Лекси Райан – Ці плутані зв'язки (страница 12)

— Мої джерела повідомляють, що Золотий принц відмовляється проводити коронацію без неї. Хоче дочекатися повернення Абріелли, щоб довести свою відданість.

— Повернення? — насмішкувато пирхає Прета й витирає щоки від сліз. — Так, ніби вона вийшла прогулятись, а не лютує десь через його зраду.

Ларк усміхається до матері:

— Він не може зайняти трон. Він його не посяде.

Усі погляди враз звертаються до Ларк, Прета підхоплює доньку на руки:

— Маленька, поясни мені, що ти маєш на увазі.

— Ларк… — Фінн ступає крок уперед, але, заточившись, намагається спертись об стіну.

Кейн кидається до Фінна й підхоплює його, перш ніж той упаде.

— Що з тобою?

— Він хворий, — відповідає Прета.

Кейн хитає головою:

— Це якась маячня. Прокляття знято. Я почуваюся краще, ніж будь-коли за останні роки. І ти мав би.

Фінн робить глибокий вдих:

— Зі мною все буде гаразд. — Він озирається на Прету. — Відправ когось до будинку, нехай обнишпорять усе, чи немає бодай якихось ознак, що Абріелла шукає нас. Якщо вона з’явиться там, ми дамо їй усе необхідне.

— Навіщо? — запитує Джалек. — Принцеса більше не має корони. Вона для нас порожнє місце.

Фінн супиться й зиркає на свого товариша. Джалек умить виструнчується і з виразом каяття на обличчі ступає крок назад.

— Вибачте, Ваша високосте, — схиляє голову Джалек.

«Порожне місце».

Він має рацію. Тепер, коли корона в Себастіана, я нікому не потрібна, і, почувши це так відверто, відчуваю порожнечу.

— Ларк, — звертається Фінн, підходячи до дівчинки, що цього разу вдається йому значно краще, — чому принц Ронан не посяде трону?

— Королева Меб створила трон лише своєю магією. Проте магія не дається просто так. Існують правила, — пояснює дівчинка. — Себастіан їх не дотримується.

Прета і Фінн перезираються.

— Які правила? — запитує Кейн.

— Правила Меб. Вона весь цей час захищала свій трон, — усміхається Ларк. — Без сили Абріелли Себастіан не зможе зайняти його.

— Не розумію, — хитає головою Прета. — Абріелла віддала Себастіанові корону, коли уклала з ним зв’язок.

Ларк тулиться щокою до грудей матері.

— Я знаю. Вона не хотіла вмирати, — шепоче дівчинка.

— Усе гаразд, — Прета гладить її волосся. — 3 Абріеллою все гаразд.

— Я казала їй, що вона все втратить. — Від заспокійливого дотику матері очі Ларк заплющуються. — Вона не хотіла бути королевою, а я сказала їй, що це не страшно, бо вона все втратить.

Моє серце стискається від згадки про цю розмову. Ларк явилася в моєму сні й розповіла, що в деяких її видіннях майбутнього я помираю, а в інших — стаю королевою. Я сказала, що не хочу бути королевою й мати так багато, коли інші не мають нічого, а вона відповіла, що це не страшно, бо я втрачу все.

Вона мала рацію. Я втратила все, коли Себастіан зрадив мене. Згубила людське життя, шанс повернутися до своєї сестри, покинула коханого. Так, я втратила все, але в дечому Ларк помилилася: я не сидітиму поруч із Себастіаном, коли він зійде на трон. Ніколи. Не після всього, що він зробив зі мною.

Прета і Фінн щось говорять, тож змушую себе зосередитися, щоб зрозуміти їхні слова крізь сприйняття яструба.

— Якщо Себастіану навіщось потрібна Абріелла, щоб зайняти трон, — каже Прета, — то ми повинні знайти її першими.

Не встигаю замислитися над цим, як мені вже показують нове видіння. Яструб сидить в іншому місці, а в тронній залі тепер тільки Фінн і Кейн.

