Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 33)

— Шпигунами, — повторила за ним Шадрі, розуміючи, що їй подобається звучання цього слова. — Я збиралася просто зайнятися навчанням, але...

— Шпигунами, — і собі промовив Покл, наче не міг у це повірити.

На своїх сумирних конях вони вирушили з Феллстаффа дорогою до озера Бакал. Коні неквапливо й спокійно перебирали ногами, а Шадрі теревенила про все, що їй спадало на думку, поки вони долали милю за милею. Покл їхав поруч із нею блідий і напружений. Шадрі не розуміла, чи справді він її слухає.

— Мамули були створені крижаними Лютими, проте вже після того, як дуже багато магії у світі було витрачено під час воєн. А от людей Люті створили задовго до цього, і тому ми створені краще. — Простягнувши руку, вона ущипнула вкриту веснянками щоку хлопця, злякавши його. — Мамули — лише наша бліда тінь. Але король Колланан сказав, що вони наші союзники. О, їм точно є що розповісти!

— Я вмію розпалювати багаття, — раптом сказав Покл, ніби це було темою їхньої розмови, — але я не знаю, як розмовляти з мамулами.

— Можеш покластися на мене, — відповіла Шадрі. — Спершу ми маємо їх знайти.

На ніч вони розбили табір на невеликій галявині подалі від дороги. Покл здригався при кожному потріскуванні багаття чи шурхотінні в лісі. Шадрі розповідала йому різні історії, пояснювала анатомію людини і математику музики, а потім занурилася в історію королів Остерри. Вона говорила доти, доки Покл не задрімав, і тоді подумки зробила собі нотатку, щоб продовжити розповідь наступного вечора.

На третій день подорожі вони дісталися озера Бакал. Небо було сірим і хмарним, а вогкість у повітрі ще більше посилювала холод, але це не була неприродна холоднеча. Коли Тон розніс крижану фортецю, то, схоже, арктична хвиля, створена Лютими, була зруйнована і погода повернулася до свого звичайного стану. Шадрі зробила запис у своєму щоденнику. «Я думаю, що невдовзі озеро може навіть розтанути».

— Зима ще не прийшла по-справжньому, — зауважив Покл. — І до весни ще буде набагато холодніше. — Він шморгнув носом, поринувши у власні спогади. — Моя мисливська хатина була тут, а родина мешкала там. — Він жестом показав на безладно розкидані уламки — все, що залишилося від мирного містечка. Дивлячись на руїни, Покл здригнувся.

— Усе буде добре. — Шадрі взяла хлопця за руку, щоб його заспокоїти.

Зашарівшись, він кивнув.

— Я не хотів приїжджати сюди, але радий бути з тобою.

Шадрі побачила, як серед сріблястих сосен промайнули тіні, то були маленькі фігурки, що снували між стовбурами. Вона усміхнулася.

— А ось і вони. Мамули, агов! Привіт, мамули. Ми друзі. Ми хочемо з вами поговорити.

Покл подивився туди, куди вона вказувала, але маленькі фігурки зникли, перетворившись на тіні в гущавині лісу. Шадрі розчаровано зітхнула.

— Ну, я очікувала, що вони будуть боязливими. Ходімо на берег, влаштуємося там і щось поїмо. Може, вони до нас підійдуть.

— Скільки ти плануєш тут залишатися? — запитав він.

— Стільки, скільки буде потрібно.

Вони прив'язали коней до дерев, розстелили ковдри на березі озера. На Шадрі був вовняний светр і кілька шарів спідниць. Покл закутався в теплий плащ і накинув на себе ще одну ковдру. Він постійно мерз відтоді, як ледь не загинув у зимовому лісі. Вони сиділи в тиші, чудово розуміючи одне одного без слів, діставали їжу з наплічників і їли. Шадрі роздивлялася замерзле озеро, а потім попросила Покла розповісти їй про містечко і про людей, яких він знав. Хлопця було важкувато розговорити, проте незабаром він поринув у спогади про рибалок і торговців хутром, лісорубів і швачок. Здавалося, з нього спадає важкий тягар, поки він розповідав про минуле, згадуючи ті добрі часи.

Коли Покл вже закінчував розказувати про одного з мешканців міста, який умів плести сітки і чиї вузли нікому не вдавалося розв'язати, Шадрі помітила кількох мамулів, які мовчки стояли неподалік серед дерев. Розповідь Покла обірвалася на півслові.

Шадрі покликала тихим, заспокійливим голосом.

— Привіт. Я хочу почути і ваші історії теж. Ми прийшли сюди, щоб ви розповіли нам про Лютих.

Мамули забурмотіли щось на незрозумілій мові, а потім почали вимовляти якісь слова. У потоці нерозбірливих звуків вона почула, як вони говорять «Люті», «Колланан» і «король».

— Підійдіть ближче. — Шадрі сягнула рукою до свого наплічника й витягла хліб. — У мене є їжа.

Покл, хоч і виглядав знервованим, мовчав. Їхні коні пирхали, проте не здавалися наляканими. Мамули, широко розплющивши очі, наблизились до них.

— Я хочу знати ваші історії, — мовила Шадрі. — Я хочу розуміти вашу мову. Розкажіть мені про Лютих.

