Керри Манискалко – Полювання на князя Дракулу (страница 50)
Поки що.
Я подивилася на тіло дівчини, яка була моєю подругою, І встала.
— Так, сер.
РОЗДІЛ 32
ЗІЛЛЯ ТА ОТРУТИ
УРОК ФОЛЬКЛОРУ
CURS DE FOLCLOR
ЗАМОК БРАН
17 ГРУДНЯ 1888 РОКУ
Охоронці стояли за межами класу й дивилися в нікуди, проте були достатньо пильні, щоб завдати удару будь-якої миті, хоча Раду не звертав на них жодної уваги. Він продовжував свій урок фольклору так, ніби й не було зниклих чи вбитих учнів, а замок не захопили королівські гвардійці. Або він мав надзвичайний талант прикидатися незворушним, або справді загубився у власній уяві, застрягши десь між міфом і реальністю.
Минуло два дні відтоді, як стало відомо, що жертвою з тунелів була Анастасія, і за наказом ректора замок просто кишів охоронцями. Важко навіть сказати, заспокоювала мене їхня присутність чи більше лякала.
— Беручи до уваги останні знахідки, наш наступний урок присвячений Альбертусу Магнусу, філософу і вченому. За легендою, він був найкращим алхіміком, який будь-коли жив. Дехто навіть вважає, що він володів магією. Magie. — Раду гортав сторінки старої книги, яку взяв у бібліотеці кілька днів тому, «De Mineralibus». — Він вивчав праці
Аристотеля. Чудовий, чудовий був чоловік. Кажуть, саме він відкрив миш’як.
Ноа сміливо підняв руку, і Раду аж підстрибнув від захвату.
— Так, містере Гейл? Можливо, ви знаєте що-небудь на цю тему і легенду про містера Магнуса?
— Я розумію, що ви обговорюєте миш’як через убивства, сер, але як саме це пов’язано з румунським фольклором?
Раду кілька разів кліпнув, розтуляючи і стуляючи рота.
— Що ж... це є основою для розуміння деяких легенд, пов’язаних із темою сьогоднішнього уроку: Орденом Дракона. У часи свого розквіту Ордену велося досить непогано в таких країнах, як Німеччина та Італія, Дехто вважає, що підвищенням свого статусу в ієрархії Ордена багато хто завдячує таємній практиці використання миш’яку для повільного отруєння тих, хто стояв на заваді цьому підвищенню.
Я підняла брову, заінтригована. В Англії миш’як був відомий як «порошок успадкування» — через дворян, які хотіли отримати ті пул швидше, ніж дозволяла природна смерть.
— Ви припускаєте, що Орден був групою благородних алхіміків-убивць? — запитав Кіан. — Я думав, що вони мали боротися з гаданими ворогами християнства.
— Ох, ох, ох. Хтось проводив дослідження! Я вражений, містере Фаррел. Дуже добре. — Раду надимав груди і ходив туди-сюди по проходах. — Після смерті Сигізмунда Угорського Орден набув величезного значення в цій країні й у сусідніх. Менше в західних регіонах Європи. Османи наступали, погрожуючи боярам... е-е, так, містере Фарреле?
— Що таке бояри, сер?
— О! Бояри — це найвищий стан аристократ при волоських князях Вони ворогували між собою за те, кого назвати князем, і наша система управління була безнадійно продажною
— Хіба титул князя не повинен передаватися наступному в родинній лінії? — запитала я
Андрей пирхнув — не так виразно, як на його звичні стандарти, але я проігнорувала його. Можливо, він і знав специфічні правила своєї країни, але я не знала, тож не бачила причин соромитися розпитувати.
Раду похитав головою.
— У середньовіччі тут це відбувалося не так. На князівський титул могли претендувати також незаконнонароджені. Насправді, більшість народжених від Данешті або Дракулешті були легітимізовані, коли бояри призначали їх на престол. Їм не потрібно було бути чистокровними, щоб правити; достатньо було великого жорстокого війська. Це дуже відрізнялося від того, до чого ви звикли в Лондоні. І нерідко призводило до того, що родичі вбивали одне одного за можливість правити.
Насправді, подумала я, не так це вже й відрізняється від Англії.
— Ті, хто виступав проти внутрішньої ворожнечі та продажності, поповнювали ряди Ордену, — сказав Ерік. — Я припускаю, що вони боялися втратити свою культуру через імовірність зовнішньої агресії.
— Ai dreptate. Ви маєте рацію. Орден, хоча його члени ніколи не називали себе жодними іменами з міркувань секретності, об’єднався, щоб боротися за свою свободу і права. Якщо вірити переказам, члени Ордену були жорстокими і брали на себе відповідальність за викорінення загроз як зсередини королівства, так і ззовні. Існують свідчення того, що вони хотіли об’єднати країну, усунувши міжусобиці між двома королівськими лініями.
Ми з Томасом поглянули одне на одного. Мої почуття загострилися від цього одкровення. Це було саме те, що мене хвилювало. Я підняла руку.
— О! Так, міс Водсворт? Що ви можете додати до цієї дискусії? Не можу передати, який я задоволений тим, що всі зацікавилися сьогоднішньою темою. Набагато жвавіше, ніж на нашому уроці про strigoi.
