Колин Гувер – 9 листопада (страница 24)

— А чому ти пішла із серіалу? — питає вона, а потім додає: — Ой, чекай, я пам'ятаю! У тебе сталася якась травма. Це через неї в тебе шрами?

Відчуваю, як Бенова рука напружується.

— Джордін! — каже він.

Мені приємно, що він намагається перервати цю розмову, щоб захистити мене. Але навряд чи Джордін хоче образити мене. Очевидно, їй просто цікаво.

— Усе гаразд, — кажу я, помітивши, що вона збирається вибачитися. — Просто стався нещасний випадок. Звісно, шкода, що через це довелося піти із серіалу. Але я вдячна, що залишилася жива. Усе могло бути значно гірше.

Бен цілує мене у скроню. Думаю, він хотів показати, як цінує те, що підбадьорливі слова, які він сказав мені нагорі, до мене нарешті дійшли.

Раптом грюкають вхідні двері. Наша увага переключається з моєї кар'єри на чоловічий голос, що лунає від дверей.

— А де моя маленька сучка? — кричить він.

Ой, сподіваюся, це не наречений.

— Ієн прийшов, — пояснює Бен, бере мене за руку й веде до вітальні. — Ходімо познайомишся з моїм старшим братом.

Пройшовши слідом за Беном до вітальні, бачу чоловіка, який стоїть навколішки біля вхідних дверей і грається з маленькою білою собачкою.

— Ось моя маленька сучка! — ніжно каже він собачці. Так ніжно, як у принципі можуть звучати ці слова.

- Дивіться, який орел до нас залетів, — каже Бен, привертаючи братову увагу.

Коли той випростовусться, помічаю, що на ньому форма льотчика. Бен показує рукою на мене. Я не збрешу, якщо скажу. що для мене кожне знайомство з новими людьми — це справжнє випробування. А знайомство із сім’єю Бена — зовсім новий рівень цього випробування.

— Ієн, це Феллон. Феллон, це Ієн.

Ієн ступає крок уперед і потискає мені руку. Вони з братом дуже схожі. Я не можу відірвати від нього очей. Таке само вольове підборіддя, як у Бена, однакові лінії губ. Хіба що Ієн трохи вищий, і він блондин.

— А Феллон — це твоя?..

Він не закінчує речення, чекаючи, коли його продовжить Бен. А Бен дивиться на мене й чекає, щоб речення закінчила я. Що за фігня? От вам і перше випробування!

— Я — ... сюжетна лінія Бена.

Бен голосно сміється, а Ієн здивовано вигинає брову. І так вони ще більше схожі.

— Ти нарешті почав писати книжку? — питає Ієн.

Бен закочує очі, бере мене за руку й тягне до сходів.

— Ні, це не сюжетна лінія. Це моя дівчина. І сьогодні в нас річниця стосунків.

До вітальні заходить Джордін, стає поруч з Ієном, і тепер вони обоє дивляться на Бена так, наче він щойно відкрив їм найбільшу у світі таємницю.

— То ви вже цілий рік зустрічаєтеся? — питає Джордін, повернувшись до мене. Перш ніж я встигаю сказати, що він жартує, вона панічно здіймає руки вгору: — Бене, ти ж сказав, що на весіллі будеш сам! Тепер у мене не вистачить стільців! От халепа, вже, мабуть, не вийде нічого змінити! — І вона вилітає з вітальні, щоб зробити якісь непотрібні телефонні дзвінки.

— Це дуже нечемно! — кажу я Бену, плескаючи його по руці. — Вона й без того хвилюється, ти що, не бачиш?

Бен сміється і, стогнучи, драматично закочує очі.

— Ну гаразд.

Він іде слідом за Джордін. У вітальні залишаємося тільки ми з Ієном.

Раптом вхідні двері відчиняються. Знову. Господи милосердний, та скільки ж народу живе в цій рукавичці?

Заходить хлопець. Першим він бачить Ієна. Вони обіймаються, і він плескає Ієна по спині.

— Ти ж казав, що прилетиш завтра.

— За мене сьогодні попрацює Майлз. Тому я прилетів раніше. Бо на завтра обіцяють погану погоду, а я не хотів запізнюватися.

