший початок.
РОЗДІЛ 18
Я виклала готові свічки на прилавок. У нападі трудоголізму я використала весь до останньої крихти віск, який знайшовся в нас у підвалі, і тепер на полицях стояли десятки магічно заряджених свічок. Окрім того, я вимила безліч маленьких флакончиків, куди Маель раніше наливала ароматні олії і трав’яні відвари й насипала солі для ванни, підлога в торговому залі була відполірована, а наші казанки відчищені. Утім, робота не допомогла мені змусити зникнути сироти на шкірі, що відмовлялася забувати Езрині дотики. Принаймні за чотири дні, у які я безупинно чимось займала себе, замовкли голоси моїх предків-відьом, які сперечалися через Езру. Я саме натирала бджолиним воском подряпані дошки підлоги, коли стало тихо. Надто тихо. Привиди могли добряче діяти на нерви, але ця тиша була моторошною, бо сприймалася так, ніби в повітрі витало щось страшне.
Я майже фізично відчула полегшення, коли подав голос дзвіночок над дверима в магазин і на порозі з’явилася висока струнка постать. Склянка, яку я намагалася телепортувати із прилавка на полицю, упала на підлогу й розбилась.
Пролунав тихий сміх.
— Він тебе навіть цього не навчив? Чув, що Езра щоночі з тобою тренувався. От тепер мені цікаво, чим саме ви там займалися. Слабенько, мишеня, слабенько, — він розглядав безліч осколків на підлозі, які залишилися десь від доброго десятка склянок.
— Калебе? — я роздратовано вперла руки в боки. — Езра казав, що ти повернешся тільки перед весіллям, — останнім словом я ледь не захлинулася, проте не могла заперечувати, що рада його бачити.
Він винувато всміхнувся і підняв вище букет, який тримав у руці.
— Вирішив провідати Еме, — пояснив він. — Брат, як завжди, діяв мені на нерви. Мені терміново потрібна компанія милої особи.
Я звела брови догори.
— І тобі на думку відразу ж спала Еме?
Він знічено всміхнувся.
— У неї іще урок.
— У мене є час. От тільки квітам потрібна вода.
— Звісно. Зачекай, зараз принесу вазу, — хитаючи головою, я зникла за шторою. Мені знадобилася лише мить, щоб її знайти. А коли я знову вийшла, Калеб розвалився на червоному оксамитовому дивані з ковдрою. Його профіль, наче в якогось напівбога, виглядав дуже гротескно на тлі витканого гобелена, і я не стримала усмішки. Невимушено всміхаючись, він витяг довгі ноги, як тільки зміг.
— Сумніваюся, що Еме зрадіє твоєму візиту.
— Це вже моя турбота. Чому ти ховаєшся тут, а не в замку?
— Можу поставити тобі те саме запитання. Чому ти насправді тут, а не зі своїм братом? Такий начебто був план? — я поставила вазу на маленький столик перед ним і почала опускати в неї квіти. Він приніс анемони, лаванду, маргаритки та вербену. Чудовий мікс. Еме сподобається букет.
— Мій брат і справді страшенно напружений. Постійно кричить на нас із сестрою, до того ж узагалі без причини. Я подумую привезти йому один із джемів Еме. Тоді він, можливо, на якийсь час упаде в кому, — буркітливо додав він. — До речі, він страшенно схожий на Еме. І він також не любить солодке. Дивно, що мене так тягне до твоєї сестри.
Очевидно, на моє запитання він не збирався відповідати.
— Вона вважає, що річ лиш у тому, що ти мисливець, а жертва щоразу від тебе тікає.
— Дуже цікава теорія. А як там, до речі, твоє полювання?
— Уже ніяк. Я його припинила. Моя здобич остаточно втекла. Потрапила в чужу пастку, — я скривилася від дурного жарту. — У тебе ще є сестра? Я не знала.
— Та є, і вона постійно намагається бути посередницею між мною та Аарвандом. Щоправда, переважно без успіху.
— Чути щось від Міхаеля і Софії? Я чомусь думала, що вони досить швидко повернуться, якщо погодяться на Регулюсові вимоги, — я обтерла вологі руки об джинси. Я довго не витримаю цієї невідомості, але й не треба.
Завтра весілля, а за два дні після нього — літнє сонцестояння.
— У Коралісі до нас долітали лише різні чутки. Я вже не міг там крутитися без діла. Як гадаєш, Еме піде зі мною гуляти? Ти теж приєднуйся. Едріан робить морозиво для всього села, а я обожнюю ванільне.
— Еме теж найбільше любить ванільне, — пробурмотіла я. Щось у ньому сьогодні було дивним, попри те, що він намагався це приховати. — Не розумію, як нудна ваніль може бути улюбленим сортом морозива. Ми з Езрою обоє любимо чорничне зі шматочками білого шоколаду.
— Ну, тоді в нас з Еме хоч щось спільне.
