Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 85)

Тепер Ґант уже знав, що за людина лорд Кейд, хоча, коли він приймав зобов’язання, то не мав про це жодного уявлення. У минулому Ґант був паладином-одинаком в Осгеррі і служив людям там, де бачив у цьому потребу. Після того як Елліель нібито зганьбила себе, леді Альмеда вимагала, щоб Хоробрим у них був чоловік, бажано потворний, і Ґанта взяли на службу.

Відтоді Ґант дуже багато чого дізнався. Деякі завдання, які Кейд доручав йому, були зовсім на межі поняття честі. Хоробрий був зобов’язаний коритися, але міг настати момент, коли йому доведеться відмовитися.

Поки велике військо рухалося до Нортерри, в душі Ґанта йшла боротьба між вірністю зобов’язанням і вірністю честі. Кожен Хоробрий знав про кровну ворожнечу з ішаранцями, що тривала багато поколінь, і він бився разом з Клеа та Уто тієї страшної ночі на острові Фулкор, але він не мріяв про велику політику.

Після довгої мовчанки Ґанта лорд знову заговорив, і його голос звучав примирливо.

— Я радий, що ти зі мною. Я не хотів робити цього без свого зобов’язаного Хороброго, але, якщо знадобиться, я здатен вбити. — Він знову хижо всміхнувся. — Як нещодавно дізналася моя дорога дружина.

Ґант заціпенів. Він ніколи прямо не питав лорда про це. Колись він навіть побоювався, що Кейд накаже йому вбити леді Альмеду. Коли її знайшли мертвою, Ґант зрозумів, що вона не сама позбавила себе життя. Він знав, що Кейд тієї ночі таємно поїхав кудись і повернувся, втомлений, аж перед світанком.

Військо йшло маршем далі, прямуючи до місця на карті, яке пронизав кинджал конаґа Мандана.

Коли Уто увійшов до зали для військових нарад конаґа, він зіткнувся з метушливим натовпом кравців і швачок, а повсюди виднілися яскраво забарвлені тканини. Стояли вишикувані в ряд служниці, одягнені на показ у багато оздоблені сукні, які робили їх красивими, але водночас страшенно незграбними. На довгому столі біля кам’яної стіни пекарі виставили взірці тортів, пирогів і тістечок.

Уто приніс зведення про солдатів, коней, зброю та припаси, які Кейд взяв у похід на північ. Йому було спекотно, і він спітнів, бо щойно примчав з Рівермута, де наглядав за озброєнням і постачанням необхідного обладнання для чотирьох нових кораблів військового флоту Співдружності. Він також привіз сувій з мапою ішаранського континенту, не дуже детальною, але це було все, що вони знали про ці чужі землі. Вивчивши узбережжя, він позначив найкращі пункти висадки під час вторгнення, на додаток до основного удару в гавані Сереполя.

Але конаґ Мандан був набагато більше зайнятий підготовкою до свого весілля, ніж до війни помсти.

Уто зупинився, і його кулаки стиснулися від побаченого. Молодий конаґ ходив серед юних служниць, оглядаючи різні фасони суконь, не схожі ні на що з того, що вони коли-небудь носитимуть. Кравці та швачки гордо демонстрували примхливе мереживне плетиво, вишукані драпірування, багато оздоблені стрічки та вибагливі вишивки бісером. Ліра, усміхнена і витончена, стояла біля Мандана і виглядала так, ніби пливе по веселці. Вона зачудовано роздивлялася кольори тканин. Мандан запропонував їй скуштувати мигдалеве тістечко, прикрашене фруктами в желе.

Уто охопила сильна лють. Його голос прорізав гамір у залі, немов ятаган.

— Невже ви так швидко забули свого вбитого батька, мій конаґу?

Ліра, судорожно вдихнувши повітря, випустила з рук маленький шматочок пирога, посипаного цукровою пудрою, який куштувала після мигдального тістечка. Вона зблідла і виглядала наляканою.

Мандан, заскочений зненацька, повернувся з винуватим виглядом, однак швидко опанував себе.

— Я готуюся до весілля, Уто. — Він усміхнувся дівчині. — До найважливішого дня у моєму житті.

— Найважливішим днем у вашому правлінні буде день падіння Ішари. — Хоробрий замовк, думаючи про власну кохану дружину та дочок, і він зробив зусилля над собою, щоб зупинити себе й не нагадати, що дружини й шлюби можуть зникнути в одну мить. Через ішаранських тварин. Він пройшов далі по кімнаті. — Оскільки ми готуємося до війни, Володарю, а батько леді Ліри відправився у важливу військову місію в Нортерру, ми повинні відкласти весілля до кращих часів.

Мандан закліпав очима, ніби не зрозумів слів свого Хороброго. Уто знав, що юнак буде незадоволений такою затримкою, проте прислухається до нього. Раніше він ніколи не виступав проти порад свого наставника.

— Ні, — відповів Мандан. — Це моє весілля. Його святкуватиме вся Співдружність. Воно об’єднає нас у часи негараздів, і воно має відбутися якомога швидше.

Відповідь конаґа вразила Уто, але всі в залі чули їхню розмову, і він не міг привселюдно докоряти конаґу. Хоробрий ретельно підбирав слова.

