Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 48)
Почувши такий гучний галас, на допомогу емпрі неодмінно мають прийти інші! Не міг же весь палац опинитися під владою жерця Кловуса. Убивці кинулися до Семі, націливши свої довгі клинки, а в неї була лише металева таця, щоб захиститися самій і врятувати Ілуріс.
Семі знала, що помре. Емпру вб’ють у ліжку, а потім пояснять її смерть тим, що вона сконала від травми голови. Жрець Кловус захопить владу та правитиме Ішарою, звинувачуючи у смерті емпри Співдружність. Семі було огидно думати, що такі зрадники можуть перемогти. Вона не могла цього допустити!
Емпра Ілуріс
Зростаючий гнів Семі пересилив її страх, і вона забула про своє власне життя.
— Ви її не отримаєте!
Асасинів не налякала худенька дівчина. Вони були схожі на гієн, готових накинутися на поранену антилопу.
Але коли вони підійшли ближче, Семі відчула, як у повітрі навколо ліжка емпри виникли хвилі і легке мерехтіння. Сама не розуміючи, що це, дівчина відчула таке піднесення в серці і таку силу, яких ніколи досі не відчувала. Повітря стало густим, немов потік води.
Майже невидима сила метнулася вперед і відбила клинок асасина з такою силою, що зап’ястя чоловіка хруснуло. Він похитнувся, здивовано витріщившись на неприродно зігнуту руку, а меч із дзенькотом упав на підлогу.
Невидима сутність, збільшившись, посунула вперед. Ще один асасин кинувся на Семі та Ілуріс, але був схоплений на півдорозі. Його підняли в повітря невидимі руки, сильно підкинули, вдаряючи об кам’яну стелю, вони били його об стелю знову й знову, потім відпустили, і його понівечене тіло розпласталося на підлозі.
— Що це?! — закричав Вос. Інші бійці Яструбиної варти здивовано перезирнулися.
— Союзник. — Семі було все одно. — Воно бореться за нас.
Бійці Яструбиної варти подвоїли свої зусилля, б’ючись із асасинами, а невидима сила тепер увійшла в раж. Семі відчула подих холодного вітру, я потім тепле поколювання. Ця сутність була на їхньому боці, дівчина це знала. Вона охороняла Ілуріс.
Коли невідома істота кинулася в атаку, асасини злякано закричали. Та все ж вони згуртувалися, ставши у бойовий порядок, але істота схопила їх і з розмаху вдарила один об одного. Хруснули кістки, бризнула кров.
— Це як божок! — вигукнула Семі, але це не було схоже на жодного божка, якого вона бачила у своєму житті. Наразі вона не наважувалася ставити запитання.
Скориставшись несподіваним відволіканням уваги нападників, Вос змахнув мечем і обезголовив одного з розгублених асасинів.
Тим часом за дверми не вщухала рукопашна сутичка, в якій полягли ще кілька захисників. Химерна сутність вирвалася в коридор і, обминаючи бійців Яструбиної варти, хапала асасинів й трощила їхні голови, які лускали, немов стиглі виноградини.
Нападники не встигли оговтатися, як усі вже лежали мертві. Хвилі сутності, поступово затихаючи, зникли. Семі не знала, чи істота все ще тут.
Вос, не вірячи своїм очам, подивився на непритомну Ілуріс, а потім на Семі.
— Вона в безпеці... і ти жива.
— Маємо передишку. — Вона почала діяти, кинувшись загортати Ілуріс в простирадла. Якби ж у них була можливість втекти... — Очевидно, що зрадником є Кловус, однак я сумніваюся, що ми зможемо це довести. Я не думала, що він виявиться настільки нахабним. Як він збирався це приховати?
— Він мав намір убити всіх нас, — сказав Вос. — Жодних свідків. Тоді б він міг перекрутити причину так, як йому заманеться.
— Я не збираюся дарувати йому таке задоволення. — Семі схопила простирадла. — Треба перенести емпру туди, де її не зможе знайти навіть жрець. Скільки людей у палаці на його боці?
З коридору заходили вцілілі бійці Яструбиної варти. Багато хто був поранений, у декого з ран сильно текла кров. Вос взяв ситуацію у свої руки.
— Якщо емпрі небезпечно перебувати у власних покоях, куди ми можемо її перенести? Чи є якесь місце, де можна її сховати?
Стара Аналера, приголомшена, спітніла й неохайна, вбігла через бічні сходи у головну залу в супроводі двох знайомих слуг.
Вос спробував заступити їм дорогу, його обличчя почервоніло від гніву.
— Слуги зрадили нас. Вони впустили асасинів.
Аналера похитала головою, з жахом дивлячись на вбитого Френика.
— Як це сталося?
— Френик, — відповіла Семі, — його обдурили. Слуги, що були з ним... змінили свій вигляд. Думаю, вони замінили інших довірених слуг. Можливо, це була якась магія верховного жерця.
— Як ми можемо бути впевнені, що ви теж не самозванці? — Бос пильно глянув на Аналеру.
— Ми вам потрібні, — сказала стара. — Ми любимо емпру, і я можу сховати вас. Під палацом є багато ходів і таємних комор, якими користувалися лише слуги протягом незліченних поколінь. Якщо пронесемо емпру задніми сходами, то зможемо її сховати.
Заговорив інший приголомшений слуга:
— Ми скоріше помремо, ніж дозволимо комусь заподіяти їй шкоду!
Бос буркнув, сумніваючись.
— Багато хто вже загинув, зокрема й чимало моїх бійців. — Він з усіх сил намагався зберігати спокій, незважаючи на сліди кривавої бійні навколо.
Семі повільно обернулася в кімнаті, ніби шукаючи когось. Вона простягнула пальці і спробувала вловити залишки поколювання в повітрі, щоб зрозуміти, чи їхній химерний благодійник все ще тут, але невидима сила, здавалося, зникла. Дівчина подивилася на каптані і заговорила як правителька... як учила її Ілуріс.
— Ми повинні діяти швидко, а іншого очевидного виходу у нас нема.
Бос крикнув решті бійців Яструбиної варти, щоб ішли за Аналерою.
Сам він підійшов до ліжка, нахилився і, незважаючи на втому після бою, підняв кволу, нерухому емпру. Він тримав її на руках так, ніби вона важила не більше, ніж спляча дитина.
— Твоя правда. Ми повинні дістатися безпечного місця, і, якщо Аналера знає таке, ми повинні довіритися їй. — Незабаром на галас збіжаться люди, і деякі з них теж можуть виявитися асасинами.
Як на згорблену та втомлену стареньку, Аналера, поспішаючи, рухалася доволі швидко.
— Ходімо, задні сходи вузькі, там досить темно, але безпечно. Ними користуються тільки ті слуги, які давно тут працюють.
— Обережно з нею, — нагадала Семі.
Бос ішов слідом за дівчиною. Він легко, ніби без жодних зусиль, ніс свою ношу, коли вони швидко рушили за старою відданою служницею.
— Я буду якомога обережнішим.
Аналера та її супутники підганяли інших. Коли вони вийшли з просторих покоїв емпри, Семі побачила у коридорі багато тіл: то були мертві бійці Яструбиної варти і понівечені асасини. Кривава бійня, яку влаштував їхній невидимий захисник, викликала в неї похмуре задоволення.
Семі згадала жахливу ніч на острові Фулкор, коли вони під дощем, поспішаючи з усіх сил, несли на корабель емпру, що стікала кров’ю. Зараз ситуація була не менш страшною. Дівчина відчувала мерехтливу істоту десь поруч, хоча вже не могла її бачити.
Намагаючись не шуміти, група поспішала до сходів, оминаючи калюжі крові та мертві тіла. Двоє бійців Яструбиної варти були поранені і розпачливо дивилися на зрадницькі сліди крові, які вони залишали на підлозі. Вос зупинив групу, перехопив слабку жінку на руках і заговорив до поранених бійців:
— Перев’яжіть рани, щоб не залишати слідів.
Один з охоронців торкнувся глибокого порізу на нозі.
— Ми можемо затримувати вас, каптані, але ми все ще можемо битися. Якщо асасини переслідуватимуть вас, ми залишимось тут і не дамо їм піти за вами.
— Вони не зможуть переслідувати нас, якщо не знатимуть, куди ми йдемо, — відказала Семі. — Це буде найкраще. — Вона порахувала їх усіх і збентежилася, побачивши, що залишилося лише семеро бійців Яструбиної варти. — Емпрі потрібні всі захисники, яких вона може мати. Сьогодні загинуло достатньо. Ми більше не можемо втрачати людей.
Аналера відчинила непомітні двері, за якими виднілися тьмяні сходи, освітлені розставленими на значній віддалі смолоскипами. Сходинки були слизькими від моху, тремтливі тіні заважали йти. Семі рухалася слідом за Восом, стривожено дивлячись на обличчя непритомної наставниці.
Слуги вели їх вниз і вниз, повз сходові майданчики, що виводили на різні поверхи. Семі не розуміла, наскільки складно тут влаштовані внутрішні простори. Коли вона побачила стіни, що були вирубані в суцільному камені, у корінній породі, а не складені з блоків, то подумала, що вони вже спустилися під землю. Повітря стало вологішим, холоднішим.
— Тут багато куди можна піти, — сказала Аналера. — Я знаю хорошу порожню комору. Там безліч років нікого не було, і ми зможемо прикрити вхід у приміщення. Ніхто й не подумає іуди зазирнути.
Завдяки подиху повітря, що викликав мурашки на шкірі, Семі знову відчула химерну сутність, яка проявилася, мов свіжий вітерець, що дмухнув на них. Дівчина відчула теплу і спокійну впевненість. Це не те, чого їй варто боятися. Ніхто інший не помітив сутність, що пурхала і ширяла навколо.
Стара служниця зупинилася перед великою кімнатою без дверей, видовбаною у скелі. Всередині було темно, все було вкрито пилюкою і павутинням, стояло кілька старих ящиків з невикористаними давніми припасами, якісь зламані меблі. Аналера заговорила пошепки.
— Ми можемо принести вам сюди розкладні ліжка і ковдри, їжу і воду. Це хороше місце, щоб сховатися.