Кормак Маккарти – Стелла Маріс (страница 1)
Кормак Маккарті
Стелла Маріс
Видання, з якого зроблено переклад:
Cormac McCarthy. Stella Maris. New York:
Alfred A. Knopf, 2022. 208 p.
Переклад з англійської: Максим Нестелєєв
Випускова редакторка: Богдана Романцова
Редагування: Олеся Павлишин
Коректура: Юлія Колеснікова
Дизайн та верстка: Марія Шмуратко
Маккарті К.
Стелла Маріс. — К.: Темпора, 2025. — 224 с.
ISBN 978-617-569-741-2
ISBN 978-617-569-740-5
© 2022 by M-71, Ltd.
© Максим Нестелєєв, переклад, 2025
© Темпора, 2025
«СТЕЛЛА МАРІС»
Блек-Рівер-Фоллз, штат Вісконсин
Засновано в 1902 році
Від 1950-го — позаконфесійний заклад і госпіс для пацієнтів з психічними розладами.
Житловий блок
Історія хвороби 72-118
27 жовтня 1972 року
Пацієнтка — біла жінка єврейського походження, двадцять років. Приваблива, ймовірно, анорексичка. Шість днів тому прибула до закладу без багажу, ймовірно, автобусом. Рішення про прийом на лікування ухвалив доктор Веґнер. У сумочці пацієнтки був поліетиленовий пакет зі стодоларовими купюрами — на суму понад сорок тисяч доларів, який вона намагалася віддати адміністратору. Пацієнтка пише докторську дисертацію з математики в Чиказькому університеті, і їй діагностовано параноїдальну шизофренію із застарілою етіологією зорових і слухових галюцинацій. Раніше двічі лікувалася у закладі.
I
Привіт. Я доктор Коен.
Я очікувала на іншого доктора Коена.
Перепрошую. Мав бути доктор Роберт Коен?
Так. Гадаю, докторів Коенів тут не бракує.
Мабуть, ні. Як ви себе почуваєте? Усе добре?
Як я себе почуваю?
Так.
Я в дурці.
Ну. А поза тим, як самопочуття?
Як давно ви цим займаєтеся?
Близько чотирнадцяти років.
Ви записуватимете?
Здається, ми про це домовлялися. Добре, то ви не проти?
Певно, ні. Тоді я думала, що ви були кимось іншим.
Це недобре.
Ні. Усе гаразд. Хоча мушу зазначити, що я погодилася лише на розмову. А не на якусь терапію.
Так. Хочете мене щось запитати? Перш ніж ми почнемо.
Ми вже почали. Що, наприклад?
Можливо, ви хочете щось розповісти про себе.
О Боже.
Ні?
Ми збираємося розмальовувати за цифрами?
Перепрошую?
Усе гаразд. Просто я така наївна, що продовжую думати, що ці вилазки можуть іти за вектором, який не буде вивернутий жаргоном до абсолютно неправдоподібного.
Це що? Тон мого голосу?
Та все гаразд. Зробимо по-вашому. Якого біса.
Ну. Не хотілось би починати з поганого. Я просто подумав, що ви, можливо, захочете трохи розповісти мені, чому ви тут.
Бо мені більше нікуди було йти.
Але чому саме сюди?
Бо я вже була тут раніше.
А чому тоді ви вперше прийшли саме сюди?
Бо не змогла потрапити до Колетти[1].
А чому саме до Колетти?
Бо саме туди відправили Розмарі Кеннеді. Після того, як її батько вискоблив їй мозок.
Ви якось пов’язані з цією родиною?
Ні. Я нічого не знала про психіатричні лікарні. Я просто подумала, що якщо вони вибрали те місце, то, напевно, там досить добре. Та гадаю, вони все ж вискоблювали їй мізки в іншому місці.
Ви говорите про лоботомію?
Так.
Чому вони так з нею вчинили?