Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 6)

— А як наша сухопутна армія? Кавалерія й піхота? — запитав Мандан. — Я хочу відправити їх атакувати Нортерру, перш ніж Колланан виступить проти нас.

Уто насупив брови.

— Зараз мене більше турбує готовність нашого морського флоту до відплиття. Ми завоюємо Ішару, спалимо їхню столицю дотла і пройдемо мечем і вогнем по всьому континенту. Я вже збудував достатньо кораблів замість тих, які ми втратили під час попереднього нападу на острів Фулкор. Ми знову захопимо фортецю, перш ніж рушимо далі, до Серепольської гавані. — Він завагався, немов чимось збентежений.

Мандан здригнувся, пригадавши ту страшну морську битву, під час якої вони втратили майже все.

— Наші сили для нападу, — продовжив Уто, — дорівнюють тим, що мав ваш дід Кронін тридцять років тому. На мій заклик відповіли ще шестеро Хоробрих з усієї країни. Ми будемо непереможними.

Мандан нервово провів пальцями по коміру, потер шию.

— Але ж Колланан відмовився виконувати мої накази! Він убив Кейда і розбив мою армію. Ми не можемо залишити це без відповіді! А якщо він рушить на Конверу?

Уто схрестив руки на грудях.

— Колланан Молот одержимий своїм страхом Лютих, які ховаються під кожним ліжком.

— Але він уже надіслав того листа, в якому звинуватив тебе в страшних злочинах і в тому, що ти зробив з Елліель!

— Ви в це не вірите. — Голос Хороброго не виражав жодних емоцій.

Мандан ковтнув.

— Інші люди теж знають про лист. Чутки швидко ширяться. — Він похитав головою. — Нам з тобою треба було прочитати його наодинці, а потім спалити.

— Саме так і треба було зробити, — відказав Уто. — Але люди завжди розважатимуть себе черговими плітками. Ви — істинний конаґ, син Конндура Хороброго. Не забувайте, що ішаранські тварини вчинили з вашим батьком! Ви маєте повне право помститися їм, і всі три королівства повинні приєднатися до цієї помсти. — Він ступив на підвищення, зупинившись прямо перед троном. — Я визначив для нас головні завдання. Враховуючи, з якою швидкістю відбуваються приготування припасів та зброї, наш флот зможе вирушити до Ішари вже зовсім скоро.

— А я... я теж вирушаю? — Мандану не вдалося приховати у своєму голосі, як сильно він цього не хоче.

Вираз обличчя Уто став відстороненим і холодним.

— Звісно, ні, мій конаґу. Вам краще залишитися тут — захищати Співдружність.

Швидко вклонившись, він попрямував до виходу з тронної зали, а чорний плащ розвівався у нього за спиною.

Молодий конаґ не бачив сенсу сперечатися, бо Уто все одно зробить так, як вважає за потрібне, а потім переконає Мандана, що це було заради його ж блага. Мандан зійшов з тронного підвищення, навіть не поглянувши ще раз на свою королеву, і вийшов крізь бічні двері.

Повернувшись у королівські покої, Мандан встановив нове полотно на мольберт, узяв новий пензель та почав змішувати фарби. Він знову втупився у біле поле і викликав жахливі спогади, щоб спробувати перенести на полотно свої нічні жахіття і завдяки цьому нарешті викреслити їх зі свого розуму.

5

Останні пожежі в Сереполі догоріли, і налякані пережитим мешканці почали розбирати завали. Пораненим надавали допомогу, понівечені тіла прибрали з вулиць. Хоча божок і досі залишався розбурханим, його вдавалося утримувати всередині храму Маґніфіка. Поки що.

Верховний жрець Кловус аж ніяк не міг вважати це перемогою, але він мусить зробити так, щоб його прихильники в неї повірили, бо інакше, якщо їхня віра згасне, то божок ослабне, і вся основа влади верховного жерця опиниться під загрозою. Увесь Сереполь бачив, як Кловус випустив на волю великого божка, проте жрець і уявити собі не міг, скільки руйнувань це спричинить. Він хотів лише покарати неотесаних варварів у столиці Ішари, проте заподіяна при цьому шкода була просто жахливою.

Поки люди все ще були приголомшені останніми подіями, верховний жрець усамітнився всередині храмової піраміди, шукаючи спокою в цьому осередку сили й віри. Не одне десятиліття Маґніфіка була його мрією, яку зупинила емпра, хоча сама вона не мала жодного бачення майбутнього. У ті місяці, коли Ілуріс спочатку впала в кому, а потім зникла, Кловус наказав відновити будівництво Маґніфіки, і відтоді воно рухалося шаленими темпами. Тепер східчаста піраміда здіймалася майже на таку саму висоту, що й палац емпри.

Уся споруда стугоніла від могутності утримуваного в її межах божка. Сутність ослабла, витративши нещодавно стільки сил, і тепер знову перебувала під контролем Кловуса. Божество було замкнене всередині, запечатане за димчастим склом у примарному світі свого існування.

