Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 56)

Закусивши губу, я здивовано подивилася на нього.

— Ти вже погодився дозволити нам вести з ним перемовини напряму, — мовив Міхаель. — Ти уклав із нами нерозривну угоду. Упевнений, ти не захочеш порушити слово.

Езра стиснув кулаки й випростався на весь зріст. Магічна нерозривна угода. Про неї відомо всім присутнім. Відмовитися не вдасться.

— Я дотримаю слова.

— От і вирішили, — Софія задоволено кивнула. — Я б із задоволенням пішла до себе та прийняла ванну, якщо це можливо.

— Жак покаже вам ваші кімнати, — його голос звучав, наче лід. Цю битву він програв. Вони його обдурили.

Усі підвелися. Я не була впевнена, що мені робити. Мені можна додому? Треба поговорити з Еме та Маеллю й розповісти їм про те, що сталося. Вони повірять, що я бачила богинь і не вимагатимуть доказів. Мені потрібне тихе місце, де зможу випробувати силу рун і повправлятися в магії. Я виразно її відчувала. Під час битви з демонами вчора біля струмка я використала лиш її частину. Я не беззахисна.

— Тобі ми теж виділимо кімнату, — Езра зупинився біля мене, але його погляд був направлений на Еша. — Це безвідповідальна ідея, — процідив він. — У нас є інші засоби та шляхи.

— Зараз це єдина поступка, на яку ми можемо піти, — терпляче пояснив Еш. — Для всіх інших перемовин уже надто пізно. Думаєш, нам легко далося таке рішення?

— Я думав, що Віанна щось для тебе означає.

— Означає, але тут ідеться не про мене. Як думаєш, скільки є відьом, у яких або немає магії, або є, але дуже мало? Ще пощастило, що ми десять знайшли. Ти ж знаєш, що Регулюс вимагав набагато більше. Сподіватимемося, що йому вистачить десяти. Ми розуміємо, що вам не хочеться відмовлятися від своєї переваги, яка у вас є перед Братством. Але це зашкодить нам усім.

— Припиніть сваритися, — втрутилася я. — Езрі важлива не його перевага.

Еш кинув на мене співчутливий погляд.

— Та невже? Братству вже давно цікаво, чи правда Ейден зник таким загадковим чином? З ним ми вже давно дійшли би згоди, а не аж тепер, коли вже майже запізно.

У мене на язиці крутилося заперечення, що Езра ніколи нічого не заподіяв би брату. Ця думка просто абсурдна, але Езрі не потрібна була моя підтримка. Він і сам міг себе захистити.

Езра з такою люттю втупився в Еша, що будь-хто інший відсахнувся б.

— Я погодився на розмову Братства з Регулюсом тільки для того, щоб ви, зрештою, усвідомили, з ким маєте справу. І щиро сподіваюся, що після неї ваша абсурдна ідея передати йому дівчат відпаде сама собою. Наш єдиний шанс — союз із Маскуном і Коралісом. Так, раніше ми відмовлялися співпрацювати з демонами, але іноді доводиться пересилити себе та змінити думку.

І він дуже ґрунтовно до цього підійшов. Для Езриного батька це було б немислимо, та і для Ейдена, певно, також. Езра навіть одружується з демоницею. Колись він не хотів ставати магістром. Тепер він ним був. Треба спробувати поглянути на ситуацію зі всіх боків. Езра не заслуговував на мою безмежну довіру. Власне, як і Братство. Чи підпише Ложа Пакт на таких умовах, прирікши нас — дівчат — на жахливу долю? В історії людства жінок так часто приносили в жертву якимось богам, щоб умилостивити тих, тому повірити в таке не так і складно.

— Я провідаю Аделаїзу на кухні і трішки прогуляюся. Мені ж це не заборонено?

— Звісно, — мовив Езра. — Але не виходь за межі городу.

— І будь обережною. Ніколи не знаєш, які тварюки тут водяться, — вставив Еш.

— А ти напрошуєшся, щоб я тебе побив, — прошипів Езра. — Стеж за язиком. Віанна тут у повній безпеці.

 

РОЗДІЛ 16

 

Коли я прийшла на кухню, там панував хаос.

— Навіщо все це? — запитала я Аделаїзу, розглядаючи пироги, фрукти й в’ялене м’ясо.

— Найближчими днями приїде багато гостей. Я хочу бути готовою.

— На... — я зробила глибокий вдих. — На весілля?

Дурне запитання. Звісно. У животі забурчало. Має бути інша можливість. План Братства божевільний, неважливо, віддадуть вони Регулюсу дівчат із магією чи без. Навіть розмірковувати про це вже не по-людськи.

Аделаїза погладила мене по щоці:

— Налий собі чаю, — лагідно запропонувала вона. — І спробуй мадленки¹⁸. Вони смачнючі.

— Добре.

Так легко я не перетворюся в жертовне ягня. У крайньому разі мені самій доведеться знищити Регулюса. Спина вкрилася сиротами. Я підійшла до довгого столу, де стояли найрізноманітніші каструлі та сковорідки, і поклала собі на тарілку випічку. Відмовившись від чаю, я перемістилася на город. Сіла по-турецьки на старій, нагрітій сонцем лавці біля стіни й відкусила печиво. Пісочне тісто м’яко розсипалося на язиці. Нарешті я одна. З позавчора стільки всього сталося, що мені здавалося, ніби голова ось-ось лусне.