Фінн видається втомленим, але не таким хворим, як у попередньому видінні. На його щоках трохи більше рум’янцю, та й стоїть він пряміше, ніби готовий будь-якої миті вихопити меч із піхов.

— У старому будинку немає жодних слідів Абріелли, — каже Кейн. — Мої джерела повідомляють, що до Золотого палацу вона також не повернулася.

Фінн киває, не відводячи погляду від краєвиду за вікном.

— Вона досі не довіряє йому. Або нам, — зітхає він. — Цікаво, де вона. Себастіан може легко відстежити її через зв’язок.

— Дякувати богам, він досі цього не зробив, — каже Кейн. — Якщо наші здогади правдиві, й вона справді потрібна йому, це дає нам трохи більше часу.

— Ніщо із цього не пояснює видіння Ларк. Що як малеча має рацію, і трон не належить йому? Що як, здобувши корону від Абріелли, він не отримав решти того, що було йому потрібно?

Кейн глипає на Фінна.

— Хіба таке можливо? Чи можна відокремити корону від її сили?

Фінн гучно видихає.

— Брі продемонструвала надзвичайну могутність, коли втекла із Золотого палацу.

— У неї значно більше сили, ніж зілля життя дало б людині, перетвореній на фейрі, — міркує вголос Кейн. — Думаєш, Ронан знає, що трон його не прийме?

— Я не впевнений, що і сам це знаю, — відповідає Фінн.

У мене голова йде обертом, я намагаюся зосередитись. Про що вони говорять? Як моя сила пов’язана з тим, що Себастіан посяде трон?

— Якщо ти маєш рацію, — каже Кейн, — він захоче її повернути. Що тоді станеться з Абріеллою?

— Нічого хорошого. — Фінн проводить рукою по своїх чорних кучерях. — Я б нічому не здивувався. Але він зробить свій хід досить скоро — чи із силою, яку потребує трон, чи без неї.

— Навколо палацу встановлено щит, і поки ми говоримо, наші війська збираються в горах. Навіть без солдатів Гарґови, ми зможемо…

— Фінне! — голос Джалека луною прокочується склепінчастою залою. — Ларк каже, у нас будуть гості.

Кейн кидається до вікна і вдивляється в далечінь:

— Я не бачу жодних…

— Привіт, брате, — тихо вітається Фінн.

На іншому кінці кімнати, на помості, який щойно був порожній, поруч із гобліном стоїть Себастіан у блискучій чорній мантії зі срібною тасьмою. Я так звикла бачити його в сіро-жовтих кольорах Двору Сонця, що в темному вбранні він має зовсім неприродний вигляд. Наче дитина, що грається в переодягання.

Себастіан сердито витріщається вниз на Фінна. Його пальці обхоплюють руків’я меча.

— Я не хочу кривдити тебе.

— Дивна причина, щоб хапатися за клинок, — зауважує Кейн, підходячи ближче до Фінна, і кладе руку на власну зброю.

— Мої солдати вже в дорозі, — каже Себастіан. — Твій щит, можливо, й сповільнить їх, але ти забув: щойно я сяду на цей трон, зможу знести твій захист. І цей палац сповниться тими, хто присягнув на вірність мені.

— То чому ж ти вагаєшся, Ронане? — запитує Фінн, склавши руки на грудях. — Вибач, тобі, певно, більше подобається ім’я Басті, як називала тебе Абріелла? Хоча не думаю, що вона й далі тебе так називатиме.

Себастіан кидається вперед, але Джалек різко змахує рукою — і Милостивий принц відлітає назад, ніби наштовхнувшись на невидиму стіну.

— Я знаю, що ти ховаєш її в палаці Міші.

Фінн посміхається, і якби не багатогодинні тренування з ним, я, напевно, не розпізнала б за цією посмішкою гнів та роздратування.

— Тоді ти знаєш, що вона в безпеці, — відповідає так, ніби щойно не казав Кейнові, що гадки не має, де я.

Вони досі використовують мене, щоб маніпулювати один одним.