— Коли ви говорите «королівська сім’я», в даному випадку ви маєте на увазі дім Басарабів, чи не так? Не теперішню королівську родину при дворі?
— Ще одна тонка деталь. Нинішня королівська родина — династія Гогенцоллернів-Зігмарінгенів — жодним чином не пов’язана з домом Басарабів. Для наших цілей, коли я кажу «королівська родина», я маю на увазі родовід Влада Дракули та його предків. Мені подобається зосереджувати наші уроки на легендах, що оповили середньовічну історію нашого славетного замку. Здебільшого ми маємо справу з лінією Дракулешті, Нащадки Влада Дракули востаннє правили у 1600-х роках. Людей змусили повірити, що його прямих потемків більше немає, — його погляд ковзнув у бік Томаса. — Проте в Румунії досі є ті, хто пам’ятає правду.
— Чи функціонує Орден сьогодні? — запитав Кіан, нахилившись уперед на ліктях. — Чи є нові члени?
— Дав... — Раду зупинився па півслові й почухав потилицю. — Давно вже не було жодних згадок про них. Гадаю, вони вимерли приблизно в той самий
час, коли родина Басарабів втратила князівський престол. Хоча є одна сім’я, яка стверджує, що походить із цього роду — нони фактично сьогодні тут бояри. Так-так. Перш ніж ми зайдемо занадто далеко вперед, пропоную нашій увазі кілька старих віршів, які свідчать про майстерність і хитрість членів Ордену. Миш'як був не єдиним засобом, за допомогою якого вони позбувалися своїх ворогів.
Він передав кожному з нас по два шматки пергаменту, На них були написані вірші румунською, які він тут же переклав англійською.
— О! Я просто обожнюю цей вірш. Пригадую, як батьки вперше мені його показали... а, менше з тим. Кхм.
Кров застигла в моїх жилах: слова не зовсім ті самі, але вони були разюче схожі на наспів, уривки якого я чула за межами покоїв, Томас примружив очі, як завжди відчувши зміну мого настрою, і відкинувся на спинку стільця.
— Перепрошую, професоре, — сказав він. — Як називається цей вірш?
Раду кілька разів кліпнув, густі брови піднялися разом із рухом.
— Ми повернемося до цього за мить, містере Кресвал. Це скопійовано з особливого священного тексту, відомого як «Поезії смерті». Poezii Despre
Moarte, Оригінальний текст зник. Дуже дивно і справді прикро.
Я відчувала на собі увагу Томаса, але не наважувалася зустрітися з ним поглядом. У нас була та сама книга, що її шукав Данешті. Як вона опинилася в зниклої жінки з села, було ще однією загадкою, яка додавалася до нашого списку запитань, що постійно зростав.
Брати Б’янкі шкрябали нотатки у своїх щоденниках. Очевидно, цей урок став для них ще більш інтригуючим через згадку про смерть. Я ледве стримувала власний захват. Невпинна маячня Раду, можливо, все-таки була варта уваги.
— І цей текст був священним для Ордену? — запитала я.
— Так. Орден Дракона використовував його як свого роду... ну.., нібито для позбавлення замку від гаданих ворогів у середньовічні часи. Ви пригадуєте щось подібне, містере Кресвел? Як один із останніх — і практично таємних, я вважаю, — членів цієї родини. Ваша сім’я мала б знати про цей текст більше. Ваша освіта, мабуть, була винятковою.
Це було ледь помітно, але я вловила, як через хребет Томаса промайнула хвиля напруги. Учні ніяково засовалися на своїх місцях — одкровення збентежило навіть тих, хто мав справу з небіжчиками. Не дивно, що Томас не дуже хотів ділитися своїм походженням. Приховування своїх зв’язків із Владом Дракулою рятувало його від невиправданого презирства.
Раду, очевидно, провів деякі дослідження щодо матріархального родоводу Томаса. Це не може не інтригувати. Моє тіло затремтіло від тривоги. А він не такий невіглас, яким видавався, цей Раду.
Томас усім своїм виглядом демонстрував, що йому абсолютно байдуже до теми розмови чи напруги, що панувала в кімнаті. Він перетворився на безпристрасний автомат, начепивши на себе броню проти чужих думок чи суджень Ніколай втупився у свій аркуш пергаменту, не удостоївши поглядом свого хоч і далекого, але кузена. Він, мабуть, знав, хто такий Томас, але їй з ким цією інформацією не ділився.
— Не можу сказати, що вірш звучить бодай трохи знайомо, — сказав Томас. — Або особливо цікаво. Та якщо ного використовувати проти ворогів, то з часом він цілком здатний їх убити Ще один рядок із цієї книги, і я й сам можу полягти від нудьги.
— Ні-ні-ні, Це було б дуже прикро! Молдавану навряд чи похвалив би мене, якби я став причиною смерті його студентів, — Раду затулив долонею рот, витріщивши очі. — Даруйте, невдало підібрані слова. Після бідолашного Вільгельма, АнастасІЇ, а тепер ще й Маріани.