Лекси Райан – Ці плутані зв'язки (страница 67)

Фінн застигає.

— Абріелла не знала, що Себастіан…

— Мені не потрібні ваші виправдання, — гиркає жриця. — Зв’язок душ спаплюжений. Як і корона, як і Двір. Цього ніколи не мало статися.

— Згоден, — тихо каже Фінн. — І саме тому ми тут. Двір помирає. Корона та її сила розділилися, тож на троні ніхто не може сидіти. Діти впадають у Довгий сон. А королева Арія будь-якої миті може напасти на наші землі. Якщо ми хочемо вижити в цій війні, Двір Місяця мусить повернути собі силу.

Жриця переводить погляд на мене. Він такий важкий, що я борюся з бажанням під ним зіщулитися.

— У тебе є сила корони, але немає Немилостивої крові, — каже вона. — Двір помирає, бо ти досі дихаєш.

Гнів охоплює Фінна, він ступає крок уперед, але я зупиняю його, поклавши руку на плече.

— У мене не було вибору, — пояснюю. — Я помирала, а Оберон…

— Я знаю цю історію, — різко уриває мене жриця. — Просто мене це розчаровує.

Звісно, знає. Я підводжу голову.

— Чи є спосіб передати силу Себастіану?

— Так, але він не зможе правити, — відповідає вона. — У цих землях дуже багато фейрі, які радше погодяться дивитися, як помирає Двір Місяця, ніж допустять, щоб на троні сидів хтось Милостивої крові.

Я важко ковтаю. Це те, чого ми боялися, — глухий кут.

— Переконай Золотого принца віддати свою корону дівчині, — говорить жриця до Фінна.

— Ні, — шепочу я. Має бути інший спосіб. — Я однаково не зможу сидіти на троні. Це буде безглузда втрата.

— Його смерть стане першим кроком, — губи жриці розпливаються в зловісній посмішці. — А потім ти пожертвуєш своїм життям, щоби передати силу й корону Фінніану. Все це має належати йому.

Фінн гарчить поруч зі мною:

— Це не варіант.

Я ледве ковтаю. Можливо, так і мало статися.

— Любий принце, ти знаєш, як це працює. Магія поєднується із життям, стає з ним єдиним цілим і переходить до спадкоємця тільки після того, як життя віддають. Чи не час тобі пожертвувати чимось заради свого королівства? Хоча б раз?

Я відчуваю, як Фінн заледве стримується. Мені хочеться видряпати їй очі за те, що вдарила його в таке вразливе місце.

— Ми зробимо так, тільки якщо не залишиться жодних інших варіантів, — каже він. — Відкрий нам портал у Підземний світ, щоб я міг запитати у Великої королеви Меб, як врятувати наше королівство.

Жриця довго дивиться на нього, і я тамую подих. Знаю, що інші планували діяти без божественного втручання, яке могла б запропонувати Меб. Але якби вони могли вигадати дієву альтернативу, нас би тут не було і Фінн не планував би небезпечну подорож у Підземний світ.

Жриця витримує погляд Фінна.

— Ні.

Фінн здригається.

— Ти мав стати королем, — цідить вона. — Мав правити разом із Джуліаною. Вона гідна цього. Колись був гідний і ти. Доведи це знову. Ти підвів наше королівство, і тепер цей білявий Милостивий виродок живе в нашому палаці, а ця людська погань володіє силою нашої корони. Я не стану… — Вона раптом уривається й хапається за горло, ніби задихається. З її рота ллється цівка крові, а очі закочуються.

Фінн закриває мене рукою і змушує відступити подалі від жриці.

— Що відбувається? — запитую я.

— Оселившись у цьому храмі, Верховна жриця дала клятву Меб, — пояснює Фінн. Він нажахано дивиться, як вона б’ється в конвульсіях. — Ця клятва передбачає певні наслідки, якщо жриця відмовляється діяти в інтересах Двору чи виконувати волю Меб.

