Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 54)
— Мерлін та Утер Пендрагони — єдині діти відьми та демона, які вижили, і, як ви вже правильно зауважили, їхні матері загинули під час пологів, — утрутився Езра. — Ви граєтеся життями жінок. А що, коли хоча б одне з немовлят виживе? Буде так, як каже Калеб: невідомо яку силу воно матиме. Мерлін та Утер стали на бік людей. Артур, син Утера, поклав край темній добі. Хочете її повернути? Світ загине у вогні та попелі.
— Ми готові на це піти, — визнав його правоту Лоренс. — Еш уже сказав, що можна не жертвувати безліччю відьом і чаклунів, якщо достатньо десяти. Таке рішення і нам далося нелегко. Але якщо Регулюс підпише Пакт, то ми зміцнимо та підсилимо бар’єри, набагато більше, ніж коли-небудь. Більше, ніж удалося Ложі. У наступні півтори тисячі років через них не проникне жоден демон.
— Аякже! Саме це і зробить Регулюс, якщо одна дитина чи більше виживе. Він використає їх, щоб повернутися.
— А жінки знають, яка доля їх чекає? — питання було радше риторичним, оскільки кожен у цій кімнаті й так знав відповідь.
— Ми не хочемо нікого тривожити, — відповіла Софія противним солодкавим голоском.
— Якщо зараз ви піддастеся, він виставлятиме все нові й нові вимоги. Додаткові землі ви йому також виділите?
— За відповідну ціну ми розглянемо й цей варіант. Якщо йому забракне жінок, то запропонуємо йому землі Франції, — сказав Лоренс, статечно помішуючи каву. — Регулюс і його зграя зможуть пересуватися всередині стін, але за їхні кордони — зась. Таке навіть його має задовольнити. Це більш ніж чесно. Тоді всі свої сили направимо на захист стіни.
Езра засміявся, похитуючи головою:
— Дайте вгадаю. І за цей захист уряди країн знову матимуть платити Братству. У такий спосіб на найближчі півтори тисячі років у вас з’явиться відмінний важіль тиску. Люди почнуть вас шанувати й поклонятися.
— І це було б цілком доречно. Без нас демони їх просто знищать! — зашипіла на нього Софія. — Люди нас переслідували та вбивали, а тепер ми їм потрібні. Це, очевидно, і називається іронією історії.
— Їм необов’язково нам поклонятися, — холодно перебив її Міхаель. — Ми лише виконуємо свій обов’язок.
— А кожного, хто не поділяє вашу думку, відправлятимуть за стіну? Чи який там у вас наступний пункт? — запитала Маель.
Софія зацікавлено звела брову, наче та навела її на абсолютно нову ідею. Божевілля якесь.
Вега накрила своєю долонею Езрину, яка й досі лежала в неї на плечі.
— Тобі їх не переконати, — сказала вона. — Це марно. Пусти їх до Регулюса. Нехай зустрінуться із ним віч-на-віч і усвідомлять, із ким мають справу. Тоді вони самі відмовляться від своєї пропозиції.
— Він їх уб’є, — похмуро відповів Езра.
— Йому це не вдасться, — Міхаель трішки схилив голову в бік Веги, наче хотів їй подякувати. — Наша магія надто сильна.
— Ти переоцінюєш себе, літній чоловіче, — попередив Калеб. — Регулюс непередбачуваний. Він не дозволить ні обдурити себе, ні маніпулювати собою. Найменшої підозри вистачить, щоб тебе вбити. Повільно та жорстоко.
— Ми не збираємося обманювати його, — відрізала Софія. — Він отримає саме те, що вимагає.
Калеб недовірливо наморщив лоб.
— Що ж, добре, — на подив усіх, зовсім несподівано здався Езра. Це було так незвичайно, що на мить я подумала, що на нього вплинула Софія. Але він ясним поглядом глянув прямо на Міхаеля. — Це ваш ризик. Потім не скаржтеся на наслідки. У відповідь я вимагатиму лиш одне: якщо після розмови ви вирішите, що не можете укласти угоду з Регулюсом, то відправте всіх відьом і чаклунів боротися разом із нами.
Міхаель стис губи. Він потрапив в Езрину пастку, з якої йому не вибратися, не зганьбившись.
— Тоді на цьому й зійдемося. Ми виставимо армію і битимемось пліч-о-пліч із Ложею, — він відкрив долоню, на якій з’явилася пурпурова стрічка. Езра завагався лише на мить, перш ніж теж розкрити долоню. На ній теж звилася зелена тасьма. Стрічки енергій зустрілися всередині кімнати і скріпили угоду. Лише смерть одного з тих, хто домовлявся, могла тепер розірвати її.
Софія всміхнулася, наче кішка, яка спіймала жирну мишу.
— Дуже мудро із твого боку поступитися.
— Інакше вас не опам’ятати. Можливо, вам справді спершу треба самим поспілкуватися з Регулюсом. Ми надішлемо йому повідомлення. На час вашого перебування тут вважайте себе гостями Ложі. Ми підготували для вас кімнати. Я сьогодні надішлю повідомлення в Мораду й попрошу про зустріч. Нам доведеться почекати, доки Регулюс підтвердить її. Не бажаєте залишитися на вечерю? — звернувся він до Еме й, мабуть, мав на увазі нас трьох.
Я в жодному разі не сидітиму з Вегою за одним столом. Він усе ще стояв у неї за спиною, але більше не торкався.
