Лекси Райан – Ці плутані зв'язки (страница 58)
— Їй же спекотно. Я просто намагаюся допомогти.
— Ця пора року тут дуже специфічна, — розповідає Фінн. — У цій частині Двору вранці може випасти сніг, а ввечері — потеплішати достатньо, щоб іти купатися.
— Це правда, — киває Кейн. — Єдине, що точно можна сказати про тутешню погоду, — це те, що вона непередбачувана.
— В Елорі приблизно так само, — кажу, згадуючи, якою мінливою буває погода наприкінці літа. Раптом заходжуся сміхом, пригадавши дещо: — А ви знали, що деякі люди звинувачують у раптовій і дивній зміні погоди вас?
Кейн хмикає.
— Звинувачувати фейрі? У тому, що в іншому світі щось змінюється? Якими могутніми вони нас вважають?
— А краще запитати, — додає Фінн, — навіщо нам викликати ранню хуртовину або спеку посеред зими у світі людей?
Знову сміюся: так багато того, що, здавалось, я знала про фейрі, виявилося неправдою. Однак потім моя усмішка зникає.
— А ще люди вірять, що Немилостиві фейрі злі й жорстокі, — кажу, хитаючи головою. — Але навіть Мордей не зможе зрівнятися в жорстокості з нібито доброзичливою Золотою королевою.
— Це не випадковість, — зітхає Кейн. Він відмахується від мухи, що дзижчить біля його обличчя. — Ще до того, як закрили портали, Милостиві підживлювали страх перед Немилостивими, щоб завоювати довіру людей.
— Королева Меб використовувала їхній страх у власних інтересах, утім, як і все інше, — додає Фінн.
— Меб була першою королевою фейрі? — цікавлюсь я.
Кейн відпиває з фляги й відкашлюється.
— Не зовсім, — хитає головою Фінн. — Але вона була першою королевою Тіней. Вона створила трон Тіней і дала притулок тим, кого Милостивий Двір намагався поневолити.
— Як їй вдалося створити власний Двір? — запитую.
— Цей світ був цілісним протягом тисячоліть, — каже Фінн. — Фейрія була єдиним королівством, яким правили один король і одна королева, але все змінилося, коли до влади прийшла Ґлоріана. Вона зробила те, чого до неї не робила жодна правителька: посіла трон, не вибравши перед цим чоловіка. Батьки передали їй корону та її силу й дозволили зійти на престол до того, як вона обрала короля, вірячи, що Ґлоріана ще не знайшла свого судженого. Насправді вона була закохана у двох фейрі — синів лорда, народжених від різних матерів. Діґлан народився від дружини лорда, а Фінніґан — від селянки, яка була коханкою його батька.
— Фінніґан? — запитую я. — Ще один Фінн? Тебе назвали на його честь?
Кейн підводить брову.
— А вона хвацько метикує.
— То він твій предок? — запитую я, ігноруючи Кейнові кпини.
— Не кревний, — оповідає Фінн, — але ти забігаєш наперед. Аегенда оповідає, що королева Ґлоріана любила їх обох і воліла б узагалі не обирати. Проте брати були ревнивими властолюбцями й зажадали, щоб вона обрала одного, який і сяде поруч із нею на троні. Традиція вимагала, щоб вона вибрала Діґлана, оскільки його матір була королівської крові й шляхетного походження, водночас Фінніґан — син селянки, бастард, якому довелося б виборювати повагу королівства. Але радники Ґлоріани побачили, як закипають ревнощі між братами. Вони сказали їй, що обирати когось одного дуже небезпечно й варто дозволити Діґлану і Фінніґану бути її супутниками, але трон розділити з кимось іншим. Радники запропонували їй безліч варіантів, і вона вирішила дослухатися, змусивши братів повірити, що будь-яка надія втрачена.
Я опускаю голову, сподіваючись приховати свої спаленілі щоки. Ось про що говорила Джуліана минулої ночі, сказавши, що востаннє, коли двоє братів закохалися в одну жінку, їхнє королівство розпалося.
Фінн продовжує:
— Мати Фінніґана хоч і була селянкою, але також була жрицею. Ніхто навіть не здогадувався, та вона була наймогутнішою жрицею в історії нашого роду. Зараз вона відома як Меб.
— Я думала, Меб була королевою, а не селянкою.
— Спочатку вона була селянкою, — втручається Кейн. — Вона була люблячою, але надміру дбайливою матір’ю Фінніґана, а тоді Двору, дарованого їй богами.
Фінн кидає на нього погляд.
— Кейне, ти забігаєш наперед.
— Королеву Ґлоріану переконали вибрати собі супутника, але не з-поміж братів, — нагадую я.
Фінн підбирає паличку й починає несвідомо ламати її на шматочки.
— Королева, можливо, обрала б собі якогось фейрі королівського походження, але дізналася, що вагітна від Фінніґана. У нашого виду дуже рідко народжуються діти, й Ґлоріана сприйняла це як знак богів, що вона має вийти заміж за Фінніґана. Він був у захваті, пара почала планувати весілля й церемонію зв’язування. Але вранці в день весілля її отруїли. Королева злягла і втратила дитину.
— О ні, — шепочу я. — Це жахливо.
— Діґлан потай нашепотів усім у королівському Дворі, навіть самій хворій королеві, що отруйником був її суджений. Діґлан переконував, що Фінніґан хотів заволодіти троном і силою королеви, щоб самому стати правителем.
— Але навіщо йому труїти її перед весіллям? — запитую я. — Якщо він справді прагнув влади, це абсолютно безглуздо.
— Почасти тому, що Діґланова брехня була дуже розумною, — переповідає Кейн. — Він стверджував, що Фінніґан мав намір отруїти королеву в їхню шлюбну ніч, але вона знайшла шоколад перед церемонією, зруйнувавши підступний план.
— Чомусь народ повірив у цю брехню, — підхоплює Фінн, — і зажадав, щоб Фінніґана повісили за зраду.
Кейн з огидою хитає головою:
— Він повторював, що невинний, аж поки його шия зламалася на ешафоті, та ніхто його не слухав.
— Меб була в розпачі, — продовжує Фінн. — В один тиждень вона втратила сина й онука і знала, що в цьому винен Діґлан. Вона надіслала до палацу повідомлення з попередженням, що наклала могутнє прокляття. Воно зруйнує королівство, якщо той, хто винен у смерті її сина, правитиме поруч із королевою Ґлоріаною. Проклинаючи королівство, вона прирекла його страждати від нескінченного дня, щоб лихі правителі ніколи не змогли приховати свої злодіяння під покровом ночі.
— Але Діґлан не розумів, якою могутньою була Меб, — додає Кейн. — Він відмахнувся від неї, простої селянки, й продовжив торувати собі шлях до Двору королеви.
— Наступні декілька місяців після страти Фінніґана, — повертається до оповіді Фінн, — королева Ґлоріана глибоко занурилася у своє горе й припинила виконувати обов’язки правительки. Діґлан перебрав це на себе, допомагаючи їй триматися на плаву, щоб народ не повстав проти недбалої королеви й не скинув її з трону. Минув час, і Ґлоріана погодилася вийти за нього заміж, хоча б із вдячності за те, що він зробив для її королівства, поки вона була надто змучена горем, щоб служити своєму народові.
— Проте прокляття Меб досі мало силу. Щойно Ґлоріана зв’язалася з Діґланом та розділила з ним трон, на королівство впало прокляття й настав нескінченний день. Солдати Діґлана вистежили Меб, схопили й відвезли в Гоблінські гори. Вони не могли ризикувати, вбивши її одразу, тому кинули стікати кров’ю в горах. Її кров разом зі сльозами утворили те, що ми тепер називаємо Крижаною річкою. Коли пролилася остання крапля крові Меб, її прокляття зникло, а в королівстві вперше за декілька тижнів настала ніч.
— Якщо вона померла, то як стала королевою? — не розумію я.
— Меб ніколи не хотіла правити, — каже Фінн, малюючи дві лінії на болотистому ґрунті. — Лише домогтися справедливості для свого незаслужено звинуваченого сина. Проте боги нагородили Меб за те, що вона відчувала таку глибоку любов у світі, де цього почуття так бракувало. Вони воскресили нашу Велику королеву й дали їй вибір. Вона могла обрати магію, зберегти своє безсмертне життя й володіти силою, наймогутнішою в історії нашого світу, передаючи її нащадкам. Або ж могла відмовитися від безсмертя й магії. Натомість боги створили б Двір Місяця, а їй дозволили би правити ним до кінця її смертного життя.
— Однак Меб була надто розумною, щоб обрати щось одне, — додає Кейн. — Вона хотіла й те, й інше. Так і вийшло.
— Але як? — запитую я.
— Вона переконала богів, що два Двори життєво необхідні для нашого світу, — розказує Кейн. — Змусила їх усвідомити: якщо дозволити Діґлану правити всім королівством, його лицемірство розповзеться, як хвороба. Боги побачили слушність її аргументів і розділили наш світ на ворожі Двори. Вони розкололи королівство навпіл, просто по центру Гоблінських гір, вздовж Крижаної річки.
Фінн киває.
— Так боги подарували їй Двір Місяця, який мав черпати силу з ночі, зірок і місяця. Для рівноваги дали її ворогові силу дня і сонця й нарекли його Двором Сонця.
— І це теж спрацювало, — каже Фінн. — Безліч фейрі покинули землі, зараз відомі як Немилостивий Двір. Вони присягнули на вірність Двору Сонця. Можливо, Меб і не мала б королівства, адже їй практично ніким було правити, але Діґлан виявився жорстоким королем. Він нищив кожного, хто нічого не міг йому запропонувати, вимагав десятину з бідних і змушував рабів будувати блискучий кришталевий палац. Усім, кого Діґлан вигнав зі свого Двору, Меб дала притулок. Усіх, кого він переслідував, вона врятувала.
— Ось чому її так любили, — висновую я. — Вона в прямому сенсі врятувала їх.
— Саме так, — киває головою Фінн. — А також завоювала серця й відданість багатьох інших фейрі. Були й ті, хто відмовився присягати комусь із правителів на вірність і втік на далекий захід — нині ці території відомі як землі Диких фейрі. Ті, хто лишився на землях Діґлана, назвалися Милостивими. Вони самі вигадали собі такий титул, щоби підкреслити, як сильно пишаються чеснотами прадавнього королівства, і вважали себе кращими за вигнанців. А позаяк на сході ніколи не правитимуть ті, в чиїх жилах тече кров першої королівської династії, Золоті фейрі обізвали