Кэндзабуро Оэ – Особистий досвід. Обійняли мене води до душі моєї (страница 63)

Однак його сповіді передувала красномовна розповідь Приплюснутого, яка, власне, і надихнула Ісана на відверту розмову. В тому, що говорив Приплюснутий, у розкиданих по його розповіді деталях було приховане щось таке, що спонукало Ісана до сповіді. Хоча Приплюснутий мав притаманні лише йому фізичні вади, однак різниця у віці між ним і Такакі була зовсім непомітною. Незважаючи на те, що він не виглядав надто дорослим, виявилося, що йому вже було сорок років, тобто він був навіть старший за Ісана. Ця вікова особливість мала особливе значення для розповіді Приплюснутого, і він сам робив на цьому наголос:

…Приплюснутий розказав, що його злигодні почалися, коли йому виповнилося тридцять п’ять років, що для нього означало завершення його молодості. Пізно вночі після святкування свого дня народження він зрозумів, що почав стискатися. За його словами, усвідомив він це так. Професійний фоторепортер у день свого тридцятип’ятиріччя напився. Прокинувшись уночі, він випив ще трохи, як раптом відчув, що вздовж хребта в нього перекочується тепла кулька для гри у патінко. Відчуття було настільки нестерпним, що він, не вмикаючи світла, почав кружляти, висунувши язика, наче собака, по своїй трикімнатній квартирі, у якій всі спали. Потім, керуючись інтуїцією, він роздягнувся догола і став на ваги, зіщулившись від неприємного дотику холодного металу. Посвітивши кишеньковим ліхтариком, він побачив, що схуд на два кілограми. Але який стосунок до цього має кулька для патінко? Він підійшов до дерев’яного стовпа, який розділяв кухню та їдальню, притиснувся до нього спиною, звів п’яти, вирівнявся і нігтем провів над головою лінію. Почувся скрипучий звук жука-скрипуна. Передчуваючи значні зміни у його житті, він поклав руку на заглиблення на маківці голови. Ще в дитинстві він з гордістю показував друзям свою принаду і навіть отримував гроші, наливаючи у заглиблення на маківці ледь не сто грамів води. Він вірив, що це заглиблення відрізняє його від усіх інших людей і є підтвердженням його щасливої долі. Тепер він із жахом, від якого перехоплювало дихання, зрозумів, що заглиблення на голові було знаком нещастя. Ногами він наче вріс у підлогу. Він передчував, що відтепер його тіло і його душа зазнають значних змін, які будуть відбуватися із зростаючою швидкістю. Заміри на стовпі, схожі на сліди слимаків, слугували переконливим доказом, що його найгірші передчуття збуваються. Відтоді, як він у дев’ятнадцять років перестав рости, цифра, записана у його документах, яка залишалася незмінною стільки років, тепер змінилася. Він став меншим на цілих п’ять сантиметрів! Він почав стискатися. Тепер він був певен, що стискатиметься й далі.

Справді жахливим був збіг внутрішніх фізіологічних відчуттів та показників на лінійці. Коли він уявляв собі, що, поступово скорочуючись, його внутрішні органи стиснуться до розмірів мавпячих, і сам він усихатиме доти, поки, гикнувши двічі, не помре, його починали душити сльози. Разом з тим, йому вдалося звільнитися від проблем, пов’язаних із взаємозв’язком тіла і свідомості, які він не міг розплутати протягом багатьох років. Звільнення це було сумним, однак, врешті-решт, дало його змученому серцю відчуття спокою, і відтоді він зрозумів, що весь сенс його життя і його мета будуть нерозривно пов’язані з його стисканням. Сльози змили свербіж від того, що вздовж хребта в нього каталася кулька для патінко.

З відчуттям, наче спиртне обпалило тільки горло, а діє на когось іншого, він зайшов у кімнату, яка правила йому і за робочий кабінет, і за спальню, постояв трохи роздумуючи перед столом, який вже не підходив йому за зростом. Потім він підклав під стілець на три сантиметри журналів. Він подумав, що оскільки скоротився на п’ять сантиметрів, то на ноги якраз припадає ця частина. Сівши за стіл, він відчув, що йому зручно, висота столу тепер була якраз такою, як треба. Хоч трохи, але йому полегшало. Однак він уже не міг сидіти вільно і невимушено, і тому, щоб хоч якось себе втішити, дістав свій пеніс.

— І тут я бачу, що замість того, щоб скоротитися, він, навпаки, став ще товщим, хоча й не був напруженим! — продовжував свою розповідь Приплюснутий. Такакі хихикав, Тамакіті мовчав. — Я тоді подумав, що він мені просто здається великим, порівняно з тими частинами тіла, які скоротилися, а насправді він залишився такого ж розміру, як і раніше, як, наприклад, голова чи долоні, які не змінилися в розмірах. Але ж ні! Він став більшим! Не вірите? Всі частини мого тіла скорочувалися і продовжували відмирати, і лише мій член, як останній салют, робився дедалі більшим. Підтверджено вже іншими особами! Але ви все одно, я бачу, не вірите.

