Мара Вульф – Сестра зірок. Руни й тіні (страница 1)

 

 

МАРА ВУЛЬФ

СЕСТРА ЗІРОК

РУНИ Й ТІНІ

 

 

 

Саго сестер-відьом (HexenSchwesternSаgа). Том 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видавництво "Ранок"

 

 

2024

 

 

 

 

Вперше опубліковано 2020 р. BoD, Німеччина

Перекладено за виданням Marah Woolf. Sister of the Stars. Von Runen und Schatten.

HexenSchwesternSaga. Band 1 / Marah Woolf. — München: AVA international GmbH Autoren-undVerlagsagentur, 2020 — 480 p.

 

Перекладачка Оксана Губич

 

Вульф Мара

Сага сестер-відьом. Сестра зірок. Руни й тіні / Мара Вульф; пер. з нім. О. Губич. — Харків: Вид-во «Ранок», 2024. — 448 с. — (Серія «Фентезі Мари Вульф»).

ISBN 978-61709-86962 (укр.)

 

Зроду-віку легендарний і чарівний Броселіанд населяють древні духи, феї і богині. Та нині панувати в ньому прагнуть демонічні сили — і сестри-відьми не допустять, щоб їхній рідний ліс перетворився на місце, звідки виходить зло.

У розпал підготувань до протистояння, коли практично весь Париж евакуйовано й майже завершено будівництво муру, Віанна виявилася обеззброєною: через прикрий випадок вона слабне і втрачає надприродні сили. А відьма ж без магії — не відьма! З важким серцем Віанна залишає дім і вирушає в Гластонбері, де її можуть зцілити.

Чи вдасться їй врятувати світ від темної навали демонів, яка загрожує Франції і решті земель? І чи зможе Віанна вибороти своє щастя — здобути серце самовпевненого магістра Ложі?

 

Цю книжку присвячую всім

тим із вас, хто вірить

у магію, відьом і демонів.

Будьте сміливими!

 

Ваша Мара Вульф

 

ПРОЛОГ

 

БРОСЕЛІАНД

Верхня Бретань

 

Тобі не можна приходити сюди одній у цю пору, Ві, — у голосі Езри було важко не вловити занепокоєння і гнів. Та попри це, звернувся до мене на ім’я, яке використовував лише він. Я полегшено відкинула капюшон плаща й усміхнулася йому.

Лоран, вартовий Ложі й Езрин друг, який і привів його з кабінету, непомітно відійшов. Тепер у передпокої шато ми були самі. Уже далеко за полудень. Скоро зайде сонце, й тоді над лісовою землею і водами озера розповзеться сірий туман. Як правило, він не таїв у собі нічого хорошого. Мені це відомо краще за інших. Здригнувшись, я розтерла передпліччя. У замку не набагато тепліше, ніж надворі. Величезні килими на стінах не зупиняли холод, який просочувався крізь них. Електропостачання працювало з перебоями, тож у високих свічниках на п’єдесталах горіли свічки, які рівномірно освітлювали зал. Мій погляд упав на хрест на стіні обіч сходів. Християнський символ у штаб-квартирі Ложі Мерліна, як завжди, викликав у мене посмішку.

— Я не прийшла б сюди одна, якби ти відповідав на мої повідомлення, — сказала я настільки твердо, наскільки мені дозволило внутрішнє напруження. — Я передала Лораном більше, ніж одне.

Він не відреагував на них, тому я поставила на кін усе та прийшла сюди. Без запрошення і де мені не дуже й раді. Серце шалено калатало. Невже він відішле мене ще до того, як зможу сказати те, що задумала?

— Ми вже попрощалися.

Він підійшов ближче. Його ноги стукали нерівними кам’яними плитами. Езра був роздратований, та це очікувано. Він зупинився за крок від мене й засунув руки в кишені галіфе. І чого він мусив бути схожим на дворянина з тих старомодних фільмів, які дивилася mémé¹? Мене це завжди бентежило. Одначе бездоганний зовнішній вигляд — останнє, за що я його кохала.

— Ти почуваєшся достатньо сильною для подорожі? — його тон став м’якшим, що тільки погіршило ситуацію. Мені не потрібна його постійна турбота. Мені хочеться набагато більшого.

Я повернулася так, щоби стояти до нього спиною. Те, що я збиралася сказати, було легше висловити, коли не потрібно дивитися в його сповнені розуміння очі. Я вивчала вишивку на гобелені. Кожна дитина, яка виросла біля Броселіанду², знала цю історію. Під час однієї зі своїх подорожей чарівним лісом чаклун Мерлін закохався у фею Вівіану. Та відповіла йому взаємністю, що схилило чоловіка навчити її всього, що знав, своїй магії. Однак Вівіана використала ці чари, щоби прикувати Мерліна до Броселіанду. Вона не хотіла його втратити, і відтоді маг мусив залишитися з нею. Насправді щасливий кінець для обох. Однак не все так просто. Мерлін почувався страшенно нещасним. Вівіана хотіла повернути йому свободу, але закляття виявилося надто сильним. Почуття провини за те, що зробила коханого нещасним, поглинуло її.

Не можна прив’язувати людей до себе проти їхньої волі, але саме зараз я хотіла б дізнатися Мерлінове закляття, щоби змусити Езру супроводжувати мене.

— Сто євро за можливість дізнатися твої думки, Ві, — від його дихання стало лоскітно, руками пробігли сироти, а щоки запалали. Упевнена, що зараз йому точно не хотілося б їх знати.