Лекси Райан – Ці порожні обітниці (страница 68)

Не тому принцові? Це означає, що Фінн теж хоче завоювати моє серце. Невже це правда? Та це нічого не змінить. Я люблю Себастіана, але…

— Розкажи мені більше. Поясни все. Будь ласка.

— Я не можу. Якщо спробую… — вона розтуляє рота, але з нього не вилітає ані звуку, Прета хапається за горло руками, ніби задихається.

Я підходжу до неї.

— Прето? З тобою все гаразд?

Вона прибирає руки від горла і тремтить усім тілом.

— Як я вже сказала, — хрипить вона, — я не можу.

— Ти чомусь не можеш про це говорити?

Вона навіть не киває, але з її погляду я все розумію — вона фізично не може сказати більше.

— Гаразд, — я не хочу, щоб Прета страждала. — Я зрозуміла. Скажи, чим я можу допомогти?

— Знайди «Ґриморикон» і поверни до Немилостивого Двору.

Немилостивий Двір. Мордей.

— Мордей володіє магією, — кажу я. — Я не раз бачила, як він використовує її. Ця хвороба його не зачепила? — Він би точно не вкорочував собі життя, застосовуючи магію для дрібниць, як-от поява графина з вином у його руці.

— Мордей довів, що піде на все заради збереження своєї влади — і навіть на більше, щоб примножити. Магія — важлива частина цього.

— Я не розумію.

— Знаю, — зітхає Прета й повертається до дверей. — Раніше я думала, що краще розказати тобі бодай щось, але тепер я не впевнена.

— Прето, — говорю я, коли вона вже береться за ручку дверей. — Після того, як я дістану останню реліквію для Мордея, мені треба буде багато в чому розібратися, але що б я не вирішила, сподіваюся, ви… Сподіваюся, всі розуміють, що мені нелегко робити вибір. У мене були почуття до Себастіана два роки, але Фінн… — я важко ковтаю. Мій погляд прикипає до кухонного вікна. Усередині Фінн обробляє коліно Ларк і змушує її сміятися. Я думаю про те, як він відмовив мені вчора, коли я збожеволіла і просила його взяти мене. Про його зухвалу посмішку цього ранку. — Фінн — мій друг. Я не хочу втрачати жодного з них.

Прета сумно всміхається мені.

— Зрештою, тобі доведеться обирати.

Я думаю про Себастіана і про те, як мені було боляче бачити його з іншою дівчиною. Про те, як спокусливо вибачити його, щоб насолодитися останніми днями, які залишилися в нас із ним, доки він не довідався, що з нас двох я — значно більше зраджувала.

Прета не розуміє, що помиляється. У мене не буде вибору.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ

Я відриваю нитку свого браслета, і, перш ніж встигаю приготувати для Бейккена пасмо волосся, він з’являється в моїй кімнаті в Золотому палаці. Гоблін сидить із заплющеними очима, схрестивши ноги й поклавши розвернуті догори долоні на коліна. Схоже, я застала його за медитацією.

Він важко зітхає, але, помітивши мене, оскалює свої гострі зуби в жаскій посмішці.

— Вогнянко! Я ж просив не викликати мене до палацу королеви.

Точно, просив, але я про це забула. Я стинаю плечима.

— Вибач.

Бейккен із дивовижною витонченістю підводиться й простягає руку.

— Оплата?

Я хапаю пасмо волосся на потилиці, біля того місця, звідки відрізала останній локон. Квапливо зрізаю і віддаю гоблінові.

— Що ти з ним робиш?

— Це ти хочеш дізнатися?

— Ні! — це була б марна трата волосся. Насправді мені байдуже. А якщо вже зовсім чесно, то, мабуть, я волію взагалі не знати цього.

— У мене ще одне запитання. Розкажи мені про хворобу, через яку Немилостиві старіють і зцілюються, як смертні.

— Немає ніякої хвороби.

— Тоді чому так відбувається? Чому вони ніби смертні?

Він пестить моє оранжево-руде волосся двома пальцями, кажучи:

— Вона стає мудрішою.

— Вона втрачає терпець, — я увесь час поглядаю на двері до своєї кімнати. Сьогодні ввечері ми із Себастіаном маємо поїхати до літньої резиденції королеви. Повернувшись до палацу, я відрядила своїх служниць переказати Себастіанові, що вже збираюсь, але мені потрібна ще година. Я ризикую, бо Себастіан може будь-якої миті увійти й побачити Бейккена, та мені несила чекати на відповіді. — Розказуй.

