Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 60)

— Толерує, адже цей союз корисний для Керісу, — із роздратуванням відповіла на моє запитання Вега. — Наш шлюб має переконати Регулюса, що маги Ложі досі на нашому боці. Зрештою, порятунком свого народу ми зобов’язані Мерліну.

— Але про альянс із Аарвандом Кораліським йому знати не можна?

— Стосунки Аарванда й Регулюса не можна назвати хорошими. У них часто розходяться думки, — вона ухилилася від відповіді.

Я збиралася розпитати їх іще дещо, але тут у кімнату зайшов Езра із Софією і Міхаелем.

— Калеб із посланням уже в дорозі, — сказав він. — Не хочеш прогулятися зі мною? — звернувся він до Веги.

Та кивнула, підвелася і попливла до нього.

— Піду-но я до Лорана у сторожку, — попрощалася я з рештою. У жодному разі не залишуся з ними сама у вітальні.

На щастя, Лоран справді був на посту. Він нервово бігав туди-сюди тісним приміщенням.

— Що трапилося? — запитала я його. — Та кажи вже. З Констанс усе добре?

— Нормально. Та вона почувалася б іще краще, якби нарешті поїхала. Зараз як причину залишитися вона наводить свою вагітність, а до народження дитини ще два тижні.

— За два тижні вона спокійно могла б бути в Ірландії.

Він кивнув.

— Вона не хоче їхати, бо боїться, що я ніколи не побачу малюка, — він на мить замовк, витерши очі. — Якщо дійде до найгіршого.

Мені вистачило розуму не пропонувати йому кинути Езру в біді.

— Маель принесла їй листя малини й іще там щось, — продовжив він. — Щоби швидше почалися пологи.

Я не знала, що на це відповісти.

— Можливо, нам іще вдасться запобігти війні, — прошепотіла я, але прозвучало зовсім непереконливо. Я не будувала ілюзій, що зможу відправити Регулюса на той світ за допомогою майстерної вогняної кулі.

— Можливо, — відповів він, і в його словах теж чувся розпач.

 

***

 

Решта дня тягнулася повільно. На вечерю ми всі зібралися в їдальні. До нас долучилися кілька інших магів. Ми сиділи за довгим столом, а Аделаїза подавала свої смачні страви. Я ж лише длубалася виделкою в тарілці, намагаючись стежити за довгою розповіддю Міхаеля про договори, які Братство уклало з різними урядами. Здавалося, звичне життя за стіною тривало на відстані тисячі світлових років від мене. Коли вся компанія підвелася з-за столу, я перепросила й вислизнула до своєї кімнати. Трохи за північ Жак покликав мене на тренування. Оскільки розважливий Лоран проводив цю ніч із Констанс, а з нами залишився мажордом. Цікаво, хто призначив його наглядачем. І знову Езра був зі мною безжальним. Вогняною і водною магією я володіла краще, ніж земною та повітряною.

— Якщо Регулюсу так потрібні ці дівчата, може, ми могли б використати їх як приманку? — запитала я його після тренування, виснажено та втомлено сидячи у кріслі й поспішно ковтаючи воду. — Щоб перетягти його на наш бік?

— І що це дасть? — озвався Езра так само холодно, як поводився останні кілька годин.

— До нього ти можеш потрапити тільки зі своїми магами, а тут його може зустріти безліч відьом і чаклунів. Якщо я правильно зрозуміла, зазвичай він посилає тільки свою армію, а сам не приходить. Ми могли б застати його зненацька.

— Не думаю, що він дозволить застати себе зненацька. — Гадаєш, він узагалі погодиться на розмову?

Езра кивнув і відставив свою склянку.

— Йому буде страшенно цікаво дізнатися, що саме запропонує Братство.

— Насправді в нас немає вибору, так? Якщо він отримає дівчат і підпише Пакт, для людей це буде найкращим рішенням.

Езра нервово зірвався на ноги.

— Для людей, може, і так. Принаймні на якийсь час. Але я взяв на себе зобов’язання перед Коралісом і Маскуном. Вони покладаються на мене.

— Ти ще можеш скасувати весілля.

Він втупився в мене так, наче я відростила другу голову. А потім широкими кроками підійшов до Жака, який заснув у кріслі. Езра м’яко поплескав його по руці.

— Відведи, будь ласка, Віанну до її кімнати, — попросив він мажордома. І, не зронивши більше ні слова, покинув зал.

Сонце вже зійшло, коли я лягала в ліжко, до крові закусивши губи від сорому за свої слова,

Решта дня пройшла так само, як і попередній. Усі чекали лише на відповідь Регулюса. Чи прийме він Софію і Міхаеля? Я продовжувала сподіватися, що ні. Але й цей день закінчився. А вночі я знову зустрілася з Езрою. Цього разу він був іще більш мовчазним і відстороненим, аніж минулої ночі, а я — дуже розосередженою. Я взагалі не просувалася вперед. Якоїсь миті, розчарувавшись і зневірившись, я просто кинула його стояти посеред залу й повернулася у свою кімнату. Його поведінка щодо мене була правильною, але витримувати її однаково складно. Ніч тягнулася нескінченно довго, як і наступний ранок.

