Лекси Райан – Ці порожні обітниці (страница 78)

Церемонія зв’язування. Буквально вчора Себастіан застерігав мене від неї і намагався пояснити, що Фінн хоче лише пов’язатися зі мною. «Проста церемонія зв’язування, і він міг би забрати тебе в мене назавжди». Себастіан знав. Він знав, що Фіннові насправді потрібна лише корона. Ось чому він переконував, що Фінн мені не друг.

Але Себастіан не єдиний, хто застерігав мене від зв’язків з Немилостивими фейрі. Фінн також говорив не пов’язуватися з Мордеєм. «Пам’ятай, будь-хто може укласти з тобою зв'язок, тільки якщо ти сама дозволиш це. Якщо цінуєш своє смертне життя, то ніколи не погоджуйся на це — ніколи».

Це була не погроза, а попередження. Попередження, яке він не міг озвучити прямо через прокляття. Але Фінн також застерігав мене не пов язуватися із Себастіаном. Тому що це зруйнувало би шанси Фінна пов’язатися зі мною… чи тому, що Себастіан міг вкрасти корону? Але ні, Мордей сказав, що Двором може правити лише хтось із Немилостивою кров’ю.

— Виклич свого гобліна, — кажу я королю.

Він примружує очі.

— Навіщо?

— Ти хочеш корону? Ти хочеш, щоб я погодилася укласти з тобою зв’язок? Викликай. Свого. Гобліна.

Мордей клацає пальцями, і переді мною з’являється його гоблін. Він сторожко втягує носом повітря.

— Від вас пахне моїм родичем, — бурмоче він.

— Чи вмирає людина, коли пов’язується з фейрі? — запитую я гобліна.

Він зиркає на свого хазяїна.

— Відповідай дівчині, — каже Мордей, зціпивши зуби.

— Не завжди, — белькоче гоблін, пригладжуючи своє рідке біле волосся. — Але іноді.

Не завжди, тому що не всі фейрі прокляті.

— Коли людина пов’язується з Милостивим фейрі, вона помирає?

Гоблін пильно дивиться на мене.

— Ні.

— А якщо людина пов’язується з фейрі Немилостивого Двору?

Гоблін знову скоса поглядає на Мордея, але я вже і так знаю відповідь. Тепер я все розумію. Прокляття королеви — чисте зло.

Щоб завадити Оберону возз’єднатися зі своєю людською коханою, королева прокляла Двір Тіней, щоб, пов’язуючись із Немилостивим, людина помирала.

Я озираюся на Мордея.

— Ти кажеш, я повинна укласти з тобою зв’язок, але насправді маєш на увазі, що я повинна померти.

Гоблін тихенько гигоче. Мордей кидає на нього важкий погляд, і його посіпака зникає у спалаху світла.

— Корона Оберона врятувала тобі життя, — каже Мордей. — Вона дала тобі життя, коли твоє скінчилось. Отже, так, без цієї корони твоє земне життя не продовжиться. Ми укладемо зв’язок, і ти віддаси мені корону, як люди протягом останніх двадцяти років віддають Немилостивим свою життєву силу.

Ось чого хотів від мене Фінн. Ось про що попереджав Себастіан, коли казав, що Фінн може забрати мене в нього назавжди, якщо я пов’яжусь із ним. Бо зв’язок із Фінном означав би мою смерть. Я хитаю головою. Кімната починає обертатися.

— Навіть якби я була готова померти, щоб виконати свою частину угоди, звідки мені знати, що ти звільниш мою сестру?

Король Мордей посміхається.

— Я заприсягся своєю магією, тож, будь певна, я дотримаю обіцянку.

Потуплюю погляд у підлогу. Треба подумати, але біль у плечі й неохопна кількість нової інформації заважають мені чітко мислити.

— Ти розумна дівчинка, — задумливо провадить Мордей, — і я хочу запропонувати тобі альтернативний варіант. Подарунок.

Я підводжу голову. Мене лякає, що Мордей помітить, як відчайдушно я намагаюся знайти інше рішення.

— Якщо тебе непокоїть лише смерть, але ти збираєшся виконати свою частину угоди і віддати мені корону… Ми можемо покінчити з твоїм людським життям, але продовжити твоє існування.

— Це як?

— Ти віддаси мені своє життя, а разом з ним і корону, а я оживлю тебе зіллям життя. — Мордей спускається з помосту й бере мене за руку. Я така ошелешена його пропозицією, що не пручаюсь. — Не обов’язково, щоб це стало твоїм кінцем. Тим паче, що це може бути новим початком, — він розкриває долоню, і в ній з’являється купа камінців, із вирізаними на них рунами. — Тобі треба просто пов’язатися зі мною.

