Кэндзабуро Оэ – Особистий досвід. Обійняли мене води до душі моєї (страница 82)
— Приплюснутий від самого початку наполягав на тому, що він винний, і вимагав, щоб ми його покарали. А може, він просто хоче скоїти самогубство? — присутні тільки зараз почали розуміти, що Червоновидий, разом із Тамакіті, також виступає як обвинувач. — Може, він хоче скористатися нами, як засобом, аби скоїти самогубство? Всі ж знають, що він сексуальний збоченець. Хто його знає, може, він діставатиме задоволення від того, що його скарають молоді хлопці? Відтак ті, хто його стратять, будуть навіки пов’язані із Приплюснутим. А в результаті вже буде не важливо, заарештують нас за його вбивство чи ні…
Червоновидий затнувся і густо почервонів. Він закашлявся, і від цього ставав ще більш червоним. Взявши себе в руки, Червоновидий продовжував свою обвинувальну промову.
— Не виключено, що Приплюснутий — псих, який марить про сексуальні збочення і дійшов до того, що хоче бути страченим молодими хлопцями. Він і до мене чіплявся зі своїми гейськими замашками. Я піддався на його вмовляння, і коли ми були разом, він благав мене вибачити йому, змилуватися над ним і, кінчаючи, розплакався. Що, не було такого? От і зараз він причепився і благає, щоб ми його стратили.
Червоновидий закінчив говорити, і його обличчя знову налилося краскою. Присутні мовчали, але тепер це було вже мовчання, яке готове було прорватися будь-якої миті. Тамакіті сприйняв слова Червоновидого як свідчення на користь обвинувачення і, глянувши палаючими очима на Ісана, Такакі, а потім на підлітків, вигукнув у якомусь піднесенні:
— Ну, як вам де подобається?! Кого ще намагався звабити Приплюснутий? Кажіть, бо всім відомо, що Приплюснутий — збоченець. Червоновидий не побоявся, так що немає чого соромитися, піднімайте руки, до кого він чіплявся? Ну?
Приплюснутий, у якого голова, здавалося, росте прямо з плечей, нишпорив по кімнаті, широко розплющивши очі. Бой і ще два підлітки, наче прагнучи помститися Приплюснутому, підняли руки.
— Нічого собі! І Бой! І ви також! От сволота! — в голосі Тамакіті вже звучала навіть радість. — Ага, ти, Бой, і ви обидва, піднімайтесь і йдіть сюди. Ви маєте повне право допитати Приплюснутого!
Бой, не відводячи очей від гвинтівки, яку тримав у руках, підвівся і став біля Тамакіті. Після цього Тамакіті поглядом підняв двох інших підлітків, які встали, намагаючись не дивитися одне на одного, і вийшли вперед.
— Що ж виходить, Приплюснутий? Виходить, ти проник у Команду Вільних Мореплавців, щоб сфотографувати нас, а потім ці фотографії продати, а також щоб спокушати молодих хлопців? Свої цілі ти успішно реалізував. У тебе все було заздалегідь сплановано. Ти знімав дітей, що скорочуються, і вирішив і собі прикинутися таким. А гомиком як ти став? Так само знімав гомосексуалістів, а потім самого потягнуло стати голубим?
Приплюснутий слухав, опустивши побите обличчя, на якому виступили краплі поту. Коли Тамакіті закінчив свою промову, яка була розрахована на те, щоб завести аудиторію, Приплюснутий сказав:
— Називаючи мене гомиком, ти виказуєш зневагу до цього явища. Скільки ще речей у цьому світі ти готовий відкинути, як непотріб? До одностатевого кохання ти приклав мірило в образі загальноприйнятої доброчесності і, прагнучи дотримуватися моральних норм, рішуче відкидаєш те, що не вписується у ці норми. Не вважаєш ти це дивним? А може, справа в тому, що ти заперечуєш право на існування одностатевого кохання, бо страшишся його принадливої сили?
У відповідь Тамакіті завдав бокового удару по обличчю Приплюснутого, але той втримався на ногах і випрямився. Було видно, що Приплюснутий абсолютно не боїться Тамакіті. Тут в атаку пішов Червоновидий:
— Приплюснутий, ти говориш про прихильників одностатевих стосунків, які заперечують загальноприйняті норми, і зараховуєш себе до цієї меншості, натякаючи, що таким чином протистоїш тим, хто має владу і керує світом. Та чи справді ти так думаєш? — Червоновидий говорив серйозно. — Ти страшенно плазував переді мною, благаючи, щоб я з тобою переспав. І навіть намагався викликати в мене співчуття тим, що ти стискаєшся, — в словах Червоновидого тепер відчувалося неприкрите обурення. — Однак, принаймні мені ти не казав, мовляв, давай трахнемось і так викажемо свій протест тим, хто має владу і керує світом. Ні, коли ти кінчав, ти лише слізно благав мене: змилуйся наді мною, змилуйся! Я подумав, що тобі боляче, і зупинився, однак в цей момент не втримався і кінчив, і сперма бризнула тобі в очі. Це отак ти хотів протистояти можновладцям? Благаючи, щоб над тобою змилувалися?
