Кормак Маккарти – Стелла Маріс (страница 4)
Друзі вважають, що він ставав дедалі психічно неврівноваженішим.
А так і було?
Складно сказати. Бо врешті-решт заговориш про віру. Про природу реальності. У будь-якому разі деяким моїм колегам-математикам було б смішно почути, що відмова від математики подається як свідчення психічної неврівноваженості.
Скільки йому років?
Сорок чотири.
Тож ви поїхали до Франції, щоб отримати стипендію в його Інституті?
Я поїхала до Франції, щоб бути з братом. Я не знала, чи він повернеться. Але так. Я хотіла вчитися в Інституті. Вони робили те, що я хотіла робити.
На той час ви вже закінчили Чиказький університет?
Так.
У шістнадцять років.
Так, і я вже вступила в докторантуру. Гадаю, я і досі там зарахована. У мене не було власного життя. Тільки робота.
Якби ви не стали математикинею, ким би хотіли бути?
Трупом.
Наскільки ви серйозні зараз?
Я серйозно ставлюся до ваших запитань. Ви повинні серйозно ставитися до моїх відповідей.
З вами все гаразд?
Так, можливо, я трохи зневажила ваше запитання. Насправді я хотіла мати дитину. Справді дуже хочу. Якби у мене була дитина, я б приходила до неї в кімнату і сиділа там. Тихо. Слухала б, як дихає моя дитина. Якби у мене була дитина, я дбала б про реальність.
Ви мене дивуєте.
Так. Що ж.
Хочете продовжити?
У мене все гаразд. У будь-якому разі Ґротендік і Мочан розсварилися. Мочан сказав йому, що Інститут отримує гроші від військового сектору, щоб змусити його піти у відставку. І Ґротендік так і зробив. Я навіть не знаю, чи це було правдою. Про гроші.
А він справді великий математик?
Так.
А він зробив щось таке, що я міг би зрозуміти?
Не знаю. Він зробив більше, ніж можна було б очікувати від п’ятьох математиків. Майже рівновеликий з Ейлером[10]. Зрештою, він вирішив переписати всю алгебраїчну геометрію. Впорався лише з третиною. Він написав кілька тисяч сторінок. Фундаментально змінив математику. Очолював групу Бурбакі[11], але врешті-решт вони не змогли за ним піти. Або не захотіли. Їхня математика ґрунтувалася на теорії множин — яка тоді починала виглядати дедалі більш шпаристою — а він пішов набагато далі. На абсолютно новий рівень логічної абстракції. До нового погляду на світ. Він закінчував те, що почав Ріман[12]. Щоб назавжди скинути з трону Евкліда[13]. Поки що ігноруючи п’ятий постулат[14]. Втручання нескінченності, якому Евклід не міг дати раду. Коли ми доходимо до теорії топосу, то опиняємося на краю іншого всесвіту. У місці, з якого можемо озирнутися назад і подивитися на світ з нізвідки. Це не просто якийсь гештальт. Це фундаментальне.
Ви самі себе сюди запроторили?
В «Стеллу Маріс»?
Так.
Якщо сюди запроторюють, то дають довідку про психічний розлад, а якщо ти сам себе запроторюєш, то не дають. Бо вони думають, що ти достатньо психічно здоровий, інакше б сюди не заявився. Добровільно. Тож, поки з медичною карткою все гаразд, тобі це може зійти з рук. Якщо ти достатньо здоровий, щоб знати, що ти божевільний, то ти не настільки божевільний, щоб думати, що ти здоровий.
Скільки разів ви вже тут були? Двічі?
Так.
А чому тут цього разу? Власне, оце я хотів запитати.
Я постійно стикалася з дивними людьми у своїй кімнаті.
Вочевидь, у цьому немає нічого нового.
А тут мені хотілося побачитися з деякими людьми.
Пацієнтами?
Так. Думаєте, я прийшла би сюди, щоб відвідати персонал?
Тобто психотерапевтів-консультантів?
Так.
Не знаю.
Звісно, знаєте.
Ви не приймаєте жодних ліків?
Ні.
Ви вважаєте це розумним?
Я не знаю, що таке розумно. Я не розумна людина.
Але ви не думаєте, що божевільна.
Не знаю. Ні. Принаймні я не вписуюся у вашу книгу божевільних.
DSM[15]?
Так. Звісно, я не єдина, хто туди не вписується.
У вас досі бувають галюцинації?
Я ніколи не казала, що у мене галюцинації.
Ви описали своїх гостей як персон, які не існують.
Персонажів.
Хай персонажів.
Я цитувала з документації.
З якої документації?
З моєї. Але ні. Останнім часом я їх не бачила. Вони не люблять приходити в такі місця. Їм тут незручно. Ви всміхаєтеся.
Бо здається, що ви майже кажете, що такий заклад сам по собі сприяє психічному здоров’ю. Як саме? Так само, як церква відганяє злих духів?
Як на мене, непогана аналогія. Церква ніколи не втомлюється говорити про грішників. Натомість про спасенних згадує рідко. Хтось зауважив, що інтереси сатани суто духовні. Здається, Честертон.
Я не впевнений, що вас розумію.
Сатану цікавить лише ваша душа. В усьому іншому йому начхати на ваш добробут.
Цікаво. Ваші гості. Хай хто вони. Що ви можете про них розповісти?
Я ніколи не знаю, як відповідати на це питання. А що б ви хотіли почути?
А у них є імена?
Ніхто не має імені. Ми даємо їм імена, щоб їх можна було знайти в темряві. Я знаю, що ви читали мою історію хвороби, але хороші лікарі не звертають особливої уваги на описи галюцинаційних постатей.