Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 36)
Як король він повинен був нести відповідальність за долю свого народу, але як чоловік він лежав у теплій пустельній тиші й сумував за Пендою. Він хотів би пригорнути її до себе, відчути, як ворушиться дитина в її животі, і слухати, як вона шепоче йому на вухо про видіння, які бачила. Адан сподівався, що Пенда знайшла прихисток серед племен утауків, подалі від голодних очей королеви By.
Він почув м’які кроки за дверима, шурхіт тканини. Адан сів у ліжку, одразу насторожившись, і за мить в кімнату увійшла струнка фігура. Довге волосся By вільно спадало на плечі, а її топазові очі виблискували, наче підсвічені металевим вогнем. Вона змінила свої шкіряні та мідні обладунки на світло-бежеву сукню, не більш вагому, ніж тонкий шар пилу.
— Королево By, — сказав Адан холодно і офіційно. — Година пізня. Я не запрошував вас до моїх покоїв.
Королева засміялася.
— Це мій палац. Я йду, куди захочу. — Вона підійшла ближче, ніби кидаючи йому виклик. — І я хочу бути тут.
— Я дякую вам за гостинність, але прошу вас негайно піти. — Адан відмовлявся виявляти повагу чи страх. — Ви не повинні бути тут.
— А ти не повинен бути на самоті, — відповіла By, а потім додала докірливим тоном. — Я ясно сказала, щоб ти взяв із собою свою дружину, а ти відмовився. — Вона помахала довгим пальцем. — Тож очевидно, що ти хотів побути тут наодинці зі мною, щоб Пенда не могла нам завадити. Ти ж розумієш, що жодна людина ніколи не зможе зрівнятися з пристрастю жінки-Лютої. — By знову засміялася. — Або ще краще — з королевою Лютих.
Адан, все ще сидячи на краю свого ліжка, сказав:
— Моя дружина зовсім скоро має народити. Я хотів, щоб вона була в безпеці. Не було ніякої іншої, прихованої, причини.
— Як ти добре знаєш, вона була б у безпеці в моєму палаці. Я повинна покарати тебе за твою зневагу. — Королева By нахилилася ближче. — Ні, думаю, натомість я винагороджу тебе. В кінці останніх воєн у мене було багато коханців-людей. Тепер я візьму тебе як свого коханця.
У Адана пересохло в горлі. Він перехопив її зап’ястя, щоб зупинити простягнуту до нього руку.
— Я відмовляюся. Пенда — моя дружина. Достойні люди мають лише одну жінку.
— Цікаво, звідки взялася ця безглузда ідея. — По виразу
By спробувала штовхнути його на ліжко, але він не піддавався.
— Я король Судерри. Я ніколи не зміг би вимагати від своїх підданих служити чесно, якби сам не правив із честю. — By почала злитися, і Адан зрозумів, що наражається на серйозну небезпеку. Як Люта вона могла силою здолати його або покликати охоронців, щоб змусити його підкоритися.
Адану довелося виявити кмітливість.
— Пенда дуже ревнива жінка, королево By. Якщо я стану вашим коханцем, це поставить під загрозу наш союз. Якщо я піддамся спокусі, — він змусив себе вимовити це слово, — Пенда точно дізнається. Моя дружина, безсумнівно, знайде спосіб убити мене.
By поглянула на нього скептично.
— Приємно знати, що людські жінки настільки сильні.
— Тоді і мій народ піде проти вас. Ви ж наші союзники. — А ще він боявся, що його підданих кинуть до трудових таборів і замучать у неволі. Звісно, вона воліла б уявляти собі від дану й згуртовану армію, навіть якщо Адан не мав наміру її надати.
By відійшла від його ліжка, і зіткана з пилинок сукня закрутилася навколо неї.
— Я визнаю, що якби ти кохався зі мною, то більше ніколи не був би задоволений своєю дружиною.
— Пенда точно дізнається, — погодився Адан, але він відповідав на інше запитання.
Роздратована, By ковзнула назад до дверей.
— Поки що я залишу тебе. Можливо, колись я зможу взяти собі іншого коханця-чоловіка, і мені буде з чого вибрати. — Її довге волосся, здавалося, обвисло на вузьких плечах. — А зараз ця ідея втратила свою чарівність.
Адан і Колланан хотіли виїхати якомога швидше наступного ранку. Закінчивши з ними, By виглядала заклопотаною й відстороненою, бажаючи чимшвидше обговорити справи зі своїми вельможами, магами та воїнами. Вона не зробила жодної спроби затримати гостей. Вони зібралися біля палацу, готові вирушити в дорогу на осідланих ауґах. Незважаючи на мерехтливу пустельну спеку, ставлення королеви змінилося на помітно прохолодне.
Колланан без вагань піднявся на свого ауґа, задоволений тим, що Ву погодилася допомогти Нортеррі. Елліель поглядала на північ, ніби хотіла якнайшвидше повернутися до Феллстаффа.