— Он як, Приплюснутий? — сказав Тамакіті глузливо. — Інших хлопців ти так само принаджував до своїх збочень, розказуючи, як, по-твоєму, треба протистояти світові?
— Не забувайте, — рішуче заговорив Приплюснутий, — що я хотів зробити вас сильнішими! Так, я благав, але я намагався зростити у вас здатність до психологічного протесту! Бой, ти пам’ятаєш, що запитував мене, коли моє тіло стиснеться і я помру? Ти сам говорив, що в цей день ти хотів би переспати зі мною, хіба ні?
Приплюснутий свердлив зіщуленими очима Боя, якому від цього погляду не було куди діватися. Не витримавши, Бой підступив до Приплюснутого:
— Ах ти соромітник! — із цими словами Бой ударив Приплюснутого.
Приплюснутий вдарився головою об дерев’яну стіну позаду і, зігнувшись, почав присідати на підлогу. На його губах з’явилася свіжа кров. Приплюснутий почав підводитися, і в цей момент Бой із налитими кров’ю очима замахнувся, щоб знову влучити по голові, але Тамакіті зупинив його:
— Зачекай, Бой. Згодом відірвешся на ньому, скільки влізе. Допит виходить значно ефективнішим, коли він отримує тумаки. Ви обидва також отримаєте можливість врізати йому. Отже, Приплюснутий, тепер ти маєш не тільки визнати свою провину, але й чітко її вказати. Я навіть навчу тебе, що ти мусиш сказати. А ми будемо стимулювати тебе. Чи, може, ти одразу заплачеш і почнеш канючити: змилуйтесь наді мною, змилуйтесь?
Приплюснутий, хитаючись, із тремтячими колінами підвівся, проігнорувавши простягнуту Тамакіті руку. Тамакіті посміхнувся.
— Я запропонував Приплюснутому добровільно сказати нам про свою провину, однак відповідати він відмовляється. Що ж, доведеться допомогти йому заговорити. Бой і ви двоє можете врізати йому, але так, щоб він не втратив свідомості, — сказав Тамакіті і сам ударив Приплюснутого поміж очей. — Я буду тебе бити стільки, скільки буде необхідно, поки ти не скажеш, у чому ти перед нами винен. Хлопці, вдарте його по тридцять три рази, а сотий нехай ударить Червоновидий… Ну, Приплюснутий? Будеш каятися? Ти маєш сказати: «Я проник у Команду Вільних Мореплавців задля того, щоб продати в журнал фотографії їхніх тренувань і щоб схиляти до педерастії хлопців із команди. Ніякої іншої мети в мене не було».
— Я визнаю себе винним. Однак маячню, яку ти придумав, я визнавати не буду. Ти — недоумок. Сам і визнавай свою маячню!
Тамакіті випередив підлітків, яким дозволив бити Приплюснутого, і знову замахнувшись ударив його по обличчю.
— Ні, так не піде. Ти маєш визнати: «Я проник у Команду Вільних Мореплавців задля того, щоб продати в журнал фотографії їхніх тренувань і щоб схиляти до педерастії хлопців із команди. Ніякої іншої мети в мене не було».
Приплюснутий знову проігнорував слова Тамакіті. Він підняв голову і дивився прямо перед собою. З носа в нього сочилася кров. Бой вдарив його навідліг по обличчю.
— Приплюснутий, зізнавайся. Ось що ти маєш сказати: «Я проник у Команду Вільних Мореплавців задля того, щоб продати в журнал фотографії їхніх тренувань і щоб схиляти до педерастії хлопців із команди. Ніякої іншої мети в мене не було».
Один з підлітків знову вдарив Приплюснутого, і той, вже не бачачи, хто його б’є, підвів угору закуті руки, щоб утримати рівновагу. Щоб не зірвався крик болю, Приплюснутий прикусив роздерту губу.
— Приплюснутий, зізнавайся: «Я проник у Команду Вільних Мореплавців задля того, щоб продати в журнал фотографії їхніх тренувань і щоб схиляти до педерастії хлопців із команди…»
Ісана відчув у роті смак старого жиру і з огидою пригадав про свинину, яку їв дві години тому. Відчуття огиди, яке пригнічувало Ісана, охопило не тільки його одного. Огиду відчували і Тамакіті, і Бой, і два підлітки, що лупили Приплюснутого, огиду відчували всі присутні. Ісана крадькома глянув на Такакі, який продовжував малювати червоним олівцем якісь складні узори на конверті. Його вкрите брудним потом обличчя також виражало огиду. Ісана спало на думку, що коли загальне напруження досягне крайньої точки, і Такакі скаже:
— Приплюснутий наполягає на тому, що його тіло стискається. Чому б нам не перевірити, чи відповідають дійсності його слова. Буде справедливо, якщо тіло Приплюснутого саме буде свідчити на його користь. Принаймні ми всі зможемо переконатися, стискається він чи ні.
— Правильно, — з готовністю погодився Тамакіті. — Якщо його тіло стискається, то його кінцівки мають бути більш розвиненими, аніж все інше. Окрім цього, чому б нам не подивитися на його славнозвісний гігантський пеніс, яким він задовольнив незчисленну кількість жінок? Нам необхідні докази того, що він здатен не тільки підставляти чоловікам свій зад. Нехай показує!