— Мені треба провідати кількох хворих, — сказала Маель. — Хоч як би мені хотілося залишитися, однак у нас іще є справи. Упевнена, ви й без мене впораєтеся.
Еме кивнула.
— А мені треба дати ще кілька уроків. Краще ми всі поїдемо.
— Сподіваємося побачити вас у нас на весіллі, — м’який голос Веги громом прогримів у мене у вухах. — Ти ж їх запросив? — вона підвела погляд на Езру.
Плечі в нього напружилися, але він кивнув:
— Звісно.
І коли це?
— Я ще не встигла відповісти на запрошення, — дипломатично відповіла Еме й почухала зап’ястя. Вона явно не знала, як поводитися далі. Її погляд метнувся до мене.
— Ми з радістю прийдемо, — відповіла Маель. — Вельми дякую. Дуже люб’язно з вашого боку запросити нас.
Губи Веги розтягнулися в милій усмішці.
— Маель та Еме на сьогодні вільні, — заявив Лоренс. — А Віанна складе нам компанію в замку.
Та ніколи. Я ні в замку не залишуся, ні компанію нікому не складатиму. У Віанни теж є одна надзвичайно важлива справа. От тільки яка? Я поглянула на сестер, шукаючи підтримки.
— Ви можете йти, — промовила Софія, але жодна не зрушила з місця.
— Віанна допомагає Маелі з роботою, — прийшов мені на допомогу Еш. Очевидно, у нього склалося враження, що треба якось загладити провину. — У нас тут неймовірно багато хворих і слабких магічно обдарованих. Для однієї цілительки завдання майже непосильне.
— Дуже похвально. Однак нам є що обговорити з Віанною, — Софіїн тон став різкішим, і стало очевидно, що вона мала намір розділити нас. — Ви можете йти, — повторила вона слова Лоренса.
Еш кивнув Маелі та Еме:
— Ідіть, не хвилюйтеся. Я залишуся з Віанною.
Лоран підійшов до Маелі, і та нарешті здалася. Разом із лицарями Ложі вона покинула зал. Еме ще на мить затрималася біля мене.
— Я впораюся, — сказала я. — Не хвилюйтеся.
— Я тебе проведу, — тихо сказав їй Калеб і, як на диво, сестра не заперечила.
Помахом руки Езра відправив і секретаря. Залишилися лише члени Братства, Езра, Вега та я. Мій погляд неспокійно бігав кімнатою. Я сама по собі. У цій кімнаті не було нікого, кому я могла б беззастережно довіряти. Я непомітно витерла долоні об джинси. Вега всміхнулася. Відчувала моє хвилювання? Лоренс потягнувся до заварника із чаєм, а Ясмін барабанила пальцями по столу. Я повернулася і попрямувала до свого крісла. Що їм зі мною обговорювати? У цьому списку було кілька пунктів, від яких у мене розболівся живіт: я побувала у Ґламорґані, побачилася і поговорила із чотирма великими богинями; на щиколотці в мене висів браслет Аріани, а на руках красувалися руни, завдяки яким я могла керувати стихіями; я застосувала заклинання шкоди, гадки не маючи, як мені це вдалося, і викликала страшну бурю. А ще намагалася винести із Залу Містерій чорномагічні артефакти. Виходив доволі довгий перелік моїх таємниць і порушень. Принаймні атам я іще вчора ввечері сховала в себе в кімнаті. Не хотілося, щоби про нього дізналося Братство. Імовірно, вони б його в мене забрали.
Перш ніж заговорити, Ясмін дочекалася, поки двері повністю зачиняться:
— До нас дійшла інформація, що Віанна позавчора ввечері використала в замку закляття шкоди, — почала вона, відставивши склянку. — А саме: прокляття.
Заперечувати це, не ризикуючи бути потім звинуваченою у брехні, я не могла.
— Це було захисне закляття, — відповів Езра. Може, він перестане вже бавитися в благородного лицаря? Принаймні щодо мене. Це зайве. — Одному сітрі вдалося проникнути на замкове подвір’я, — продовжив він. — Віанна просто захищала себе та мене.
Ясмін розглядала свої відполіровані нігті.
— Сітрі? Це не показує твоїх вартових у хорошому світлі. І часто трапляється, що сюди проникають демони? Нам варто над цим замислитися?
— Ні, — твердо відповів Езра. — Не часто. Вам не варто боятися.
Лоренс похитав головою, смішно колихнувши рідким волоссям. Однак, мені було не до сміху.
— Як так сталося, що відьма, яка через демонську гарячку однозначно втратила всі свої магічні здібності, раптово змогла активувати захисне закляття? Чи хоч би що це було.
Тепер утрутився ще й Еш:
— Можливо, зникла не вся магія. Я вивчу це питання.
Я прикусила щоку. Хто повідомив Братство про події тієї ночі?
— Проте, згідно зі звітом, прокляття влучило в тебе, — Міхаель пильно вдивлявся Езрі в очі і вдавав, що розмірковує. — Це було закляття
Мені треба було щось сказати, але що тут додати? Вони мають рацію. Я напала на Езру, не тямлячись од люті. Тут важко посперечатися.
— Це було ненавмисно, — чому саме Вега вирішила заступитися за мене. — Я теж була присутня і, гадаю, вона була розгублена. Вона не може справитися із цією магією.