Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 18)
— Про це він не питав, — відповіла я, здивувавшись, що саме це стало першою реакцією на нову інформацію. — Міхаель Галкін, до речі, у курсі перемовин Езри із князем Кораліським.
Еш повільно кивнув головою.
— Мені він не розповідав, бо, безперечно, не погодиться на об’єднання військ із демонами, — з виразу його обличчя рідко можна зрозуміти емоції, але я вже досить добре натренувалася. У сірих очах більш ніж чітко читалася тривога.
— Чому ні? Якщо це допоможе нам проти Регулюса?
— Така вже демонська природа — обманювати кожного, хто хоч трохи наблизиться. Задум Езри провалиться. Він сам пускає вовка до своєї кошари.
— Мила притча, — різко зауважила Маель. — Бє-є-є!
Еш ніяк не відреагував на її жарт.
— Ви розумієте, про що я. Мені б не хотілося, вирушаючи на битву, мати за спиною демона. А вам?
Еме знизала плечима.
— Скоріш за все, ні.
— Ось бачите. Братство чітко дотримується своєї політики. Жодної співпраці з демонами. З такою стратегією ми перемогли б їх іще півтори тисячі років тому. Тоді їх майже знищили, але ж Мерліну неодмінно треба було відпустити їх на Керіс. Із чистої сентиментальності він не завдав їм смертельного удару, а тепер ті сильніші, ніж будь-коли.
— Вважаєш, що Пактом Мерлін намагався захистити демонів? — спантеличено перепитала я. — З чого ти взяв?
— Він син відьми й інкуба. Демона. Тільки тому тодішній верховний король із ним і домовився. Мала бути остання, вирішальна битва, і тоді Мерлін запропонував відкрити Джерело й дати їм притулок на Керісі. Натомість вони мали підписати Пакт. Водночас Братство заявляло права на захований континент. Він мав стати домівкою для всіх обдарованих магією. Але мрія залишилася лише мрією, і після цього наша доля страждати від людських гонінь і гинути від їхніх рук.
— Я не знала. Чому нам ніхто ніколи цього не розповідав?
— Бо Братство не хоче конфлікту між відьмами та магами. Що користі зі старих суперечок?
Поки Еш говорив, Маель ретельно оглядала рослини та трави із саду. Кожен листок мусив відповідати всім її критеріям, зокрема не бути пліснявим або надто вологим. Ще до нашого від’їзду вона була гарною цілителькою, але тільки відьми у Гластонбері повністю завершили їхнє з Еме навчання. Я просто шалено заздрила їхнім заняттям, бо мені ніколи не дозволяли брати в них участь: у перший рік я була надто слабка. А з дня, коли з’ясувалося, що в мене більше немає магічних здібностей, цьому й так прийшов кінець. Хоч Еш і намагався якомога м’якше подати мені новину про цю втрату, відчуття були такі, наче я все ж помираю. Відьма без магічної сили — більше не відьма.
Досі я не розуміла, скільки всього розділяє відьом і магів. Наша сім’я завжди трималася осторонь від політики. За часів полювання на відьом у XVI та XVII століттях Братство не особливо відзначилося. Переслідуючи власні цілі, воно допускало загибель невинних чоловіків і жінок. Злі язики навіть стверджували, що чаклуни раділи різкому скороченню кількості відьом, адже їхній вплив невпинно зростав. Зрештою, відьом завжди було більше, ніж чаклунів. Хоча ці часи давно минули, частка недовіри до діяльності Братства збереглася. Та якщо відьми не довіряли магам, а всі, хто володіє магією, не довіряли демонам, то як нам запобігти загрозі, що насувається? Невже правда, що для Езри важливий лише порятунок Ложі? Я відмовлялася в це вірити. На відміну від Мерліна, він напівкровкою не був. Чого б йому боронити демонів?
Еме підвелася і поставила на плиту чайник із водою.
— Знову чай? — Маель критично розглядала стеблинку меліси лікарської. — Ви серйозно? Нам у цьому будинку треба щось міцніше. Приготую трав’яну настоянку. Ялівцю, фенхелю та анісу в саду повно.
Пролунав стукіт у двері, а потім на кухню увійшов Едріан.
—
— І Ложа їх теж обдарувала по-королівськи, — пробурчав хтось у нього за спиною. — Езра особисто зібрав доставку. Я вже подумав, що вас тут тепер удвічі більше. А не лише три набридливі відьми, як завжди, — з-за Едріанової спини вигулькнуло ще одне знайоме обличчя.
— Лоран, — засяяла Маель, розпростерши руки, коли поріг переступив її колись найкращий друг. Він носив ланцюжок лицаря Ложі. — Ви тільки подивіться. Тебе підвищили? Хто б міг подумати? В Езри, мабуть, величезні проблеми з новобранцями, якщо він робить лицарем найледачішого хлопця в окрузі, — захихотівши, дражнилася вона.
— Така ж нахабна й безцеремонна, як завжди, — Лоран підійшов до неї і обійняв. Він був справжнім велетнем, тому Маель практично потонула в цих обіймах. Перш ніж відпустити, він злегка скуйовдив їй волосся, ніби їм обом усе ще по десять років, за що дістав удар під ребра.