Тон був у захваті від відомостей, які він віз із собою. Маг Аксус дав з архівів піщаних Лютих пластини шаруватого кришталю, на яких були нанесені літери піщаних Лютих. Суворий маг промовив низьким голосом:
— Якщо ви використаєте ці знання, щоб віднайти свої сили, ми зможемо використати вас, щоб знищити крижаних Лютих.
— Я віднайшов деякі свої сили, — відказав Тон, — і вже завдав шкоди крижаним Лютим. Зараз мені потрібно зрозуміти, хто я і що я. Так багато в цьому світі є невідомого мені. — Він узяв записи, щільно загорнуті в шматки тонкої шкіри, і приторочив їх позаду до сідла. Він та Елліель сіли верхи.
Королева By насуплено поглядала на Адана, явно незадоволена ним. Однак її останній вияв невдоволення здивував його.
— Чому конаґ Мандан так довго не приїжджає? Хіба ти не передав йому моє термінове повідомлення? Де він?
— Це довга подорож, — пояснив Адан. — Мій посланець міг ще не доїхати до замку Конвера.
— Величезні простори раніше не створювали незручностей, — мовила By. — Нехай він поспішить. Я хочу зустрітися з конаґом віч-на-віч. Як я зможу створити свою армію без усіх людей ваших трьох королівств?
Адан відчув, як у животі зав’язується тугий вузол.
— Коли ви поговорите з моїм братом, я впевнений, що ви зможете переконати його.
Осідлавши своїх ауґів, охоронці-Люті оточили гостей, збираючи їх докупи. By підняла підборіддя.
— Продовжуйте готувати свої армії для мене, королю Адане. Незабаром я відправлю вам запаси димчастого скла, щоб ви могли вставити його у вашу зброю. Ми натрапили на свіжі поклади, і цей матеріал буде ефективним проти крижаних Лютих. Ви навіть зможете вбити деяких із них.
Хоч Адан ледь тримав себе в руках, він розумів, що найкраще вдавати готовність до співпраці.
— Дякую, королево By. Я буду збирати армію Судерри. Як ви кажете.
By відпустила їх.
— Я бажаю усього найкращого твоїй майбутній дитині. — Вона посміхнулася. — І твоїй ревнивій жінці.
35
Лід розчинився і зник у мерехтливому туманному сяйві, крижаний бар’єр перед нею розтанув, і вона розплющила очі. Заклинальний сон витік з її камери, з її крові, серця і думок. Ім’я виринуло у її свідомості.
Коли вона цілковито прокинулася, її кров стала холодною та свіжою, а думки — гострими, як крижані клинки. Вода скрапувала з її волосся і стікала краплями по щоках. Знову жива!
Хоча відтоді, як вона востаннє пробудилася, минула незліченна кількість років, Кору все ще була молодою і сильною. Для Лютої, яка може необмежено користуватися заклинальним сном, яка здатна, керуючи часом, занурюватися в нього і виринати за власним бажанням, тривалість життя може бути практично безмежною.
Кору почула дзюркіт, і передня частина камери розтанула. Тонкі уламки криги розсипалися і перетворилися на калюжі, що стікали у водостік поруч із кристалом сили, який все ще світився в її камері. Тепер, коли вона прокинулася, їй більше не потрібна була зовнішня магія, щоб підтримувати життя.
Вона зігнула пальці, добачила гострі нігті, гладеньку шкіру. Силою думки вона знизила температуру тіла, і на її руках блискітками заіскрилася паморозь. Жінка подумала, що це красиво.
Кору вийшла з тісної камери. Вона була гола, на відміну від багатьох воїнів, які вирішили залишитися в обладунках, ніби уявляли, що, вирвавшись із заклинального сну, одразу ж поринуть у бій, все ще вкриті шматочками криги. Натомість Кору обрала для себе те, що було їй зручніше.
І їй було цікаво, скільки охочих приходило сюди помилуватися нею протягом десятиліть — або й століть — з часу її останнього пробудження. Вона знала, що саме через це її матір ображалася на неї. Онн вважала за краще, щоб вони не пробуджувалися одночасно. Королева не могла заперечувати здібностей своєї доньки, але й не могла погодитися з її пріоритетами.
Обидва брати Кору, Еннет і Ґрао, давно загинули в битвах. У них були рівні батьки, бо королева Онн мала багато коханців. Кору навіть не знала, хто був її батьком, але він, мабуть, був сильним і розумним.
Стоячи вільно, оповита прохолодним повітрям гроту, Кору вдихнула, відчувши, ніби тонкі бритви врізаються їй глибоко в груди. Потім вона моргнула, і світ набув чітких і ясних обрисів. Навколо неї було більше руху, ніж вона очікувала, тому що маги та робітники займалися іншими крижаними камерами. Маги скупчилися біля сусідньої камери, похмурі та сердиті.
Кору ступила вперед, гола, прекрасна і владна.
— Що таке? Чому ніхто не звертає на мене увагу?
Заморожений Лютий всередині камери, який мав би зберігатися століттями, лежав, обвислий, з роззявленим ротом і скляними очима. Один маг подивився на неї, його обличчя було перекошене.
— Маг Ґура був мертвим, коли ми його розморозили. Магія не спрацювала.