Кшиштоф Борунь – Поріг безсмертя (страница 10)
— У даному разі не можна виключити випадковості…
— Але ти ж сама казала, що знайшла ще багато фактів, які свідчать: «Поріг безсмертя» і «Сутінки» з'явилися після смерті Браго! — вигукнув я, геть спантеличений зміною точки зору Катерини.
— Будь ласка, не перебивай мене, — спокійно відповіла вона, усміхнувшись да Сільва, немовби перепрошуючи його за інцидент. — Я сказала, що не можна виключити випадковості, коли б ішлося лише про опис лондонської вулиці. Інший характер мають філологічні передумови, які, здається, свідчать про порівняно недавню появу цих творів. Однак вони вимагають перевірки фактами. Особисто я переконана, що «Поріг безсмертя» і «Сутінки» написані після смерті Браго. Та цього ще замало…
— Але ж ти казала, що це може бути якийсь кібернетичний експеримент, — знову втрутився я.
Сеньйора де Ліма дивилася на Катерину дедалі з більшою тривогою і недовірою.
— Це всього-на-всього гіпотеза… — промовила Катерина, ніби не розуміючи, чого я хочу. — Не знаю, чи є сенс говорити про те, що грунтується лише на дуже туманних припущеннях.
— Будь ласка, розповідайте, — підтримав її да Сільва. — Я розумію ваші сумніви, але навіть гіпотеза, що не зовсім відповідає вимогам наукової достовірності, допоможе вникнути в проблему нам, профанам. А може, зрештою, й ми розвіємо якісь ваші сумніви.
Катерина уважно поглянула на да Сільва, потім кивнула головою.
— Я гадаю, не можна відкинути, — почала вона трохи нерішуче, — що творчість Браго продовжено з допомогою машин. Теоретично такі експерименти цілком можливі. Звісно, я розумію, що, використовуючи звичайні обчислювальні машини, реалізувати такий замір сьогодні неможливо. Однак не слід забувати, що інститут Бурта працює над нейродином. Правда, властивості його ще не до кінця вивчені, але, судячи з оголошень у пресі, речовина ця має надзвичайну інформаційну місткість, а деякі її властивості близькі до функціональних властивостей мозку. Між іншим, ця гіпотеза до певної міри пояснює причини, які змусили інститут Бурта не виявляти фактичного стану речей. Це теж може входити в експеримент як його складова частина. Хто знає, можливо, Боннарда цікавить реакція читачів і він хоче з'ясувати, чи відрізнить хто-небудь із них ці твори від творів живого письменника. Подібні експерименти вже ставилися щодо машинних композицій музичних і поетичних творів.
— Що-о-о?.. Машина, яка пише роман?! — сеньйора де Ліма глянула на Катерину майже з обуренням.
Це подіяло на мого «експерта», як остроги — на коня.
— Я сказала, теоретично можливо. Чи можливо вже сьогодні на практиці — не знаю! — відповіла вона тоном лектора. — Спробуємо зіставити факти. Інститут Бурта має не лише найновішу апаратуру, але й є першою науковою установою в світі, яка почала вивчення нейродину. Професор Боннард не тільки знаменитий нейрофізіолог і психіатр, а й видатний кібернетик. Напередодні смерті Хосе Браго професор Боннард підтримував тісний контакт із професором Сіккарді — відомим філологом і фахівцем машинного аналізу текстів. А треба сказати, що Сіккарді — ентузіаст експериментування в машинній поезії. Можливо, ви пам'ятаєте гучну історію з нібито нововідкритим любовним віршем Гонзагі? — додала вона, блиснувши очима.
Да Сільва не зводив з Катерини очей.
— Цікаво… — промовив він схвильовано. — Ви, сеньйорино, гадаєте, що досягнуто вже таких надзвичайних успіхів?
— Час біжить. Те, що здавалося неможливим учора, — сьогодні всього-на-всього складне, а завтра буде по-дитячому простим. Уже на початку експериментів з аналізом музичних творів як критерій того, чи машина виявила справжні закономірності твору, використовувалися спроби композиції нових творів у стилі аналізованих речей. Це робили ті самі машини, синтезуючи музику з допомогою фактору випадковості, що виконував роль уяви. Наслідки вражали експериментаторів. А це ж було двадцять-тридцять років тому! Важко оцінити, які можливості для поступу створює в даному разі нейродин.
— То ви вважаєте, сеньйорино, що Боннард просто дав машині наказа проаналізувати твори Браго і створити нові? — з недовірою запитав да Сільва.
— Ні, це не так просто. Це надто складний процес, який вимагає складних процедур і багатьох експериментів. Але сенс його саме такий.
— Я розумію, що в такий спосіб можна писати музичні твори або навіть ліричні вірші. У кожній метафорі є щось від сюрреалізму. Але написати бодай поему, не кажучи вже про оповідання чи роман… Адже це вимагає задуму, логічної побудови фабули, знання людини та її життя. Роман — це ж не механічна копія того, що кому спаде на думку. Тут необхідна селекція, «добір. Машина, хай навіть найдосконаліша, не зуміє цього зробити, бо вона — не людина.