Коли після обіду з’явився Калеб із Регулюсовою відповіддю, я полегшено видихнула. Не могла більше терпіти цю напругу. Він лише коротко мені кивнув і зник із п’ятьма членами Братства й Езрою в кабінеті останнього. Намагаючись не почуватися вигнанкою, я сховалася на городі, де вже сиділа Вега. Вона мене ще не помітила, тому я вирішила рятуватися втечею, як раптом мене зупинила Аделаїза із двома склянками лимонаду.

— Біжи й поговори з нею. Бідолаха геть сама.

Я ковтнула.

— Я не можу.

— Можеш. Давай. Вона так само мало може вдіяти в цій ситуації, як і ти.

Зітхнувши, я взяла в неї склянки й вирушила до лавочки, на якій іще кілька днів тому сиділа і я.

— Вип’єш щось?

Вега звела погляд і, стримано всміхнувшись, узяла в мене напій.

— Калеб повернувся, — поінформувала я її.

— Це добре. Упевнена, він погодиться на розмову. Мені б хотілося, аби вони не вимагали цього від тебе, — вона глянула на мене своїми великими зеленими очима. — Якщо дозволиш дати тобі пораду: візьми із собою отруту, яку вони тобі пропонували.

Я кивнула їй, щоби придушити огиду, спричинену цією порадою, зробила ковток лимонаду.

— Я рада, що батько вибрав мені чоловіком Езру, — додала вона. — Було декілька жахливих кандидатів.

Хто б міг подумати, що для нас були ще більш неприємні теми, ніж моя потенційна роль інкубатора для демонського немовляти.

— Єдиний, кого я обрала б, — це Аарванд Кораліський, — казала Вега. — Але він далеко не такий впливовий, як Езра, і далеко не такий привітний.

Я заплющила очі. Отже, він був із нею милим. Ну, звісно, а чого ще я чекала? Зрештою, я сама за цим спостерігала під час наших спільних вечер. Езра завжди докладно пояснював їй, що для нас приготувала Аделаїза. Він дуже намагався залучати її до розмови за столом і ходив із нею гуляти.

На щастя, у дверях з’явився Лоран.

— Регулюс погодився на зустріч, — сказав він. — Софія з Міхаелем зараз виїжджають.

Ми разом вирушили на подвір’я. Там стояли кілька осідланих коней. Броселіандом на автомобілі не проїдеш. До Джерела можна дістатися лише пішки чи на коні. Для Софії це, мабуть, раз плюнути. Проте Міхаель, побачивши тварин, скривився.

Ці двоє саме прощалися з Ешем, Лоренсом і Ясмін, після чого, у супроводі Езри, Калеба та ще кількох інших магів, виїхали з двору. Езра швидко озирнувся і помахав нам із Вегою. Вона підняла руку на прощання, а я помахала у відповідь.

— Вони повернуться вже ввечері, — сказав Лоран. — Проведуть Софію і Міхаеля лише до Джерела. Регулюс хоче порозмовляти із цими двома наодинці.

— А чи розумно з боку цих двох погоджуватися?

Судячи з виразу обличчя Лорана, він теж був не в захваті.

— Вони вважають, що дадуть собі раду в розмові з верховним королем. Але твоє тренування однаково відбудеться. Я мав тобі це сказати.

— Спасибі.

За вечерею наше коло спілкування значно звузилося, і, попри те, що Еш просив мене ще посидіти з ними у вітальні, я вирішила усамітнитися у своїй кімнаті. За останні дні наші з Ешем стосунки помітно охололи, і хоча мені й було жаль, я не знала, чи хочу щось виправити. Чесно кажучи, я б із радістю відмовилася й від майбутнього тренування з Езрою. Раніше я вважала себе сміливою, але, власне, випробування на відвагу, як-от купання вночі в Дзеркалі Фей, лазіння високими деревами чи балансування на зубцях замкових стін, були страшенно тупими. Хоробрість — це як Констанс: виношувати дитину й народити швидше, щоб її побачив батько. Хоробрість — це як Едріан: залишатися із бабусею, не маючи жодних магічних здібностей. Хоробрість — це як Тереза: осісти на одному місці й допомагати його мешканцям, замість того, щоб їхати далі. І хоробрість — це навіть як Вега: вирушити в абсолютно чужий світ і вийти заміж за людину заради того, щоб урятувати свій народ від тирана.

Тож коли Лоран згодом постукав у двері, я таки пішла з ним у бальний зал, де мене чекав розпатланий Езра з утомленим поглядом. На ньому досі були ті самі речі, у яких він їздив до Джерела. Він дав мені кілька вказівок, і потім я завзято практикувала, доки за допомогою повітряної магії не зуміла підняти меч. Відтак я знову створювала вогняні кулі, підвішувала їх у повітрі й намагалася розрубати мечем навпіл. Власне, спробами все й обмежилося. Мені не вдавалося одночасно утримувати в повітрі вогняні кулі й підіймати меч. Упродовж усього цього часу я уникала Езриних поглядів і майже не розмовляла з ним. Мені треба сконцентруватися на своєму завданні, а йому — на своєму.

Якоїсь миті у двері постукали, й Лоран пішов їх відчиняти. Я побачила Жака, який схвильовано щось йому зашепотів.

— У Констанс почалися перейми, — сказав Лоран із панікою в голосі. — Мені треба до неї.