Кормак Маккарти – Стелла Маріс (страница 47)

І ще настанням універсальної війни.

І настанням.

Як ми прийшли до цієї теми?

Усе гаразд. Можемо її пропустити.

Що ще?

Що — що ще?

Як давно у вашому житті з’явилася синестезія? Чи є в ній щось лінгвістичне?

Наскільки знаю, ні. Вона, як видається, досить первісна. Колір, смак, запах. Хоча я не певна, що змішування почуттів — це хороша ідея. З точки зору виживання.

А аутизм? А точніше — його ідіотсько-савантний різновид?

Лінгвістичний до самих кісток.

До самих кісток?

Синестезія може бути й нашою. Коли я оце зараз про неї думаю. Синестет, який бачить арабську цифру п’ять червоним кольором, цілком може бачити червоним і римську цифру п’ять. Це означає, що він бачить червоним концепцію, а не фізичне число. Як думаєте?

І ви приховували це від інших дітей?

Поміж іншого. Взагалі-то, багато іншого. Це допомагає пам’ятати.

Що допомагає пам’ятати?

Синестезія. Легше запам’ятати дві речі, ніж одну. Саме тому легше запам’ятати слова пісні, ніж слова вірша. Наприклад. Музика — металевий каркас, на який ми кріпимо слова.

Що ще?

Багато чого ще.

Інші діти вважали вас дивною?

Це не була здогадка.

Ви з ними погодилися.

Я подивилася на це з їхньої точки зору.

Хтось із них добре знав математику?

Ні.

Анітрохи?

Анітрохи.

А Боббі?

Гадаю, ви вже питали. Він добре знав математику. Просто недостатньо добре. Він змінив спеціальність на фізику. Я не казала йому, що вважаю, що він повинен так зробити. Він сам так вирішив. Він добре рахував подумки. Краще за мене. Дехто думає, що це і є математика. Можна вас запитати?

Звісно.

Від мене смердить?

Чому? Ви занедбали себе?

Усе настільки погано, га?

Не можете митися в душі, коли хтось дивиться?

Я миюся в душі.

Це досить поширене явище у відділенні. Пацієнти схильні не дбати про такі речі, як гігієна.

А є щось подібне на гігієну?

Не знаю. Хтось критикував ваш вигляд?

Начебто ні. Знаю лише, що іноді я виглядаю так, ніби поспіхом вибігла з дому. Колись я любила вбиратися на танці. Але це були костюми.

Вигадливі?

Так.

Ви вбиралися так для Боббі?

Гадаю, так. Так.

Вибачте.

Усе гаразд. Бували випадки, коли я бачила, що він дивиться на мене, і тоді я виходила з кімнати зі сльозами на очах. Я знала, що мене більше ніколи так не кохатимуть. Я думала, що ми завжди будемо разом. Я знаю, ви вважаєте, що я повинна бачити в цьому більше відхилення, ніж я бачила, але моє життя не схоже на ваше. Моя година. Мій день. Я фантазувала про наш перший раз. І досі фантазую. Я хотіла, щоб мені поклонялися. Я хотіла, щоб він увійшов у мене, як у собор.

Можливо, нам варто поговорити про щось інше.

Я знаю.

Ви трохи побурчали на Юнґа, але мені здається, що ми мало говорили про Фройда.

Ми були юнґі і легко фройндували[65].

Що це таке?

Нічого. Цитата з Джойса. Я вважаю, що історії хвороб справді цікаві. Звісно, завжди буде щось, що можна продати. Книга про сни хороша до тієї міри, до якої вона не є романом. Я думаю, що у Фройда невпевнений погляд на наше внутрішнє життя. Можливо, навіть більш невпевнений, ніж у Юнґа. Це не так уже й заплутано. Якби вони більше думали про біологічну еволюцію і менше вимудровували чудернацькі теорії, то, можливо, відкрили б якісь прості істини.

І ви не згодні з тим, що їхні теорії все ж таки базуються на реальних спостереженнях?

Які астрологія.

Ви ж несерйозно?

Можливо, ні. Принаймні Фройд не намагається сказати, що таке сновидіння.

І це добре?

Так. Бо він не знає. Створення мови для відсутніх категорій — не надто вдала стратегія для тих, хто хоче залишити якусь інтелектуальну спадщину. Для такого виду діяльності потрібна метафора. Якась ілюстрація теоретичних кісток, що біліють на звалищі.

Математика не зазнає такого руйнівного впливу?

Ні. Коли зникне математика, зникне все.

Але все ж таки…

Але все ж таки. І все ж. Життя складне. Я завжди любитиму математику, але я скептик з гранітним серцем, і мої сумніви логічними запитаннями не вирішити. Про що не можна.

Чи існує єдине розуміння, яке підтримує більшу частину сучасної математики?

О, а це хороше питання.

Перепрошую?

Ні. Ні, воно не безглузде. Просто ми не знаємо відповіді. Такі речі, як глибини когомології чи дисконтинуум Кантора, просмерділися незвіданими світами. Ми вбачаємо в них сліди алгебр, уся область визначення яких не піддається комутації. Матриць, чиї графіки, кидаючи тінь на вихідну площину, залишають несумісний слід. Гомологічна алгебра сформувала переважну більшість сучасної математики. Але з часом її просто поглинуть обчислювальні методи.

Я так розумію, що роботи Ґеделя ніколи не будуть приречені на долю робіт Фройда? Що кістки білітимуть десь на землі абощо.