— Чому ж, це цілком можливо, хоча я не дуже чітко це собі уявляю. Якось я їздив до Америки на семінар особистих секретарів політичних діячів, що проходив в одному університеті, і там я бачив людину, з якою сталось щось подібне до того, про що ти розказуєш, — пригадав Ісана епізод зі свого життя, підтверджуючи слова Приплюснутого.

— А це був чоловік чи жінка? — жваво відреагував Приплюснутий.

— Це був англомовний канадський письменник. У нього поступово скорочувалася нога. Завдяки йому я зрозумів, що людина може бути привабливою, незважаючи на скорочення якоїсь частини тіла.

Цей письменник, який був водночас і викладачем, прихилився до Ісана і ставився до нього не просто як до одного з відвідувачів семінару, а, скоріше, як до приятеля, і кожного року потім надсилав йому листівки на Різдво. Разом із листівками він надсилав свою фотографію. З року в рік його нога скорочувалася, а підошва його черевика ставала дедалі вищою. Чоловік на фотокартці завжди тримав плечі на одному рівні. І завжди до нього притискалася нова подруга. Перші два роки це була росіянка, яку письменник відбив у свого колеги-професора. А потім на кожній наступній фотокартці біля нього стояла нова, по-своєму чарівна жінка, і видно було, що кожна з них всім серцем закохана у письменника.

Ісана з болем помічав, що права нога письменника швидко скорочується, а підошва на його ортопедичному черевикові виростає від Різдва до Різдва на один сантиметр. Незважаючи на це, письменник, немов черепаха, витягував підборіддя, намагаючись втримувати рівновагу. Він завжди був у тому самому картатому піджаку, а біля його широкого плеча кожного разу з’являлася нова красуня: то мексиканка, то китаянка, то японка, а на нещодавній різдвяній фотокартці до нього притискалася огрядна жінка із золотим волоссям до плечей, і навіть не вірилось, що вже немолодий чоловік, та ще й із вадою ноги, може впоратися з такою жінкою.

— Це точно мій випадок! — впевнено сказав Приплюснутий. — Давно я не спілкувався з людиною мого віку, з якою можна знайти спільну мову. Дуже приємно. Стискатися я буду до скону. Але я не сприймаю це як щось протиприродне. Хворим я себе також не відчуваю. Спочатку людина росте, а потім, коли настає смерть, вона усихає і скорочується. Тобто те, що я ще живий і вже почав скорчуватися, говорить про певну протиприродність, однак, якщо звикнути до цього стану, то починаєш навіть відчувати сили, що надихають тебе на життя. Так само, як і в період інтенсивного росту, під час стискання в мозку відбуваються якісь процеси, пов’язані з гормональними та емоційними змінами.

— Приплюснутий — відомий спеціаліст по жінках і хоче похвалитися цим, — хотів зачепити його Такакі, але той ніяк не відреагував.

— Безперечно, це була трагедія. З дружиною все пішло не так. Поки я ще не став Приплюснутим, вона була приблизно моєї комплекції, тобто досить огрядною жінкою. До того ж схильною до повноти. Сексом займатися із нею стало якось незвично. Мені стало не по собі, тому що я втратив відчуття, що володію її тілом. Вона була задоволена моїм членом ще більше, ніж раніше, але в моїй голові з’явився якийсь протяг. Я почав думати, як ми будемо займатися сексом, коли я ще більше стиснуся? Я уявляв собі, як я, наче черепаха, вовтузитимуся в неї на животі, поклавши голову їй на пупок і тримаючись за її сідниці — в такі моменти мені дедалі важче ставало тримати член напруженим. Тому я почав ходити до інших жінок. Спочатку мені було огидно згадувати ці зустрічі, оскільки секс із новими жінками нагадував крик про допомогу. Ви книжки читаєте? Один французький письменник сказав: «Спроба нав’язати свої страждання іншій людині під приводом любовної пригоди є марною тратою сил, адже в неї є свої страждання, з якими вона не розлучиться». Перед тим як я почав скорочуватися, я не розумів, що хотів сказати цей письменник. Я був певен, що мучитися доводиться лише мені, а жінку змусити мучитися не можна. Але ставши Приплюснутим, я міг тримати контроль над жінкою, яка стогнала і корчилася піді мною, входячи і виходячи крізь двері оргазму, а я ще більше її розпалював і, таким чином, змушував відчувати ті страждання, які я відчував через свою ваду. І мені нічого не варто було повторити це знову, тому я міг мати стільки жінок, скільки завгодно. Моя сексуальна енергія була прямо пропорційною моїм та їхнім стражданням. Ніщо інше, а саме моє тіло стало у пригоді. Але, хоч як би самовпевнено я себе поводив, жінки все одно ставилися до мене як до каліки. І я відчував, що не маю права бути із жінками. Я перетворився у безмежно ніжного, але жахливого на вигляд чоловіка. Такого самого, як Квазімодо. А хіба не про такого чоловіка мріє кожна жінка? До того ж я так завзято задовольняв жінок, що після сексу я ставав наче хворою дитиною, і це не в останню чергу спонукало жінок приходити знову на побачення…