Отже, Братство має намір пожертвувати десятьма жінками. Увесь цей час це й був їхній таємний план, і, можливо, саме тому Езра й не дозволяв їм самостійно вести перемовини з Регулюсом. Бо це повна маячня. Коли Маель та Еме дізнаються, то не повірять. А чи був у мене інший вибір, окрім згоди? Відправили б вони Констанс чи це була просто хитрість? Може, варто було боротися завзятіше? Притулившись головою до стіни, я підставила обличчя під сонячні промені. Ніколи не дозволю жодному демону до мене торкнутися. Треба тільки вигадати, як цього уникнути. Інші дев’ять дівчат, мабуть, іще навіть не здогадуються, що на них чекає. Цікаво, як вони втратили свою магію. Хоча навіть у наймогутніших чаклунських династіях іноді народжувалися дівчатка чи хлопчики практично без здібностей. Едріан — найкращий тому приклад. Роза — відьма з дуже особливим даром, а в її онукові не було і краплинки магії. Чи вб’є Регулюс дівчат, розкусивши обман? Логіка Братства мені вже зрозуміла. Вони вважали, що з тієї миті решта людства вже буде в безпеці від верховного короля. Думка, яку Езра не поділяв. Я ні на мить не вірила, що він це дозволить. А якщо все ж допустить? Він теж має власні цілі. Треба самій рятуватися.

Із цього боку замку вікон не було. Через лаз в огорожі, який вів у внутрішній двір, зовні мене побачити неможливо, а двері на кухню зачинені. Я повільно засукала правий рукав і почала розглядати дві руни. Провела по них кінчиком пальця. Руна вогню здавалася гарячою, а руна води — холодною. Подушечки закололо, десь у голові, у підсвідомості, щось ворухнулося. Чому раніше це щось не рухалося? Чому моя магія досі ховалася від інших? Питання на питанні, на які мені терміново були потрібні відповіді. Посеред саду із травами тихенько дзюркотів маленький фонтан.

— Belenos, — прошепотіла я ім’я водної руни. Спершу нічого не відбулося. Може, не так наголосила. Mémé навчала мене, як вимовляти й малювати відьомські руни. Утім, відтоді минули роки, та я зовсім не сумнівалася в цьому заклятті.

— Belenos, — спробувала я вдруге й заплющила очі. Водночас я вслухалася в те, що відбувається глибоко всередині й невдовзі відчула, як у мені здіймається прохолодна чиста вода. А коли знову розплющила очі, щось змінилося. Вода з фонтану потяглася в мій бік. Від неї відокремилися кілька крапель і поплили до мене. Я розтулила долоню і впіймала їх. Вони перекочувалися в руці, наче маленькі кульки. Клацнувши пальцями іншої руки, я повернула одну з них у фонтан. Вона, наче куля, врізалася у стіну замку, і відскочила. Далі я вирішила витягнути воду в нитку. Мені знадобилося кілька спроб, і спочатку це нагадувало радше канат. Тому силою думки я почала обертати його — і справді він тоншав. Я дуже хотіла дотягнути нитку до себе, але треба було її не порвати.

— Що ти там робиш? — чужий голос збив мою концентрацію, і водяна стрічка розплескалася по землі. На стіну за проходом сперся Калеб. Клятий допитливий демон. У нього немає важливіших справ? Переказувати своєму братові результати розмови чи боронити моїх сестер? Він сто відсотків бачив, що я щойно робила. Чи вдасться в мене зробити з вогнем те саме, що з водою? Тоді наступного разу птах не стане проблемою.

Калеб наблизився і крадькома зиркнув на тарілку, що стояла біля мене.

— Я всі мадленки з’їла, — повідомила йому. — Тож тобі доведеться самому принести собі інші, — що в перекладі означало «зникни».

На жаль, підтексту він не вловив, зате скорчив гримасу.

— Аделаїза вічно скаржиться, що я скоро волосся в неї на голові схрумаю. Я вже починаю її боятися.

Я засміялася. Те, що в цього високого, вродливого чоловіка був страх перед Езриною кухаркою, звучало смішно.

— Еме тебе виставила чи чого ти знову тут?

— Не виставила. Ми обоє робимо успіхи. Вона навіть запропонувала мені склянку води, коли я висадив її біля вашого будинку. Я розцінюю це як пропозицію миру.

— І ти випив? — подражнилася я.

— Збожеволіла? Я більше ніколи не торкнуся ні до чого, що пропонує цей рудоволосик.

Мене це розсмішило.

— Демоне, а ти розумніший, аніж здаєшся.

— А ти зухваліша, ніж здаєшся, і сміливіша, — у його голосі чулося задоволення, наче він радів, що підбадьорив мене. Але його слова дали мені зрозуміти, що Калебу відомо, що трапилося після того, як він пішов.

— Я тільки відвіз твоїх сестер додому й тепер знову повертаюся до своїх обов’язків. Брат вважає, що мені не варто випускати з поля зору п’ятьох членів Братства. Він їм не довіряє.

— Тоді ти не дуже дотримуєшся його вказівок, — треба запитати в нього, що я можу вдіяти, якщо дійде до найгіршого.

— Непослух — моя слабкість, я визнаю це. У мене проблема з наказами.