— Однакові вподобання в морозиві ще нічого не означають, — повідомила я йому.
Він награно недбало знизав плечима, але погляд залишився неспокійним.
— У тому світі, звідки я родом, дуже навіть означає. Готовий побитися об заклад, Еме хвилюється. Я міг би спробувати її трішки відволікти. Що сказали твої сестри про план Братства?
— Розлютилися, як можеш уявити, — я кинула погляд на двері до салону Еме. Ті все ще були зачинені. «Розлютилися» — це ще м’яко сказано. Якби один із членів Братства опинився поряд, коли я розповіла їм, що стану однією з дівчат, які мусять вирушити до Регулюса, вони вчепилися б йому в горлянку. Мені насилу вдалося втримати Маель від пориву поїхати в замок і придушити Еша. Тепер вони обидві негативно налаштовані проти Ложі, і проти Братства, і проти демонів. Потім вони спробували вмовити мене просто втекти. Так, наче я могла кинути їх і зникнути. Та я не могла й не хотіла. Я пообіцяла Езрі доставити дівчат у безпечне місце і стримаю обіцянку. — Еме справді ще якийсь час буде зайнята, — вона не піде з ним гуляти, але так прямо в обличчя мені це йому казати не хотілося. Він надто мені подобався. — Скоро на заняття прийде ще одна юна відьма.
Калеб змахнув невидиму ворсинку зі своїх шкіряних штанів.
— Не прийде. Лоран саме проводить дівчину додому, бо в Еме інша, дуже важлива зустріч. Інколи з’являються якісь інші плани. Дівчина все зрозуміла, — обурливо довгі вії Калеба опустилися, погано приховуючи тріумф в очах.
— Зрозуміло. Ти, звісно ж, набагато важливіший, — докірливо мовила я. — Еме вчить дівчат застосовувати їхні здібності в бою. Вони всі не дуже добре навчені. Бойкотуючи заняття, ти ставиш їхнє життя під загрозу.
— Я про це не подумав, — він сказав це настільки переконливо, що я майже розчулилася. — Я міг би запропонувати Еме допомогти під час занять. Зрештою, кому краще за мене знати, як заплутати демона.
— Я ніколи не знаю, коли ти серйозний, а коли ні. Ти вже був у замку?
— Ні, я відразу прийшов до вас, — він сказав це таким тоном, наче то була найочевидніша річ у світі. — Тож у Лорана тепер маленька донечка? — він знову перевів тему. — Ти вже відвідала?
— Звісно. Це найсимпатичніше немовля, яке я коли-небудь бачила. Вони назвали її Клер. Пологи були дуже легкими.
Калеб усміхнувся.
— А ти? Уже є якийсь прогрес із магією? Я досі її не відчуваю.
—
Калеб просяяв і підняв долоню, щоб я «дала п’ять».
— Не зле.
— Але мені однаково треба багато тренуватися. У критичній ситуації ця кулька має перетворитися на вогняну бурю.
— Нагадай мені ніколи не ставати твоїм ворогом, — він трішки посмикав за стебла квітів, змінюючи композицію букета. — До речі, як тобі Вега? — обережно поцікавився Калеб. — Вона добре до тебе ставилася?
— Так, — коротко відповіла я.
— На всьому Керісі немає прекраснішої принцеси. Навіть Аарванд колись замислювався над тим, щоб попросити її руки.
— І чого ж не попросив? — запитала я. — Тоді Езра не міг би з нею одружитися. Було б ідеально.
— Брат вирішив, що вона надто покірна, — тепер він широко всміхався. — Та й, окрім того, Альтаїр прагнув для дочки вигіднішого союзу.
— І це Езра? Бо він магістр?
— Завдяки цьому альянсу Альтаїр сподівається і сам стати верховним королем, після того, як ми скинемо Регулюса.
— А твій брат йому дозволить? Хіба не ти розповідав, що Аарванд теж висував свою кандидатуру на титул верховного короля? І хіба через усі ці конфлікти війна на Керісі не запрограмована заздалегідь, незалежно від Пакту?
— Ми постійно сваримося одне з одним, — відповів він. — Союз Аарванда та Веги теж не був би весіллям через кохання. Інколи я питаю себе, чи у брата взагалі є серце. А чим ти тут узагалі займалася, коли я зайшов? — він поглянув на уламки на підлозі, і я зрозуміла, що він хоче перевести тему із брата.
— Перевіряю свої здібності. Багато заклять, які стосуються стихій, спрацьовують. А такі прості речі, як телепортація, як не дивно, ні.
— Покажи, — зажадав він.
— Я не збираюся розбивати ще одну склянку.
— Упевнений, Еме їх потім із радістю полагодить.
Ось тут він навіть міг мати рацію.
— Там на прилавку ще дві стоять. Давай.
Я зосередилася на склянці. Вона мала просто повільно посунутися стійкою.