Кен Фоллетт – Стовпи землі (страница 157)

— Що це було? Що з тобою сталося?

— Після того, як мого батька арештували, ми залишилися жити в замку — я, Річард і наш слуга, на ім’я Метью. Одного дня прийшов Вільям Гамлейський і вигнав нас.

Джекові очі звузилися.

— І?

— Вони вбили бідолашного Метью.

Він розумів, що вона чогось недоговорює.

— Чому?

— Про що ти?

— Чому вони вбили твого слугу?

— Тому що він намагався їх зупинити.

По її щоках потекли сльози, а горло стискалося щоразу, як вона намагалася заговорити, немов слова душили її. Алієна безпорадно похитала головою та спробувала відвернутися, але Джек не пускав її. Ніжним, немов поцілунок, голосом він спитав:

— Що вони хотіли зробити?

Раптом вона зрозуміла, що може розповісти йому все, і слова самі вилетіли з неї.

— Вони взяли мене силою, — почала вона. — Його слуга тримав мене, а Вільям заліз зверху, але я однаково не давалася, і тоді вони відрізали Річардові мочку вуха й сказали, що різатимуть далі.

Алієна досі плакала, але вже від полегшення, неймовірно рада, що може нарешті вимовити все це. Вона глянула Джекові у вічі та повела далі:

— Тоді я розсунула ноги, і Вільям зробив це зі мною, а слуга змусив Річарда дивитися.

— Це так жахливо, — прошепотів Джек. — Ходили чутки, але я не думав, що… Алієно, мила, як вони могли?

Але вона мусила розповісти йому все.

— Після того як це зробив Вільям, те саме повторив його слуга.

Джек заплющив очі. Його обличчя стало блідим і напруженим.

Алієна сказала:

— А потім, коли ми з тобою поцілувалися, я захотіла це зробити, але згадала про Вільяма та його слугу, і мені стало так страшно й зле, що я втекла. Тому я так повелася з тобою і тому зробила тебе таким нещасним. Пробач.

— Пробачаю, — прошепотів він, притягнув її до себе й знову обійняв. Це заспокоїло її.

Вона відчула, як він тремтить, і з тривогою спитала:

— Я тобі бридка?

Джек подивився на неї.

— Я тебе обожнюю.

Він нахилив голову й поцілував її в губи.

Алієна завмерла. Не цього вона прагнула. Він трохи відсторонився, а потім поцілував її знову. Доторк його губ був дуже ніжним. Вона відчувала вдячність і приязнь до нього, але спершу стиснула губи, однак потім знову розслабилася, наче у відповідь на його цілунок. Джек, натхнений реакцією Алієни, знову наблизився до неї. Вона відчувала його подих на своєму обличчі. Він розтулив губи, але вона швидко відсахнулася.

Джек, здавалось, образився.

— Невже це так погано?

Насправді Алієна вже не боялася так, як досі. Вона розповіла йому жахливу правду про себе, і він не відскочив від неї з огидою: Джек залишився такий самий ніжний, як і завжди. Вона підвела голову, і він знову її поцілував. Це було не страшно. Їй ніщо не загрожувало, вона не відчувала присутності некерованої жорстокості, примусу, ненависті чи влади над собою — радше, навпаки: поцілунок був насолодою, розділеною на двох.

Джек розтулив її губи, і Алієна відчула кінчик його язика. Вона напружилася. Він сунув язика їй проміж губ, і вона знову розслабилася. Джек ніжно посмоктав її нижню губу, і їй трохи запаморочилось у голові.

— Зробиш те, що минулого разу? — спитав він.

— А що я зробила тоді?

— Зараз покажу. Розтули рота ще трохи.

Вона підкорилась і знову відчула, як його язик торкається її губ, проштовхується за розтулені зуби, шукає та знаходить її язик. Вона відірвалася від нього.

— Отак, — сказав він. — Ось що ти зробила.

— Справді? — Вона була приголомшена.

— Так.

Він усміхнувся, а потім раптом посерйознішав.

— Якщо ти зробиш так іще раз, я забуду всі свої страждання за минулі дев’ять місяців.

Алієна знову підвела голову й заплющила очі. За мить відчула доторк його губ. Вона розтулила свої губи, якусь мить вагалася, а потім боязко сунула язик йому до рота. Пригадала, як почувалася минулого разу, на старому млині, і це шалене відчуття повернулося. Вона відчула потребу обіймати його, торкатися його шкіри та волосся, відчувати його м’язи й кістки, бути всередині нього та мати його всередині себе. Їхні язики зустрілися, але замість збентеження й відчуження її охопило збудження від такої довіри й близькості.