— Двадцять років тому, коли король Оберон повернувся після довгої ночі в царстві людей, королева Арія кинулася до нього, відчайдушно бажаючи возз’єднатися зі своїм першим і єдиним коханням. Але Оберон відмовив їй. Поки король був замкнений у царстві смертних, він закохався в людську жінку. Він сказав, що не може бути з королевою, коли його серце належить іншій. Із розбитим серцем, розлючена, що Оберон обрав нікчемну смертну замість неї, королева прокляла Немилостивого короля та весь його народ. Через прокляття вони більше не були безсмертними. Вони стали старішати і слабшати, як люди.

— Тоді чому Мордей такий могутній? Хіба він не Немилостивий?

— Річ у тім, що королева мстива. Вона захотіла покарати смертних разом з Обероном і його Двором. Тож вона лишила для Немилостивих спосіб зберегти свої сили та життя.

Якби король Оберон не захотів помирати чи слабнути, йому довелося би забрати це життя в людини. У багатьох людей, якби він схотів жити довго, і ще набагато більше, якби він хотів усе своє життя користуватися магією.

Волосся на моїх руках стає дибки. Чому люди мріють оволодіти магією, якщо з її допомогою творять такі жахи? Я боюся уявити світ, у якому найжадібніші з мого роду могли б заволодіти такою силою.

Нарешті я усвідомлюю наслідки цього прокляття, мене пробирає мороз і я обхоплюю себе руками. Немилостивим доводиться забирати людські життя, щоб зцілитися або використати свою магію. Ось чому Кейн привів офіру, коли Фінн захворів.

Але ні. Фінн не робив би цього. Він не вбивця. Мабуть, він знайшов якийсь вихід із прокляття.

Я відганяю цю думку й потираю руки, щоб повернути в тіло тепло.

— Чому вони просто не… проклянуть її у відповідь?

— Вони заслабкі для цього, навіть якщо приноситимуть в жертву одну людину за іншою.

Погляд Бейккена задуманий, ніби він не тут. Ніби дивиться далеко в минуле, а не на мене.

— Як це взагалі можливо? Чому цього не траплялося раніше, якщо так легко ослабити цілий Двір?

Гоблін хитає головою.

— Тому що ціна такої потужної магії надто велика. Королева божеволіла від ревнощів, коли наклала це прокляття. Окрім жертвоприношення в день літнього сонцестояння, вона віддала іще щось, щоб керувати такою магією. Вона зробила так, що Милостиві не можуть завдати шкоди Немилостивим, і цим поклала край Великій війні фейрі.

— Це не може бути правдою, — хитаю я головою. — Фінна поранив один із вартових королеви. Я сама його зашивала.

— Можливо, вартовий лише працював на королеву, бо Милостивий не може поранити Немилостивого.

Я пригадую, Фінн розповідав, що думав, ніби вартові були Милостивими, але виявилося, що це Дикі фейрі, які працювали на Золоту королеву. Я ще тоді не могла зрозуміти, чому Дикі фейрі для нього небезпечніші, ніж Милостиві вартові. Зате тепер розумію.

— Чому мені ніхто нічого про це не розповів?

— Прокляття не дозволяє фейрі говорити про нього — розумна лазівка, яку королева створила, щоб люди не дізналися правди.

— Тоді чому ти можеш про це говорити?

— Гобліни — хранителі королівств. Ми збираємо таємниці, історії та легенди. Жодне прокляття чи заклинання не може завадити збирати чи поширювати будь-яку інформацію, яку захочемо. Хоча ми з моїми родичами добре знаємо, що краще не гнівити королеву, розбовкуючи її таємниці. Вона страшна в гніві. Можеш запитати про це в тлуму, який ховається в приморському палаці, — шкіриться Бейккен.

— Чому королева дозволила Немилостивим використовувати людей, щоб повернути свої сили? Навіщо взагалі давати їм таку можливість, якщо фейрі так низько цінують людське життя?

— Королева хотіла, щоб Немилостиві стали такими лихими, як про них говорять. Вона хоче, щоб Немилостиві вбивали людей. Це її спосіб покарати всіх смертних за ту, котра вкрала серце короля Оберона.

— І попри все це вона хоче, щоб її син одружився з людиною, — мені завжди не подобалася королева. Можливо, тієї першої ночі, коли я побачила порожнечу в її очах, мені було трохи її шкода, але дізнавшись про табори, почала її ненавидіти. Мені досі важко уявити, що милий учень чарівника, у якого я закохалася, народився в когось такого злостивого. Такого нечестивого.

— Королева хоче, щоб її син процвітав, продовжував іти її стопами і був сильнішим, ніж вона. Це її син хоче одружитися на людині. І не на будь-якій, а дуже особливій людині з найгарнішим волоссям кольору вогню.

Бейккен ховає пасмо мого волосся в мішечок на поясі.