Кловус вийшов до вівтарів на першому щаблі храму, що підносився над велелюдною площею. Натовпи людей подалися вперед, охоплені святобливим трепетом перед тим, на що, як вони бачили, був здатен божок: уособлення страшної сили та нестримного руйнування. Їхня віра, як і їхній страх зміцніли. Кловус відчув, як храм завібрував, і здійняв руку, смикаючи за струни влади.

Теж відчувши ці вібрації, натовп у єдиному пориві протяжно застогнав:

— Почуй нас, убережи нас!

— Я відчуваю ваші молитви, — вигукнув Кловус, — і божество також.

Багато фасадів будівель навколо площі зазнали значних руйнувань, коли божок розносив стіни, щоб знайти варварів, які намагалися сховатися всередині. Великі плями крові виднілися на поштукатурених стінах, і Кловус вирішив залишити їх там.

— Божок робить нас сильними, — продовжив кричати Кловус, — і захищає нас від ворогів.

— Почуй нас, убережи нас, — знову загомонів натовп.

Незважаючи на весь свій показний пафос, жрець почувався розбитим після того, що сталося. Усі бачили лють божка, а також помітили нездатність верховного жерця контролювати його. Люди цього ніколи не забудуть, а тому Кловус вирішив відволікти народ, проштовхуючи власні ідеї та плани.

— Так, наші вороги — безбожники із Співдружності.

Спантеличене бурмотіння перетворилося на схвальні вигуки, що залунали все голосніше. Досі вони думали, що вороги — це гетррени.

Кловус розіслав вершників-посланців по всій Ішарі, нагально скликаючи жерців дванадцятьох округів до Сереполя, щоб вони були присутніми на освяченні Маґніфіки, — хоча будівництво й оздоблення храму триватимуть доти, доки їх живитиме віра людей. Велетенська піраміда була вже достатньо завершена.

— Ми довго чекали цього. Наші бойові кораблі готові доставити гетрренів до нових берегів. Радійте, бо віра Ішари сильна, наш народ сильний. — Кловус глибоко вдихнув і заволав. — А наш божок — непереможний!

На дальньому краю площі з'явилися закутані в хутро воїни, які верхи на міцних конях рухалися крізь натовп, розсуваючи людей на своєму шляху. Кловус відчув холодок по хребту, проте тримав руки здійнятими догори, сподіваючись, що Маґда боятиметься божка достатньо сильно, щоб дослухатися до жерця.

Коли очільниця варварів наблизилася, тримаючи в руках свою сучкувату палицю, мов королівський скіпетр, вона вишкірилася, демонструючи загострений передній зуб. Кучма неслухняного чорного волосся скидалася на клуб масного диму навколо її голови.

— Мої гетррени готові до завоювань.

Люди подалися назад, злякано забуркотівши, але Маґда не звертала на них уваги. Вона зупинила коня поблизу підніжжя храму біля того місця, де стояв жрець.

З кам'яного підвищення Кловус у своєму темно-синьому каптані височів над нею. Чому ж він усе одно почувається таким жалюгідним?

— Я дам тобі належного ворога, щоб ті, хто нестиме нашу віру, могли використати свої сили для зміцнення нашої землі.

Маґда зістрибнула з коня, наче лісова пантера, готова кинутися на оленя. Твердо ступаючи товстими ногами, вона піднялася сходами до кам'яного підвищення, де її чекав верховний жрець.

— Кров є кров, а перемога є перемога. — Вона кинула на Кловуса хтивий погляд, вищиривши свої огидні зуби, і прошепотіла. — Я допоможу тобі, любчику. — Обличчя й руки Маґди були вкриті жовтими й багряними синцями після битви з божком.

На потилиці Кловуса виступив піт. Замість того, щоб відповісти їй, він прокричав своєму народу.

— Слухайте! Гетррени прибули в Сереполь як наші найманці, щоб напасти на Співдружність по той бік моря. Наш божок допоміг їм згадати про цю угоду.

Маґда сердито глипнула на Кловуса, проте він поринув глибоко в себе і віднайшов там силу, пригадавши, як сутність проникала крізь нього. Він відповів їй так само тихо й вкрадливо, як вона заговорила до нього:

— Будемо молитися, щоб ти не змусила мене знову нагадувати тобі про це.

Кловус здійняв руки вище.

— Почуй нас, убережи нас! — І натовп заревів у відповідь.

Гетррени на конях рушили навколо підніжжя храму, поглядаючи на юрбу. Кловус знав, що варварам не вдасться захистити свою очільницю, якщо розбурханий натовп вірян раптом зажадає їхньої крові.

— Наші бойові кораблі майже готові до відплиття. У їхніх екіпажах будуть наші найкращі ішаранські моряки і наші найкращі бійці, але головною нашою бойовою силою стануть гетррени. Гетррени, наші брати й сестри, коли ви досягнете берегів Остерри, спустоште рибальські селища, пограбуйте узбережжя, а потім підніміться вгору по річці і завоюйте Конверу. Заберіть собі всі три королівства.

Помітивши хижий погляд Маґди, він продовжив:

— Старий безбожний світ — ваш. Я віддаю його вам. Вичавіть з нього все і примусьте його до покори так, як вам заманеться.