Від цієї картини в мене сльози на очі навернулися. Лоран і Маель так невимушено поводилися, ніби й не розлучалися на два роки. Я мріяла, щоб наше з Езрою спілкування було таким самим. Усе ж і ми були друзями.
— Як справи в Констанс? Вона нарешті тебе відшила? — помстилася вона. Маель і Лоран були нерозлучні з пісочниці. Його бабуся з дідусем мешкали в будинку навпроти, а Констанс — його перше кохання.
— Ні, — Лоран і нас із Еме поцілував у щоку. — Ми одружилися й чекаємо первістка.
Маель закинула голову назад:
— Отже, ця дурненька мене не послухала і вчасно не втекла.
Еме з усмішкою похитала головою через її кепкування.
— Вона просто божеволіє від мене, — украй нескромно заявив Лоран.
— На жаль, усе з точністю до навпаки, — пояснив Едріан. — Я цілими днями тільки й чую: Констанс сказала те, Констанс потрібно це. Констанс сьогодні погано почувається, вибач, але я не зможу сьогодні захищати тебе від демонів, Едріане. Сам розумієш.
Ми голосно розреготалися, бо Едріан майстерно зобразив захоплений вираз обличчя Лорана, який з’являвся щоразу, варто йому заговорити про кохання всього свого життя.
— Смійтеся, смійтеся, — добродушно відповів велетень. — Подивимося, що буде, коли самі потрапите в цю пастку.
Едріан почав витягати їжу з кошика на стіл. Я спостерігала за ним. Дівчина, яку він кохав, та її батьки стали біженцями. Я не наважилася в нього запитати, коли він востаннє щось про неї чув.
— А ти, виходить, представник Братства, так? — звернувся Лоран до Еша й опустився на стілець, який протестно скрипнув.
Еш кивнув і простяг йому руку.
— Еш Макміллан, — представився він. — Радий знайомству. — Еш із цікавістю розглядав кулон на ланцюжку в Лорана — простий срібний Грааль. Такі кулони носили всі дванадцять магів, тільки у великого магістра він був прикрашений коштовним камінням.
— Поїсте з нами? — запитала Еме. — Тут, мабуть, на тиждень їжі вистачить. Що ти там наприносив?
Едріан знизав плечима:
— Ну ви ж знаєте
— Ложа дуже добре піклується про тутешніх людей, — зауважив Еш. — Я був у Ренні, там забезпечення не настільки хороше.
Лоран кивнув.
— Ми могли би прийняти тут і більше магічно обдарованих, однак, на жаль, твоє Братство видало наказ, згідно з яким усі відьми та чаклуни мають триматися якомога далі від Пемпона. Чи ти плануєш це якось змінити?
— Саме тому ми й тут, — дипломатично заявив Еш. — Ми хочемо вирішити всі непорозуміння.
— Це пішло б на користь усім. Вам теж варто походити в замок на тренувальні бої, — Лоран відламав собі шматочок багета.
Тарілки, які Еме саме переправляла із шафи на стіл, попадали на підлогу й розбилися.
— Тренувальні бої? — запинаючись, перепитала вона. — А вони чим допоможуть?
Лоран збентежено почухав потилицю, а Еш зібрав уламки, які, за його наказом, миттєво склеїлися. За мить тарілки стояли на столі.
Едріан тихо зітхнув. Імовірно, він так само заздрив Ешу, як і я. Раніше я завиграшки робила такі речі. Сьогодні ж просто скористалася б совком і мітлою.
— А тепер викладай, — напосіла на нього Маель, виймаючи із шафки склянки. — Що ви там у замку затіяли?
— Я думав, Езра вже розповів. Ми навчаємо всіх охочих стрільби з лука, фехтування та ближнього бою. Як не крути, а вміти боронитися повинні всі. Не всі так класно чаклують, як цей хлопець, — вказав він на Еша. — Тут мешкає кілька звичайних людей і молоді чарівники. Більшість із них не володіють магією нападу.
— Але ж прокляття і закляття шкоди заборонені, — промовив Еш. — Колись вони більш ніж достатньо шкоди завдали відьмам і чаклунам.
— Ну, а тепер вони їм знадобляться. Як на мене, то найкращий захист — це напад, — примружився Лоран.
Раніше його було важко вивести із себе. Саме тому їхня дружба з Маеллю протривала так довго.
Еш трохи схилив голову набік:
— А ще краще, якби Езра нарешті дозволив Братству самому вести переговори з Регулюсом. Тоді йому взагалі не довелося б готуватися до війни.
— Тут ми іншої думки.
— Давайте їсти, — перебила обох Еме, бо вони вже кидали один на одного злісні погляди. — Едріан так старався, а в нас за столом не сваряться.
У мене вже бурчало в животі. Я дістала із шафи начиння, і за мить наша шістка вже сиділа навколо столу, поїдаючи вареники та салат.
— Коли ви одружилися? — запитала я Лорана, щоб перевести розмову у приємніше річище.
Перш ніж відповісти, він ретельно прожував.
— За кілька місяців після вашого від’їзду. Ми хотіли раніше, але в замку панував просто неймовірний безлад. Я був потрібний Езрі. Старий Токвіль після зникнення Ейдена зачинився у своїй кімнаті й більше звідти не виходив. — Лоран глянув на мене. — Якщо що, то нам забороняли розповідати тобі, що Ейден змився. Езра боявся, що ти тоді не поїдеш.