Вони обоє важко дихали. Алієна торкалася його рук, спини, а потім — стегон, намацуючи напружені м’язи. Серце мало не вистрибувало в неї з грудей. Нарешті вона, задихана, перервала поцілунок.

Вона подивилася на Джека. Він зашарівся й часто дихав, його обличчя палало пристрастю. За мить він знову нахилився вперед, але, замість цілувати губи, підвів пальцем її підборіддя та поцілував ніжну шкіру її шиї. Вона почула власний стогін задоволення. Джек опустив голову нижче й провів губами по її грудях. Її пипки під грубою тканиною набрякли та стали нестерпно чутливими. Його губи намацали одну з них. Вона відчувала на своїй шкірі пал його дихання.

— Обережно, — з острахом прошепотіла вона.

Він поцілував її пипку крізь полотно, і, хоча доторк був дуже ніжним, відчуття насолоди виявилося таким різким, немов Джек вкусив її, і вона ахнула.

А потім він став перед нею на коліна.

Джек зарився обличчям в її поділ. До цього вся її чутливість була зосереджена в грудях, але тепер вона раптом відчула збудження внизу живота. Джек намацав край її нічної сорочки та підійняв її до поясу. Алієна дивилася на нього, страхаючись його реакції: їй завжди було соромно через те, скільки в неї там волосся. Але Джек не відсахнувся, а, навпаки, нахилився вперед і ніжно поцілував її лоно, немов то було найкрасивіше, що він бачив у житті.

Алієна теж стала навколішки. Вона дихала так, ніби щойно пробігла цілу милю. Вона страшенно жадала його. У неї аж пересохло в горлі від пристрасті. Дівчина провела рукою по його ногах, а потім запустила руку йому під туніку. До того їй не доводилося торкатися чоловічого члена. Він був гарячий, сухий і твердий, немов палиця. Джек заплющив очі й застогнав, коли її пальці стали пестити його. Алієна підійняла його туніку та поцілувала напружену плоть, ніжно торкнувшись її губами. На кінці шкіра була натягнута, як на барабані, і чомусь волога.

Раптом її охопило бажання показати йому свої груди. Вона знову підвелася, і він розплющив очі. Не відриваючи погляду від нього, Алієна швидко зняла нічну сорочку та кинула її на підлогу. Тепер вона була зовсім гола. Вона відчула напад сором’язливості, але то було приємне відчуття, приємно-безсоромне. Джек дивився на її груди, немов зачарований.

— Вони прекрасні, — сказав він.

— Ти справді так думаєш? — спитала Алієна. — Я завжди вважала, що вони завеликі.

— Завеликі?! — перепитав він, наче саме це припущення було нісенітним.

Він простягнув праву руку й торкнувся її лівої груді. Ніжно погладив її шкіру кінчиками пальців. Вона подивилась униз, на його руки. Скоро їй закортіло, щоб він схопив її сильніше. Вона взяла його за руки та притиснула їх до своїх грудей.

— Міцніше, — сказала хрипко. — Я хочу відчувати тебе.

Ці слова розпалили його. Він стиснув її груди, а потім вщипнув пипки, але легенько, так що біль був ледь відчутний, і вона здичавіла від цього. Уже не могла думати ні про що, крім відчуттів свого тіла та близькості його.

— Роздягнись, — попросила вона. — Я хочу дивитися на тебе.

Він скинув туніку, нижню сорочку, чоботи й рейтузи та знову став перед нею на коліна. Його руде волосся підсихало й розпадалося на неслухняні кучері. Тіло було худе й бліде, з кістлявими плечима та стегнами. Він видавався жилавим і спритним, молодим і свіжим. Його прутень стирчав із темно-рудого волосся в паху, немов деревце. Раптом Алієні захотілось цілувати його груди. Вона нахилилась уперед і провела губами по його пласких невеликих пипках. Вони напружились так само, як її. Алієна ніжно провела по них язиком, щоб йому стало так само приємно, як було їй. Він погладив її волосся.

Тоді вона зажадала, щоб він негайно увійшов у неї.

Вона побачила, що він не певен, що робити далі.

— Джеку, — спитала вона, — ти незайманий?

Він збентежено кивнув.

— Добре, — палко сказала вона. — Це так добре.

Вона взяла його за руку та потягнула її собі між ніг. Там усе стало дуже чутливим, і його дотик був як удар.