Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 34)

Мені довелося набирати кілька разів, доки не пішли довгі гудки й нарешті почувся чоловічий голос:

— Лоренс Маккензі.

— Це Віанна Грандьє, — представилася я. — Я хотіла б поговорити з Ешем. Він десь близько?

— Так, дитя моє. У вас усе добре? — у його словах чулася турбота. Лоренс Маккензі — єдиний представник Братства, який із моменту закриття кордонів Франції залишився у країні. Що дивно, якщо взяти до уваги, що він шотландець. Уже не молодий, судячи з голосу, який, однак, звучав досить приємно.

— Так, у нас усе нормально, — запевнила я. — Саме збиралася відзвітувати Ешу.

Сьогодні зв’язок набагато кращий, аніж попередні два дні. У мене не було виправдання, чому я не відразу розповіла Ешу. Я ще тільки вимовляла ці слова, а вони вже здавалися зрадою щодо Езри, що вже справжнісінька нісенітниця. Наше завдання — посередництво між Ложею і Братством, що я і робила.

— Тоді передаю слухавку нашому юному другу, — сказав Лоренс. — Передавай сестрам від мене привіт.

— Передам. Спасибі.

— Привітик, — почувся далі Ешів голос. — У тебе все добре?

— Так, усе нормально. Я розмовляла з Езрою, — одразу перейшла до причини дзвінка.

— Він заходив до вас? — його голос звучав стривожено. — Спеціально чекав, поки я поїду?

— Що ти, зовсім ні, — я вирішила не розповідати Ешу телефоном про Ґламорґан, Зал Містерій і чорномагічні предмети. Я не знала, скільки ще протримається зв’язок, отож треба обмежитися основним.

— Він розповів мені про вимогу Регулюса отримати більше земель.

— Хм, — прозвучало так, наче для Еша вимога не нова. — Він іще щось казав?

— Він побоюється, що якщо поступиться і Регулюс отримає Францію, то мине зовсім небагато часу, перш ніж той почне претендувати й на землі за стіною.

— У цьому він, мабуть, має рацію, але все ж це варіант. Можливо, Регулюс дотримуватиметься нового Пакту.

— Езра краще створив би об’єднане військо. Яке складалося б із людей Ложі, Братства й народу Коралісу.

— Ти сказала йому, що ми продовжуємо наполягати, щоб особисто вести перемовини з Регулюсом?

«Ми» луною задзвеніло в мене у вухах. Теоретично я знала, що Еш є членом Братства, але, очевидно, до цієї миті це ще не доходило до мене по-справжньому. А ось що дійшло, так це те, що «ми» більше не передбачало мене.

— Він готовий організувати таку розмову?

— Поки ні, — я ухилилася від відповіді. — Але ще раз повторив, що пропонував Регулюсу свої скарби. Проте верховному королю вони не потрібні.

— Так стверджує Езра. Але ми готові укласти з Регулюсом угоду, яка врятує світ. Це єдине, що має значення.

— Що ви хочете запропонувати йому? — недовірливо запитала я. Що було у Братства, чого немає в Езри?

— Ми не зможемо його зупинити. Не з тими ресурсами, які зараз маємо, — наполегливіше сказав Еш. — У демонічній подобі Регулюс — вендиґо. Ти знаєш, хто це?

— Мабуть, хтось, хто снитиметься мені в жахіттях.

Еш розсміявся.

— Це навіть більше, ніж імовірно.

— Розказуй уже, — закликала я його. Я довіряла Ешу. Він був найвідповідальнішою людиною, яку я коли-небудь знала, і ми були по один бік.

— Шкіра вендиґо має вигляд гнилого м’яса, — почав він. — Рот — без губ, але з купою гострих зубів, а очі лупаті й налиті кров’ю. Схожий на істот із фільмів про зомбі, які ти дивилася, коли не могла заснути.

— Не нагадуй, — здавалося б, відтоді минула вічність, а насправді лише пів року.

— Варто йому вибрати жертву, і його вже не зупинити. На щастя, дуже мало демонів стають вендиґо. А ще він використовує свою отруту, щоби придушити волю жертв. Якщо він їх не вбиває, а тільки вкусить, вони стають залежними від вендиґо й виконують будь-яке його бажання.

— Чудові перспективи.

— Нікому, навіть Аарванду Кораліському, з ним не впоратися. Вендиґо — мисливці, які завжди тримають свою ціль на прицілі. А Регулюс точно знає, чого хоче.

— Якщо ви настільки впевнені, що вам іще під силу його зупинити, то чому таємно переправляєте відьом і чаклунів із країни?

— Ми цього не робимо. Це чутки Ложі. Не вір усьому, що каже Езра. Він намагається маніпулювати тобою. Ми лише довозимо людей до узбережжя.

Я насупилася, адже Еш зовсім не знає Езру. Як він може щось таке стверджувати?

— А звідки взагалі Братство отримує відомості про Ложу? — запитала я. Мені не хотілося здаватися такою наївною і самовіддано кидатися на захист Езри. У нього також були від мене секрети.

— Є відьми та чаклуни, які доєдналися до Ложі, але, попри це, віддані Братству, — якщо перекласти людською мовою, то це означало: в Езри в замку шпигуни.

— Братство не піде на прогнилі компроміси. Нам потрібен новий Пакт. Демони мусять залишатися на Керісі. Якщо в нас вдасться, то ми оголосимо нещадне полювання на кожного демона, який сховається і не здасться добровільно. А потім знесемо стіну й усе знову стане як було, — Еш зробив паузу. — І тоді люди будуть нам іще більше вдячні й уже ніколи нас не переслідуватимуть. Наші сили нарешті цінуватимуть.

— У це я повірю лише тоді, коли таке станеться, — відповіла я. — У людей дуже коротка пам’ять.

— А що Езра запропонував Аарванду Кораліському? Вам відомо? Чого раптом князю об’єднуватися з Ложею і ставати проти свого верховного короля?

— Аарванд також виставляв свою кандидатуру на виборах і програв Регулюсу. Тепер плете проти нього інтриги й, мабуть, сподівається і сам стати верховним, якщо Регулюс програє. Але такого не станеться. Аарванд не переможе Регулюса, — відповів Еш.

— Якби цей Аарванд став верховним королем, він продовжив би Пакт? — запитала я.

— Можливо. На жаль, ми надто мало знаємо про Аарванда Кораліського. Але якщо весь цей план провалиться, він згадає, ким є насправді — демоном. І тоді знову триматиметься Регулюса, і вже точно не Ложі. Довіряти демону — найбільша дурість, яку зараз можна вчинити, — голос Еша звучав надзвичайно обурено, і я майже схилилася до того, щоб визнати його правоту.

Чому вони обидва говорили так переконливо, пояснюючи мені свою позицію? І як тут зрозуміти, що правильно, а що ні? І чи існували ці поняття у принципі? «Правильно» та «неправильно»?

— Я уявляла, що ми повернемося додому, переконаємо Езру й усе знову стане добре, — зізналася я Ешу. А також я думала, що матиму час повернути свою магію. Обидві цілі ставали недосяжними.

— Усе буде добре, коли спрацює наш план. Нам потрібна лиш одна розмова з Регулюсом. Будь ласка, спробуй переконати Езру. Віанно, я покладаюся на тебе.

Треба ще більше постаратися. Демони непередбачувані, не можна впускати їх у нас світ. Навіть десяток. Калеб, може, і милий, але він точно виняток.

— Коли ти повернешся?

— За кілька днів. Це ж не проблема? Нам із Лоренсом треба залагодити тут трохи справ. Ви ж упораєтеся самі, так?

— Звісно. Бережи себе.

— Ти теж. І... Віанно? — він зробив паузу. — Я сумую за тобою.

Я прикусила губу. Чи я теж сумувала?

— Я рада, що ти скоро повернешся, — ухилилась я. — Бувай, Еше.

 

РОЗДІЛ 10

 

На наступні кілька днів я відмовилася від пробіжок. Без Езри не хотілося. Тепер багет нам приносив Лоран, коли вранці змінював вартового, що стеріг наш будинок уночі. Натомість я почала ходити з Маеллю до хворих. Тут залишилося більше звичайних людей, аніж я думала спочатку. Більшість забарикадувалися у своїх будинках і пускали всередину тільки людей Ложі. Нас майже завжди супроводжував Лоран. Йому вони довіряли.

— Тобі треба постаратися вмовити Констанс виїхати з наступною групою, — звернулася до нього Маель, коли ми вирушили до наступного пацієнта. — Якщо те, що Братство переправляє людей за кордон, — правда, то їй треба виїхати. Так буде краще для неї і малюка.

— Я все це знаю, — пробурчав Лоран. — Але вона не хоче їхати. Без мене не хоче, а я мушу залишатися з Езрою.

— Езра зрозуміє, — голос Маелі звучав набагато розгубленіше, ніж зазвичай останнім часом. — Прокляття, адже твої дружина й дитина набагато важливіші.

— Тобі легко казати! — накинувся він на неї. Зазвичай Лоран добродушний, як ведмедик. Необхідність ухвалити таке рішення вартувала йому надлюдських зусиль. — Уже Ейден кинув його напризволяще. Я не можу вчинити так само. Жінці цього не зрозуміти.

Маель простогнала:

— Як це пов’язано із жінками? Ейден теж, мабуть, не зрозумів концепту відданості. Упевнена, він зараз валяється під пальмами на якомусь пляжі й напивається, а навколо витанцьовують грудасті дівчата.