Той брат, якого я ще не знаю, каже:

— Якби ти пропустив репетицію весілля, Джордін відкрутила б мені...

І тут він замовкає, помітивши посеред вітальні мене. Чекаю, поки він щось скаже. Але він підозріло оглядає мене з ніг до голови, наче гості бувають у них нечасто.

Незручну тишу порушує Ієн, показуючи на мене рукою.

— Ти вже знайомий з дівчиною Бена?

Вираз його обличчя не змінюється, хіба що ледь помітно сіпається одна брова. Він умить випростовується, підходить до мене і простягає руку.

— Кайл Кесслер. А ви хто?

— Феллон, — кажу я тихо. — Феллон О’Ніл.

На відміну від Ієна з Беном, Кайл не здається надто дружелюбним.

Але й недоброзичливим його не назвеш. Просто він не схожий на своїх братів. Значно серйозніший. А ще в ньому відчувається якась загроза.

Помічаю, як він окинув поглядом ліву сторону мого обличчя, і мені стає цікаво, що він думає з приводу того, що Бен привів додому таку, як я. Та потім згадую, що він говорив мені у своїй кімнаті. Який він радий, що привів мене до себе додому. 1 замість того, щоб виконати свій звичний ритуал — прикрити обличчя волоссям, — я розправляю плечі й відчуваю, що стаю більш впевненою в собі.

Щойно Кайл відпускає мою руку, як до вітальні заходить Бен.

— Із Джордін усе гаразд, — каже він.

І раптом завмирає, помітивши Кайла. Здається, він не очікував побачити брата, бо аж очі витріщив від здивування. А ще помічаю, що й поводитися він став інакше. Розгубленість Бен намагається приховати за кривою посмішкою.

— Ти ж казав, що приїдеш пізно ввечері.

Кайл кидає ключі на найближчий до себе столик і вигукує, показуючи пальцем на Бена:

— Нам треба поговорити.

Не можу зрозуміти його тону. Не скажу, що він сердитий, але й на задоволеного не схожий.

Бен підбадьорливо всміхається мені й каже:

— Я зараз повернуся.

Вони виходять з вітальні, а я знову залишаюся з Ієном. Стою, запхавши руки в кишені джинсів, і не розумію, куди себе подіти, поки чекатиму Бена.

Ієн нахиляється й чухає за вушком маленьку білу собачку, яка крутиться в нього під ногами. Потім киває головою в бік сходів і каже:

— Я не приймав душ уже три дні. Якщо хтось із них спитає, я в душі.

— Гаразд, — кажу я. — Була рада познайомитися з тобою.

— І я був радмй з тобою познайомитися, — відказує він і всміхається.

Я залишаюся сама. Останні декілька хвилин були якісь дивні. Бенова сім'я доволі цікава.

Роздивляюся вітальню, намагаючись зрозуміти, хто ж він такий. На столику стоять світлини Бена і його братів. Беру одну з них і підношу до очей. На цих знімках добре видно, що Бен — наймолодший, а Ієн — найстарший серед братів. Щоправда, я не знаю, яка в них різниця. А ще піде не видно фотографії їхньої матері. І мені стає цікаво, як дамно нона померла і де їхній батько? Бен жодного разу не згадав про нього.

Раптом я чую глухий удар з коридору. Занепокоївшись, що щось трапилося з Джордін, біжу на звук. Але зупиняюся, вгледівши, як Кайл припер Бона до стіни й міцно стискає його за горло.

— Ти що, дебіл?! — крізь зуби сичить Кайл.

Бен розлючено дивиться на нього, але й не думає опиратися. Я вже збираюся кинутися до них, щоб вирвати Бена з братових рук, аж тут Бен помічає мене бічним зором. Кайл обертається, щоб подивитися, що привернуло його увагу. Побачивши мене, він відступає на крок і відпускає Бена.

Я приголомшена побаченим. Кайл, який стоїть між мною і Беном, позирає то на нього, то на мене. Аж ось він розвертається, щоб піти, та раптом різко спиняється й заціджує Вену під око. Той відлітає до стіни й глухо вдаряється спиною об неї.

— Якого хріна?! — кричу я на Кайла й кидаюся до Бена.