Колин Гувер – 9 листопада (страница 33)
Бен повільно підводить очі вгору, поки не зустрічається з моїми.
— Ділан Томас, — каже він.
Я повільно видихаю.
— Ого, — дивуюся я. — Справжня порнопоезія. І таке буває?
Бен ліниво усміхається, піднімає вгору палець, показує на мене й каже:
— А тепер я хочу, щоби ти віддала мені мою футболку.
— Зараз?
— Так, — киває він. — Прямо зараз. І перш ніж вимкнеш світло. Знімай футболку, вона моя.
Я нервово сміюсь і тягнуся рукою до лампи. Він, не чекаючи, поки я вимкну світло, підскакує, біжить по матрацу й зістрибує на підлогу просто переді мною. Його погляд грайливий, але разом із тим суворий і безкомпромісний. Він хапає футболку за край і, не вагаючись, стягує її з мене. Потім кидає її кудись позаду себе, і я стою перед ним оголена й знерухомлена, а він буквально пожирає очима кожен сантиметр мого тіла. А за мить судомно зітхає.
— Йохана гичка, — шепоче він.
Я стою й не можу пригадати жодного разу, навіть до пожежі, коли б ще почувалася такою гарною. Бен поїдає мене очима так, наче це неабиякий привілей для нього. Коли він нахиляється й бере в долоні моє обличчя, мої вуста розкриваються самі собою, очікуючи його поцілунку. Я ще ніколи нічого так сильно не хотіла, як прагну зараз поцілувати його.
Непові губи вологі, і він цілує мене так, наче я цілком і назавжди належу йому. Язик брутальний і безпощадний, і мені це подобається. Мені подобається почуватися такою бажаною. І коли його пальці повільно опускаються вниз по моїй спині, я раптом розумію, що напруга — це зовсім не обов'язковий фактор для поцілунку на десять балів. Тому що в цьому поцілунку напруги немає і близько, а він уже тягне на тверду дев’ятку.
Бен рвучко притискає мене до себе, і я своїми оголеними грудьми відчуваю його груди.
І тепер цей поцілунок уже тягне на тверду десятку.
Розвернувшись, він опускає мене на ліжко, сам лягає поряд, обличчям до мене. І не відриває свої вуста від моїх. Я тихо, пристрасно стогну, сама дивуючись звукам, які пробуджують у мені його поцілунки.
Мені вже навіть байдуже, що світло й досі увімкнене. Якщо це означає, що Бен знову дивитиметься на мене так, як дивився до цього поцілунку, то нехай вмикає хоч усі лампочки в домі. Якби могла, то ще й від себе лампочок додала.
— Феллон, — раптом промовляє він, відірвавшись на мить від моїх вуст. Я розплющую очі й бачу, що він дивиться на мене. — Ми з тобою читали однакові книжки. Ти знаєш правила. Якщо захочеш, аби я зупинився або діяв повільніше, просто...
Я хитаю головою.
— Усе прекрасно, Бене. Навіть ідеально. Якщо раптом я чогось не схочу або почну хвилюватися, я скажу тобі, обіцяю.
Він киває, та все одно мені здається, що він хоче сказати ще щось. Або спитати. І тут я пригадую, що ми ніколи не говорили на цю тему.
Я ще ніколи не робила цього, але це зовсім не означає, що я не готова, — кажу я і відчуваю, як його тіло ледь помітно напружується.
То ти незаймана, — говорить він, і це звучить радше як ствердження, ніж запитання.
— Так, але це триватиме ще хвилин десять, не більше.
Почувши мій коментар, він усміхається, та потім його знов охоплює хвилювання. Його погляд вмить стає зосередженим, а усмішка якоюсь похмурою.
— Феллон, — говорить він, похитуючи головою, — я не хочу бути в тебе першим. Але я точно хочу бути в тебе останнім.
Я тихо зітхаю, коли усвідомлюю його слова. Він мене не цілує, але лише за таку фразу ця мить заслуговує дванадцяти балів. Торкаюся пучками його щоки й усміхаюся до нього.
— А я хочу, щоб ти в мене був і першим, і останнім.
Його очі робляться серйозними, він накриває мене своїм тілом і міцно обіймає. Я відчуваю, як він притискається до мене твердим членом і ледве стримуюся, щоб не застогнати.
— Феллон, такими словами не розкидаються.
А я й не думала розкидатися ними. Я сказала їх абсолютно серйозно.
І раптом я вперше розумію, що мені начхати на ті п’ять років. Мені начхати на те, що мені зараз не двадцять три. Наразі мене цікавить лише Бен. А ще те, як я з ним почуваюся.
І те, що мені вже несила терпіти.
— Я хочу, щоб ти був тільки мій, — кажу я тихо, але рішуче.
Він скрикує, наче від болю, та тепер я вже знаю, що це хороший знак. Навіть дуже хороший.
Бен проводить пальцем по моїх губах.
— Я теж хочу бути тільки твоїм, Феллон. Я хочу цього понад усе на світі. Але сьогодні цього не станеться, якщо ти не пообіцяєш, що я зможу почути твій голос завтра й у всі наступні дні.
Я киваю, здивована, що ми говоримо про це. Я навіть не могла собі такого уявити, коли сідала вранці на літак. Але знаю, що це правильно.
Я ніколи більше не зустріну хлопця, з яким почуватимусь так само, як із ним.
Таке щастя випадає тільки раз у житті.
— Обіцяю, — говорю я.
— Я серйозно, — каже він. — І я хочу, щоб ти дала мені свій номер телефону, перш ніж вранці полетиш додому.
— Я дам тобі свій номер, — знову киваю я. — Я хочу, щоб він у тебе був. А ще я дам тобі адресу своєї електронної пошти. Я навіть готова піти й купити принтер із факсом, щоб дати тобі й цей номер.
— Кицюнька, — каже він, знову всміхаючись. — Ти вже зробила цей секс найкращим у моєму житті, а я ще навіть не увійшов у тебе.
Я прикушую губу й пробігаю пальцями по його руках угору, аж до самої шиї. Потім ніжно торкаюся його обличчя.
— То чого ж ти чекаєш?
Він смішно пирхає.
— Мабуть, чекаю, поки прокинуся. — Він нахиляється і цілує мене в шию. — Бо зараз я сплю, правда?
Я заперечно хитаю головою, а він притискається до мене стегнами. Я стогну, відчуваючи, що ніжні поцілунки, якими Бен осипає мою шию, стають дедалі пристраснішими.
— Ні, я точно сплю, — шепоче він і пестить губами мою ключицю, ніжно торкається кінчиком язика шиї й повільно проводить ним угору, доки його губи не натрапляють на мої. Нічого сексуальнішого я ще ніколи не відчувала.
Секунди перетворюються на хвилини. Пальці перетворюються на руки. Збудження перетворюється на муку. А мука перетворюється на неймовірну насолоду.
Його труси вже на підлозі. Демонструючи надзвичайну силу волі, він притискається до мене, але не входить усередину.
— Феллон, — шепоче він, повільно рухаючись своїми губами по моїх. — Дякую тобі за цей прекрасний подарунок.
Його слова ніби шурхотять над моїми губами. І тут він накриває їх нестримним поцілунком. Усе моє тіло стискається від різкого болю, який пронизує мене, коли Бен уходить у мене. Але ми ідеально пасуємо одне одному, тож за мить біль стає лиш невеличкою незручністю.
Це прекрасно.
Він прекрасний.
І якимось чином від того, що він так дивиться на мене, я починаю вірити, що і я прекрасна.
Він притискається губами до мого вуха й шепоче: