Кормак Маккарти – Стелла Маріс (страница 49)
Але ви досі захоплюєтеся Ґеделем?
Дуже сильно.
А ваш новий друг?
Чіхара?
Так. Він теж ним захоплюється?
Гадаю, так. Мені здається, що успіх у науці в ранньому віці приносить з собою різні непередбачувані обтяжливі клопоти. І найбільша — страх. Чіхара це добре знає.
Страх? Чого?
Помилятися. Як думаєте, що нещодавно відповів Дірак, коли його запитали, чому він просто не виступив і не оголосив, що частинка, яка причаїлася в його розрахунках, була антиелектроном?
Я не знаю.
Через чисте боягузтво.
Що ще?
Знову про Ґеделя?
Так. Він явно займає багато місця.
На статті 1931 року його надихнуло читання «Principia» Рассела та Вайтгеда[67]. Рассел вважав, що Ґедель був єдиною людиною, яка прочитала її повністю, і він був вражений його розумінням. Звісно, їхнє дослідження так і не було завершене. Рассел побачив, у чому проблема, і благав Вайтгеда не публікувати його. Після цього вони майже не розмовляли один з одним. Ситуацію не покращували ще й постійні намагання Рассела трахнути молоду дружину Вайтгеда. Рассел тоді вів обмежене соціальне життя і казав, що якщо ми не можемо трахатися з дружинами наших друзів, то з ким же тоді трахатися?
Він цього не говорив.
Ні. Або ж я цього не знаю. Гадаю, це в нього був радше непроговорений принцип. Вайтгед намагався самотужки закінчити четвертий том, але зрештою йому довелося відмовитися. Мені здається, що роки роботи разом з Расселом дали йому хибне уявлення про складність усього задуму.
Рассел був справді хорошим математиком?
Так.
Але він покинув її. Математику.
Так.
Через Вітґенштайна?
Більшість людей — включно з Расселом — кажуть, що це сталося через Вітґенштайна. Але справжня причина полягає в тому, що Рассел хотів бути відомим. І він розумів, що математика йому цього не дасть. І, звісно, він не помилявся. І таки став відомим. Він прославився на весь світ і мав незліченну кількість жінок. Не всі вони були дружинами друзів.
Філософію він теж покинув?
По суті, так. Він почав писати популярні книжки. Думаю, він почав вважати спроби зрозуміти всесвіт безнадійною витівкою.
Всесвіт не містить ні світліні, ні темряви.
Ні миру, ні вірності, ні рятунку в болю.
Щось там про пасмурне поле[68].
Так.
Чому люди більше не цікавляться наукою?
Вони її бояться. Навіть освічені люди частіше віддають перевагу божевіллю. Прибульцям, Великовському[69]. Летючим тарілкам.
Божевіллю?
Так.
Що ж. До побачення, Ґедель?
Ґедель назавжди.
Ви в це вірите?
Ні.
Гаразд. Ви вмієте жонглювати?
Ну, ви це зробили.
Що саме?
Нарешті здивували мене. Чи вмію я жонглювати?
Так.
Так. На базовому рівні. Три тенісні м’ячики. Чому питаєте?
Я так і думав, що ви мали б це спробувати. Що ще ви вмієте робити?
Я не знаю. Наприклад?
Будь-що.
Я можу читати задом наперед. Я можу прочитати щось у дзеркалі. Як хто? Леонардо? Я можу написати текст з рівними полями. Не обов’язково зміст. Я сумніваюся, що Леонардо міг так зробити. Навіть якби у нього була друкарська машинка.
Я не розумію.
Коли я набираю текст, то можу зробити кожен рядок такої ж довжини, як попередній. Як у друкованому вигляді.
Я не знаю, як таке зробити. Не думаю, що таке можливо.
Просто замінюєш одні слова іншими, щоб зробити рядки тексту потрібної довжини.
Поки друкуєш?
Поки друкуєш. Так.
І вам не треба зупинятися, щоб подумати?
Ні. Просто роблю собі.
Доведеться повірити вам на слово.
Просто фокус. Я б і не пробувала. Його майже так само важко провернути, як і навчитися.
У вас досі немає місячного?
Господи.
Господи?
Ви, хлопці, завжди про щось таке говорите. Гадаю, це є в моїй історії хвороби?
У вашій медичній картці, так.
Усі пронози, як той архієпископ.
Ви використовуєте багато англійських виразів. Ви жили в Англії?
Ні.
Ви робите фізичні вправи?