— Зараз не найкращий час для такої події, Володарю. Краще почекати ще місяць, бажано два.

Мандан продовжував стояти на своєму.

— Я чекав цього дня, як і моя кохана Ліра. — Він подивився на струнку юну дівчину, і вона пригорнулася до нього.

— Але ж батька нареченої тут немає, — не вгавав Уто. — Лорд Кейд повинен бути присутнім на весіллі своєї доньки, особливо на такому великому королівському весіллі, як це.

Мандан глянув на Уто, по-справжньому розсердившись.

— Тоді йому краще якомога швидше завершити свою місію і повернутися. Час ще є.

Неабияким зусиллям Уто вдалося загасити гнів, привести до ладу думки. Він не міг втратити самовладання тут, у всіх на очах. Перш ніж він заговорив знову, Мандан перебив його.

— Дата весілля остаточна, Уто. Все було чудово сплановано, стільки всього зійшлося. Приїдуть гості, і весілля стане яскравою подією в ці темні часи. Я все сказав.

Уто побачив твердість юнака і зрозумів, що Мандан чіпляється за весілля, бо це була подія, яку він міг контролювати, подія, яку він міг зрозуміти.

— Як бажаєте, мій конаґу, — сказав він, але в душі він ніколи не забуде, що Мандан пішов йому наперекір. — Ваше весілля буде незабутнім днем.

83

Як обрана наступниця емпри, Семі ніколи не уявляла, що житиме, мов щур, у тунелях під палацом. Бійці Яструбиної варти зберігали пильність, готові захистити безпомічну жінку, що нерухомо лежала на матраці. Стан Ілуріс так і не змінився, а чоловіки стали дратівливими, нетерплячими та стривоженими.

З розповідей Аналери про події в зовнішньому світі Семі знала, що чутки поширюються і що люди все дужче бажають повернення емпри, а надто тепер, коли верховний жрець Кловус впустив могутні й некеровані сили варварів у місто. Дедалі більше людей молилися за Ілуріс, і незвичайний новий божок відчував силу й віру, що надходили ззовні.

— Приємно знати, — мовила Семі, — що люди досі люблять справжню емпру.

— Кловус може викликати серепольського божка, щоб продемонструвати свою силу, — сказав Вос, — а ми можемо показати лише сплячу жінку, яка мала померти ще кілька тижнів тому. — Він сидів біля Ілуріс, гладячи її прохолодну суху руку. Каптані виглядав виснаженим від постійного напруження, а зараз говорив тихим голосом, щоб його товариші-охоронці не почули. — Ми повинні серйозно замислитися над тим, що наша матір може ніколи не прокинутися.

Фізична травма Ілуріс вже зажила, і на її голові більше не було пов’язок. Семі розчесала попелясто-русяве волосся емпри, акуратно укладаючи пасма на її плечах. Хоча Ілуріс годували бульйоном, намагаючись підтримувати її сили, було очевидно, що жінка марніє.

— Вона не померла, — сказала Семі. — Це наша іскра надії. Коли вона прокинеться, то знатиме, що робити. Люди готові піднятися на її підтримку одразу, як тільки вона повернеться. — Ця відповідь вже не була прийнятною, і дівчина зрозуміла це ще кілька тижнів тому.

— Або настав час тобі згуртувати людей. — Вос опустив погляд на нерухоме тіло емпри, на її заплющені очі. — Твій божок сильний. — Сутність залишалася з ними, виглядаючи як мерехтлива примара в повітрі, проте наразі вона відступила до вхідного отвору.

У кам’яному тунелі з’явилася стара Аналера. Підійшовши до їхньої комори, вона пірнула всередину, несучи вкритий тканиною кошик з їжею.

— Сьогодні тільки яблука й трохи черствого хліба. — Її голос звучав роздратовано. — Гетррени обшукали кухні, забрали запаси продуктів, і тепер кухарям нема з чого готувати великі обсяги. Такий бардак. — Її обличчя скривилося від огиди. — Я й так ненавиділа верховного жерця Кловуса, але те, що він накликав на нас в ім’я своєї війни... — Вона хрипко й злобно пробурмотіла. — Почуй нас, убережи нас!

— Ми знаємо, на який ризик ви йдете. — Семі вклала щире співчуття у свої слова, як навчала її Ілуріс. — Але ми також знаємо, що це не може тривати довго. Якщо люди розбурхані і не хочуть миритися з правлінням головного жерця та свавіллям гетрренів, то, можливо, нам вдасться скористатися цим на свою користь. — Вона подивилася на каптані Воса. — Число наших прихильників продовжує зростати. Ми повинні спланувати, коли для нас найкращий момент, щоб з’явитися перед народом. Коли народний рух стане достатньо сильним, щоб ми могли відкритися людям і оголосити, що Ілуріс все ще жива? Можливо, вони приймуть мене як свою тимчасову правительку, доки не прокинеться емпра.

Шість бійців Яструбиної варти висловили повну згоду з її словами, проте Вос був стривожений.

— Кловус позбавиться від тебе, можливо, навіть прикличе для цього божка.

У Аналери були свої сумніви.