Верховна жриця раптом припиняє здригатися. Повітря в кімнаті змінюється.

У тіло жриці ніби проникає щось інше, і від цього в мене волосся стає дибки.

З її рота тече кров і крапає на мармурову підлогу.

Жриця нахиляється вперед і дивиться на нас очима без зіниць.

— На найпівнічнішій вершині Гоблінських гір… — промовляє вона зовсім не своїм голосом. Цей голос лунає одночасно здалеку і з усіх боків. Це голос усіх жриць Тіней, і від нього в мене біжать мурашки шкірою, а серце вистрибує з грудей. — У печері під корінням Матері Верби чекає портал, — жриця повертає голову й дивиться мені в очі. Коли вона говорить, краплі крові падають на підлогу. — Іди туди, Абріелло, дитя Меб.

Фінн втуплюється в мене широко розплющеними очима, а я не можу відвести погляд від мертвої жінки, яка говорить зі мною.

— Велика королева чекає на тебе. Візьми свою споріднену душу, — каже вона, — поєднавши силу вашої крові, ви відкриєте браму в Підземний світ. Іди й дізнайся, як урятувати своє королівство.

Жриця падає на підлогу, в калюжу власної крові.

— Мамо! — Джуліана з’являється в задній частині святилища й підбігає до жриці, перевертає її на спину. — Що ти наробив?! — кричить вона на Фінна.

— Нічого, — відповідає він, не зводячи з мене очей. — Я нічого не робив. Тільки попросив її відкрити портал, щоби побачити Меб.

Джуліана притискає руку до грудей матері.

— Мамо, благаю!

— Мені шкода, Джулс, — каже Фінн, кидаючи на неї швидкий погляд. — Я не знав, що так буде.

Вона підводить голову, і я бачу, що її прекрасним обличчям струменять сльози.

— Я не розумію.

— Твоя мати дала клятву захищати ці землі й служити цьому Двору. Здається, богам не сподобалося, що вона відмовила мені… нам, — Фінн бере мою руку й сильно стискає. — Схоже, Меб хоче побачити свого нащадка. Абріелла — дитя Меб.

Джуліана підводить голову і приголомшено дивиться на мене:

— Не може бути. Вона ж людина.

— Здається, ця історія трохи заплутаніша, — замислено промовляє Фінн.

Джуліана хитає головою і гладить закривавленими пальцями щоку матері.

— Залиште. Просто залиште мене.

* * *

Фінн практично витягує мене з храму й веде повз вартових униз сходами, де вже інші охоронці намагаються стримати Прету й Кейна. Здається, наші друзі відчули щось недобре і спробували прорватися до нас.

— Що сталося? — запитує Прета, вириваючись із рук вартового, який утримує її.

— Ми йдемо, — гиркає Кейн охоронцю, який вхопив його. Він виривається з міцних рук та йде за нами до коней.

— Нам треба повертатися до палацу Немилостивих, — каже Фінн. Він міцно тримає мене за руку, ніби боїться, що я можу зникнути.

— Поясни, — просить Прета. Вона хапає Фінна за рукав і змушує його зупинитися. — Ми відчули щось жахливе. Наче сталося щось дуже серйозне, але нас не впускали.

Фінн дивиться на мене, а тоді знову переводить погляд на Прету.

— Верховна жриця відмовила нам. Вона не захотіла відкривати портал. А потім… її тілом заволоділо щось інше, щоби передати повідомлення: сказати нам, де знайти портал і що ми з Абріеллою зможемо його відкрити.

— Як? — запитує Прета.

Фінн довго не відводить від мене очей і важко ковтає.

— Змішавши її кров із моєю. Мої підозри справдилися. Я — її споріднена душа.

Прета й Кейн перезираються.

— Як так вийшло? — видихає Прета.

— Моя магія реагує на силу в її крові. Абріелла — нащадок Меб. Вона…