Істоти заворушилися, явно стривожившись.

— Ми не дружимо з крижаними Лютими, — сказав Покл, намагаючись переконати мамулів. — Ми їх ненавидимо.

Зрозумівши його, мамули підійшли ще ближче.

Шадрі почала говорити, сподіваючись, що неспішний шелест її слів подіє на них так само заспокійливо, як її розповіді подіяли на Покла, коли він заснув біля багаття. Вона розказувала про стародавні руїни, які колись досліджувала. Вона розказувала про Тона та історичні документи Лютих, які намагалася перекласти.

— Я можу розповісти вам усе, що знаю про Лютих, однак я маю багато запитань. Власне, ви жили серед них, тому, можливо, зможете мені допомогти.

Шадрі намагалася отримати від них якомога більше відомостей, і її здивувало, що ці істоти знали чималу кількість людських слів, хоча більша частина їхньої мови була зовсім незрозумілою. Дівчина залишалася терплячою, і вони скупчилися навколо неї. Шадрі витягла щоденник.

— Мені треба все це записати.

— Ми шпигуни, — сказав Покл. — Це дуже важлива розвідка воєнного часу.

Шадрі продовжувала розпитувати про різноманітні деталі. Вона була наполегливою і звикла до того, що люди дивилися на неї порожніми очима, коли вона засипала їх запитаннями. Вони з Поклом сиділи разом і слухали весь день, а мамули плутано й незв'язно розповідали їм свої історії.

29

Посеред спекотного дня під сліпучо яскравим сонцем королева By розмірковувала про свої пустельні володіння. Навколо простиралися тільки пісок і скелі, а сонячне світло бадьорило й додавало сил. Значна частина світу стала виглядати так після стародавніх воєн, під час яких вивільнилася руйнівна магія, поки ворожі армії нищили одна одну.

By прогулювалася босоніж по пустелі і бачила навкруги лише первозданну матерію. Хіба не таким був світ до того, як Кур зробив з нього свій недосконалий рай? Їхній бог розмалював той світ кольорами і приніс у нього прояви життя. Вона провела пучками пальців по шаруватому чорному кам'яному виступу. З такого ж піску і такого ж пилу Кур виліпив перших Лютих, створив прекрасну Раан, свою справжню кохану, і підступну Сут. Потім він покинув їх, убитий горем через те, як жахливо Сут вчинила зі своєю сестрою, і залишивши Лютих продовжувати свою справу.

І саме так By і вчинить.

Вона занурила руки в гарячий пісок, дозволяючи піщинкам просочуватися крізь пальці. Колись давно її предки піщані Люті створили людську расу, сформувавши робітників і воїнів, щоб ті служили їм. Люди не були такими досконалими, як створені богом Люті, але внутрішньої магії землі тоді ще було достатньо, щоб зробити їх прийнятними копіями. Вона пильно, не кліпаючи, дивилася на сонце, і сильне та яскраве світло обпікало їй очі.

Нині, хоча магія світу й стала слабкою, її ненависна суперниця Онн зуміла створити ще одну расу помічників — мамулів. Якщо королева крижаних Лютих змогла це зробити, то й By вдасться те саме. Але шкода, що в неї не було зразка для вивчення. Кво отримав вказівку привезти один екземпляр після місії на півночі... якщо він коли-небудь повернеться.

Роздумуючи про неминучу війну з крижаними Лютими, королева By була певна того, що солдати короля Адана, які зараз отримують нову зброю, в бою будуть іти попереду її армії. Взяті в полон робітники мага Івуна виготовляли зброю та обладунки, щоб зробити піщаних Лютих іще сильнішими, а крім того, вони видобували димчасте скло для її союзників-людей.

Однак By задумалася про ті переваги, які принесе створення власних мамулів, незліченного витратного матеріалу для майбутніх битв. Вона втягнула носом гаряче повітря, що її огортало. Якщо Онн віднайшла достатньо магії в кризі й снігах, то пустеля, поза всяким сумнівом, може дати стільки ж. By та її маги можуть створити орди мамулів, яких кинуть на ворога перед дещо більш цінними людськими бійцями зі зброєю з димчастого скла.

Вирішивши попрактикуватися задля розваги, By уявила собі потрібний людський образ і за допомогою власної магії зібрала докупи камінці, пісок, бруд. Вона заходилася ліпити фігуру кремезного бійця, зачерпуючи все більше будівного матеріалу. З пилу й каменю By зробила торс, потім виліпила руки, сплавляючи докупи сухий матеріал. Вона додала м'язи, зробивши фігуру більш масивною, хоча сила істоти мала б іти зсередини. Вона виготовила голову, просто безлику кулю, а потім ткнула в неї великими пальцями, щоб зробити заглиблення для очей. Вийшло грубувато, але в цілому форма була правильною.

Її ауґа, залишений неподалік серед скель, заскріб лапою по камінню, а потім, метнувшись вперед, схопив ящірку, яка грілася на скелі. Ауґа миттю проковтнув її, після чого підняв лускату голову, кліпаючи на By золотавими очима. Раптом форкнувши, істота повернула голову в інший бік, і By зрозуміла, що пустелею хтось наближається.