— Ви кажете правду — це надто складна справа. Але аж ніяк не неможлива.
— Для цього машина мала б володіти такими знаннями, як знання людини!
— Не обов'язково. Адже не йдеться про те, щоб вона сама у всьому замінювала письменника. Спрощено це можна уявити собі так: треба запрограмувати загальні принципи побудови фабули, а також чималий обсяг відповідних змінних елементів, із яких фабула має бути сконструйована. Машина створювала б різні варіанти. Дуже багато з них були б, напевно, неприйнятні — цілком або частково. Тут відбір робила б людина: вибирала один із варіантів і далі опрацьовувала його на машині. Поступово від загальних контурів вона переходила б до більш і більш конкретних; так виникло б щось схоже на конспект роману. За цим конспектом, використовуючи закладені в її пам'ять зразки творчості даного письменника, машина розробляла б дію і стилістику. Але — під контролем людини!
— Отже, не машина писала б роман, а Боннард та його співробітники з допомогою машини.
— Можна сказати й так.
— Ну, а звідкіля оці сучасні вставки?
— Можливо, щоб збагатити «уяву» машини, в неї ввели певний обсяг знань із літератури з конкретними прикладами.
— Не переконаний. Кому були потрібні оті лондонські дерева?
— А навіщо вони живому письменникові?
— Припустімо, все так, як ти кажеш, — втрутився я в розмову. — Одначе твори, створювані машинами, напевно були б не такі досконалі, як написані письменником. А ти ж сама стверджуєш, що останні твори Браго свідчать про зростання таланту. Чи могла машина перевершити письменника, якого вона наслідує?
— Теоретично це можливо. Якщо вдалося розв'язати всі проблеми компонування й добору, то вищий ступінь майстерності —це вже справа подальших технічних удосконалень. Немає об'єктивної межі, яку ми назвали б «рівнем» живого письменника.
— Я все-таки не дуже розумію, чому об'єктом експерименту обрано саме творчість Браго. Чому не «продовжують» якогось давно померлого письменника?
— Браго міг брати активну участь у підготовці пам'яті машини. Можливо, було записано чимало ходів вільних асоціацій. Наприклад, він диктував усе, що спадало йому на думку, пробував різні способи зв'язків, навіть записував хід думки в процесі творення фабули. Інститут Бурта займається нейрокібернетикою і психофізіологією, а не чистою математичною лінгвістикою. Та вам уже, певно, набридло слухати мої теоретизування, — 1 раптом похопилася Катерина й замовкла.
Тільки тепер і я помітив, що розмова перетворилася на мій з Катериною діалог, а сеньйора Долорес де Ліма міниться на обличчі, дедалі дужче нервуючи.
— Що ви, ми слухаємо з надзвичайною цікавістю, — ґречно відказав да Сільва, але роздратована сеньйора де Ліма враз обірвала дискусію:
— Все це вельми цікаво, та час летить, а я хотіла б порозмовляти з вами, сеньйоре адвокате, про пильні справи, — промовила вона, підводячись.
Але да Сільва тут же знайшов вихід із незручного становища.
— Ви любите магнолії? — спитав він Катерину. — Мій садівник вивів дуже цікавий сорт.
— І можна побачити? — підхопила Катерина.
— Авжеж. Прошу вас, — вклонився да Сільва. — Даруйте, — мовив він до мене і Долорес, — що ми лишаємо вас самих.
— О, будь ласка, будь ласка…
Коли вони вийшли, сеньйора де Ліма знову сіла в крісло і, пропікаючи мене поглядом, сказала:
— Ну й балакуча ж ваша приятелька!
— Це її професійне захоплення, — мовив я, виправдуючись. — А втім, ви спровокували її самі.
— Я гадала — вона скаже щось суттєвіше.
— Ви не вірите в можливості машинної творчості? Я, правду кажучи, теж.
— Ну, скажіть мені, навіщо все це? Який у цьому сенс? Якщо все саме так, як вона каже — у Маріо немає ніяких прав на книжки.
— Здається, так. Звичайно, можна б домогтися відшкодування за привласнення прізвища. Але про користання доробком померлого годі й сподіватися, бо існує заповіт, а цілком імовірно — ще якісь документи, котрі передають це право інститутові.
— Отож… Навіщо ви її сюди привезли? — запитала сеньйора Долорес. — У нас зараз чимало поважних справ, які треба залагодити, а ви ускладнюєте становище.
Я вирішив трохи осадити сеньйору де Ліма.
— Коли вам не подобається, що я привіз доктора Далі, ми можемо зараз же поїхати звідси…
Сеньйора де Ліма глянула на мене з тривогою.
— Не кажіть дурниць, сеньйоре адвокате. Я не для цього вас сюди викликала!
— Докторові Далі можна довіряти, — сказав я примирливо. — До того — вона може нам знадобитися. Вона особисто знайома з Боннардом, була першим рецензентом творів Браго, що їх Боннард передав професорові Сіккарді, і коли треба буде з'ясувати, як ідуть справи в інституті, вона легко знайде причину туди потрапити.