У мене паморочиться в голові, кімната пливе перед очима. Мордей посміхається, і мене починає хилити до нього.

— Вибери руну, яка символізуватиме наш зв’язок, і прийми свою долю, дівчинко.

Звучить так просто. Вибери руну. Прийми свою долю.

Я тягнуся до камінців у його руці й відчуваю, ніби пливу. Таке знайоме відчуття. Це вже було раніше…

У Золотому палаці. Коли я була під дією наркотиків.

— Мені треба до вбиральні, — випалюю я.

В очах короля спалахує роздратування, але він швидко опановує себе.

— Звісно. Моя служниця проведе тебе.

Я обережно киваю, щоб не видати, що здогадалася про чаролист.

З’являється молода служниця зі шрамом на обличчі. Вона — людина. Під пильним оком вартових Мордея дівчина виводить мене з тронної зали.

— Можна мені лишитись наодинці, будь ласка? — прошу я.

Дівчина вагається і кидає погляд через плече.

— Я не повинна… Тобто королю не сподобається, якщо…

— Мені на хвилинку, — благаю, намагаючись рівно триматися на ногах.

— Добре, — дівчина схиляє голову і відступає.

Коли двері за мною зачиняються, я дістаю з тіньового сховку еліксир Фінна. Позираючи на двері, швидко п'ю. А випивши, опускаюся на підлогу й намагаюся зрозуміти, як виплутатися із цього божевілля, у яке сама потрапила.

Не можна віддавати корону Мордею. Я не можу так вчинити ні з Фінном, ні із Себастіаном. Якщо ці двоє в чомусь і погоджуються, то це в тому, що Мордей принесе Фейрії лише загибель. Але я також не можу покинути Джас. Навіть якщо… навіть якщо вона досі була в безпеці. Можливо, вона зможе ще трохи почекати. Якби мені більше часу, я б знайшла рішення, щоб корона не опинилася на голові Мордея. Зрештою, Дзеркало показало, в яких умовах тримають Джас…

Дзеркало.

Увесь цей час я вірила, що моя сестра в безпеці та чудово почувається під опікою Мордея. Я вірила у це завдяки тому, що бачила в Дзеркалі.

Хоча одного разу, на мить, я побачила Джас у якомусь підземеллі. Але це швидко змінилося на те, у що я відчайдушно хотіла вірити. А потім, коли я так сильно бажала не бути самотньою у цьому світі, Дзеркало показало мені маму — не тому, що вона була поруч, а тому, що я хотіла, щоб так було.

Хіба Фінн не попереджав мене не довіряти Дзеркалу? Він говорив, що людині, в серці якої стільки надії, небезпечно використовувати його. Я знехтувала Фінновим попередженням, і Дзеркало показало мені те, що я найбільше сподівалася побачити.

Я повірила віддзеркаленню, коли воно показало мені, що Джас щаслива й у безпеці, тому що хотіла вірити в це. Але образ Джас, який я побачила сьогодні ввечері, був далеко не радісний.

Я думала, Фінн мене зовсім не знає, якщо вирішив, що я плекаю марні надії. Але він мав рацію. Я сподівалася. Сподівалася, що із сестрою все добре і навіть сподівалася ще раз побачити маму. Але тепер мої надії стали прахом.

Раніше я використовувала Дзеркало, щоб переконатися, що сестра в безпеці, й воно показувало мені саме це. Тремтливими руками я підіймаю Дзеркало, дивлюся на своє відображення, очищаю розум від очікувань та сподівань і зосереджуюся на бажанні побачити правду.

— Покажи мені Джасалін.

Цього разу у відображенні немає розкішної кімнати з вишуканою постіллю. Немає сміхотливих служниць. Нема таць, повних наїдків, і панорамних вікон, з яких відкриваються чудові краєвиди. Тепер я бачу лише Джас, закуту десь у темниці. Бачу піддон із сіном на долівці та відро в кутку. Джас худа й бліда, потрісканими губами вона п’є воду із чашки.

Я затуляю рота рукою, щоб не закричати, й опускаюся на підлогу. Я гладжу пальцями зображення, доки воно не розпливається. Я їла, як королева, і заводила друзів. Я танцювала, сміялась і закохувалась. А тим часом моя сестра…

Мордей розумів: я хотіла би вірити, що Джас тримають в хороших умовах. Він знав, що Дзеркало покаже мені саме те, що я сподівалася побачити.

Здавлений крик виривається з моїх грудей.

— Пробач мені, Джасалін. Мені дуже-дуже шкода.

Щоправда, одного разу Дзеркало допомогло мені знайти Себастіана, але тоді це було неважливо. Воно показало мені