Луиза Пенни – Зловісно тихе життя (страница 19)

— Ні, сер, не полюю.

— Чому?

— Бо я поважав міс Ніл, до того ж я нарешті почув те, що люди говорили мені багато років поспіль. І я погодився. Насправді я більше не полюю взагалі ніде.

— У вас є лук для полювання?

— Так, сер, є.

Ґамаш обвів поглядом кімнату.

— Я хотів би, щоб кожен, хто має набір для полювання з лука, навіть якщо ви не користувалися ним роками, назвав своє ім’я та адресу інспектору Бовуару.

— Тільки для полювання? — запитав Пітер.

— А що? Що ви маєте на увазі?

— Луки зі стрілами для спортивної стрільби називаються рекурсивними й відрізняються від мисливського спорядження. Ті блокові.

— Але вони матимуть ті самі наслідки, якщо їх використати проти людини?

— Гадаю, що так. Пітер повернувся до Бена, який на мить замислився.

— Так, — сказав Бен. — Хоча стріли різні. Тобі має неймовірно пощастити, або не пощастити, я гадаю, щоб убити стрілою для спортивної стрільби.

— Чому?

— Ну, у стріли для стрільби по мішенях дуже маленький наконечник, схожий на наконечник кулі. А мисливська стріла — то зовсім інше. Я ніколи не стріляв, але ти, Мете, стріляв.

— Мисливська стріла має чотири, іноді п’ять лез на кінці, що звужуються до вістря.

Бовуар поставив мольберт із папером біля вівтаря. Ґамаш підійшов до нього й швидко намалював велике чорне коло з чотирма лініями, що розходилися від нього, — копію того, що Бовуар намалював за ланчем напередодні.

— Чи може він спричинити таку рану?

Метью Крофт пройшов трохи вперед і немов потягнув за собою всіх присутніх, бо всі подалися вперед на своїх місцях.

— Саме таку.

Ґамаш і Бовуар зустрілися поглядами. Вони мали принаймні часткову відповідь.

— Отже, — сказав Ґамаш майже сам до себе, — це, напевне, було зроблено мисливською стрілою.

Метью Крофт не був упевнений, що Ґамаш звертається до нього, але все одно відповів:

— Так, сер. Без сумніву.

— Який вигляд має мисливська стріла?

— Вона зроблена з металу, дуже легка, порожниста, з оперенням на кінці.

— А лук?

— Мисливський лук називається блоковим, і він зроблений зі сплавів.

— Зі сплавів? — перепитав Ґамаш. Тобто металевий. — Я думав, що вони дерев’яні.

— Колись були, — погодився Метью.

— Деякі й досі є, — вигукнув хтось із натовпу під загальний сміх.

— Вони глузують з мене, інспекторе, — зізнався Бен. — Коли я відкрив клуб стрільби з лука, то використовував старі луки і стріли. Традиційний рекурсивний тип…

— Робін Гуд, — вигукнув хтось, знову ж таки під хихикання.

— І його веселі друзі, — підхопив Ґабрі, задоволений своїм внеском.

Знову почулися тихі смішки, та Ґабрі не чув їх, він зосередився на тому, що звільнитися від мертвої хватки Олів’є, що, ніби лещатами, стискав його ногу.

— Це правда, — продовжив Бен. Коли ми з Пітером започаткували клуб, ми захоплювалися Робін Гудом, ковбоями та індіанцями. Ми часто перевдягалися в них.

Пітер поруч застогнав, а Клара пирхнула, згадавши давно забутий спогад про цих двох друзів, як вони вистежували звірів по лісах, у зелених колготках і подовжених лижних токах, що заміняли середньовічні шапки. Їм тоді було по двадцять з гаком. Клара також знала, що Пітер і Бен іноді досі це роблять, коли впевнені, що за ними ніхто не спостерігає.

— Тож ми використовували лише дерев’яні рекурсивні луки та дерев’яні стріли, — сказав Бен.

— А що ви використовуєте зараз, містере Гедлі?

— Ті самі луки і стріли. Не бачили причин міняти. Ми використовуємо їх лише для стрільби по мішенях за будівлею школи.

— Тож прояснімо. Сучасні луки та стріли зроблені з якогось металу. А старі дерев’яні, правильно?

— Правильно.

— Стріла пройде крізь тіло?

— Так, наскрізь, — сказав Метью.

— Але, пане Гедлі, ви говорили про ковбоїв та індіанців. У всіх цих старих фільмах стріли залишаються в тілі.

— Ці фільми насправді були далекі від реальності, — сказав Метью.

Ґамаш почув ззаду короткий смішок Бовуара.

— Повірте мені, стріла пробила б людину наскрізь.

— І сплав, і дерево?

— Ага. І те, і інше.

Ґамаш похитав головою. Ще один міф вибухнув. Йому було цікаво, чи знала про це церква. Але принаймні вони мали відповідь на загадку вихідного отвору і тепер були більш певні, ніж раніше, що Джейн Ніл убито стрілою. Однак де була та стріла?

— І на яку відстань пролетіла би стріла?

— Хм, гарне запитання. Десять, п’ятнадцять футів[51].

Ґамаш подивився на Бовуара й кивнув. Стріла пройшла би прямо через її груди, вийшла через спину й полетіла далі в ліс. Однак вони обшукали місцевість і нічого не знайшли.

— Її було б важко знайти?

— Зовсім ні. Якщо ти досвідчений мисливець, то знаєш, де саме шукати. Вона трохи стирчатиме із землі, і оперення дещо полегшує пошуки. Стріли дорогі, інспекторе, тому ми завжди їх шукаємо. Це стає другою натурою.

— Коронер знайшов у рані кілька обривків справжнього пір’я. Що б це могло означати?

Ґамаш був здивований галасом, який здійняла його проста заява. Пітер дивився на Бена, який мав розгублений вигляд. Практично всі, здавалося, раптом виявили активність.

— Якщо це була стріла, то це могла бути тільки стара, дерев’яна, — промовив Пітер.

— Хіба на стрілі зі сплаву немає справжнього пір’я? — запитав Ґамаш, нарешті відчувши, що починає розуміти суть питання.

— Ні.

— Що ж. Вибачте, що я кілька разів перепитую, я просто хочу бути впевненим. Оскільки в рані було справжнє пір’я, ми говоримо про дерев’яну стрілу. Не сплав, а дерево.

— Точно, — відгукнулася половина прихожан — це прозвучало, як на зустрічі пробудження[52].

— І, — сказав Ґамаш, роблячи ще один маленький крок уперед у цій справі, — не стріла для стрільби по мішенях, як у стрілецькому клубі, а мисливська стріла? Ми знаємо це через форму рани. — Він указав на малюнок. Усі кивнули. — Це, мабуть, була дерев’яна стріла з мисливським наконечником. Чи можна використовувати дерев’яні мисливські стріли з новими луками зі сплаву?

— Ні, — відповіли присутні.