Лекси Райан – Ці плутані зв'язки (страница 82)

«Ось ти де, — промовляє Міша в моїй голові, доки я п’ю з прохолодного гірського струмка. — Ми думали, що втратили тебе, принцесо».

«Ми вибралися, але я не знаю, де ми. Попросиш Себастіана знайти нас і послати гобліна, якщо він зможе до нас дістатися? Нам потрібно швидко повернутися додому».

«Буде зроблено».

— Будуєш плани з Мішею? — вигинає брову Фінн.

Я киваю.

— Себастіан із гобліном забере нас.

— Прекрасно. Якраз той, кого я найбільше хочу бачити, — бурмоче Фінн, обходячи мене.

— Щось ти не в гуморі.

Він хмикає.

— Прийми мої вибачення.

— Про що ти думаєш?

Він стинає плечима.

— Обов’язок, честь, самопожертва. Нічого нового.

Мені здається, він жартує, але з його серйозного тону розумію, що це не так.

— Такий благородний принц, — шепочу я. Хоча говорю цілком серйозно. Різниця між Себастіаном і Фінном полягає в тому, що Себастіан хотів здобути корону, а Фінн — допомогти своєму народу. У мене немає жодних сумнівів, хто був би найкращим королем, але я не можу вибирати.

Він пирхає.

— Недостатньо. У тому й проблема.

— Що це означає?

Він опускається навпочіпки біля струмка.

— Це означає, що я егоїстичний козел, Абріелло. Але, здається, це ми вже обговорювали.

— Ти сердишся на мене, — суплюсь я. — Ти ж розумієш, що це не мій вибір. Я не шукала виправдання, щоб залишатися зв’язаною із Себастіаном, тож несправедливо, що ти…

Фінн підводиться й обертається до мене:

— Ти досі не розумієш? Єдина причина, чому я злюся на тебе, — тому що ти ризикувала своїм життям, щоб урятувати моє. Ти повинна була пройти через той портал і кинути мене там. І мала використати свої сили, коли потрапила в засідку в лісі. Ти могла потрапити в лапи королеви або застрягти в Підземному світі, бо захищала мене.

— Як ти можеш казати таке, коли зробив те саме для мене? Коли я пошкодила ногу, ти відмовився мене кинути.

— Тобі є що запропонувати цьому світу. У тебе є мета, і ти потрібна нашому Двору. А я просто…

— Просто ти — той, кого я люблю. Ти потрібен мені, Фінне. І Двору теж. Навіть якщо ти ніколи не посядеш трону, — мої руки безвольно опускаються, — я не дозволю тобі здатися тільки тому, що нам не подобається рішення, яке підказала Меб.

— Не лише воно мені не подобається, Абріелло. Мені не сподобалося, як Себастіан поцілував тебе тоді в їдальні. Мені не подобається, що за кожної зручної нагоди він намагається до тебе торкнутися. А тепер уяви, як це — спостерігати, як ти проводиш своє життя з ним. Це знищить мене, і трон тут ні до чого.

— Я не буду з ним насправді. Ми зв’язані й правитимемо разом, але це не змінить моїх почуттів до тебе.

— І яка ж моя роль у цій картині? Я буду твоїм коханцем? Консортом? Чи навчиться Себастіан блокувати твої почуття, коли ти будеш у моєму ліжку? А що буде, коли настане час завести спадкоємця? Обереш мене племінним жеребцем чи довіриш цю честь Себастіану?

Усередині мене все здригається, ніби Фінн щойно вдарив мене в живіт.

— Чому ти такий жорстокий до мене?

Фінн лається.

— Я знаю. І знаю, що ти ні в чому цьому не винна. — Він закидає голову й дивиться на верхівки дерев. Його прекрасним обличчям пробігають мерехтливі тіні. — Ніколи не розумів, чому після смерті Вексія Прета не повернулася до Скелястого замку, чому вирішила лишитися нещасною й самотньою, замість стати коханкою жінки, яку любила, — Фінн зітхає. — Тепер розумію.

Його слова розбивають мені серце:

— Скажи мені, як змінити все.

Фінн заплющує очі.

— Абріелло, я — твій споріднений партнер, а ти — моя королева. Я зроблю все, щоб тебе захистити. Щоб тобі служити. Але я не зможу бути твоїм коханцем, доки ти будуватимеш своє життя з ним. Я не зможу задовольнятися лише частиною тебе, знаючи, що до самої смерті ви будете зв’язані.

Я торкаюся його долоні. Ненавиджу це. Коли Ларк сказала, що я можу стати королевою, я відповіла їй, що не хочу мати стільки багатства, поки в інших немає нічого.

«Це чудово. Тому що ти втратиш усе».

Коли я прокинулася після трансформації й дізналася, що Себастіан мене зрадив, я думала, що вже втратила все. Як же я помилялася.

— Пробач мені, — шепочу. — Я не знаю, що ще сказати.

Він підводить голову, і сльози, які стоять у його сріблястих очах, ранять мене ще сильніше.

— Більше казати нічого.

Коли з’являється Себастіан із гобліном, ми з Фінном дивимося одне на одного. Себастіан пирхає і примружується, його щелепа міцно стискається. Він знає, що ми були разом.

Однак зараз немає часу про це думати. Уперше, відколи я зустріла Фінна, з радістю відходжу від принца Тіней і простягаю руку Себастіану.

За мить ми знову опиняємося в палаці Немилостивих. Прета й Кейн кидаються до нас і сиплють запитаннями.

— З вами все гаразд?

— Що вона сказала?

— Чи існує рішення?

— Що сталося з порталом?

— Ти оклигав, — кажу я і навіть спромагаюсь усміхнутися Кейнові.

— Так. Як новенький, — він оглядає мене, а тоді свого принца.

Я відчайдушно чіпляюся за цю маленьку гарну новину. Після почутого сьогодні мені це потрібно. Проте потім бачу обличчя Прети, й від радості слід загув.

— Ларк? — ледь чутно запитую я.

— Вона не прокидається вже два дні, — шепоче Прета, хоча їй узагалі не потрібно нічого говорити. Я бачу правду в її втомлених очах, у її виснаженому обличчі.

— Мені так шкода, — так само пошепки відповідаю я.

— Скажіть, що ви хоч щось дізналися, — просить вона, випростуючись і підводячи підборіддя. — Скажіть, що у вас є план.

— Є, — я ніжно стискаю її руку.

— Що сталося? — запитує Кейн. — Що ви дізналися? Ми зможемо полагодити трон?

Фінн коротко киває, намагаючись не дивитися мені в очі.

— Є спосіб. Абріеллі потрібна гаряча ванна й трохи їжі. Потім вона поговорить із Себастіаном, перш ніж ми зустрінемося знову.

Кейн пирхає.

— І це все? Це все, що ви мені розповісте?

Прета переводить погляд із них на мене, її обличчя напружене від занепокоєння.

— Якщо знадоблюся, я буду в себе, — каже Фінн і йде.