Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 76)

а. Куме!.. Давайте моє менi… З мене печiнка мало не витрусилась, поки це дiло скiнчилось, та щоб я не мав в руках свого заробiтку, а заглядав вам у вiчi, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю вас добре, бачу, куди ви гнете, але гляньте сюди.(-.)Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам i амiнь, коли почнете крутить.

(-) А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тiлько знаєте, це все чортзна-що! (.)Це я для дороги мав… здiймайте лиш свиту, закривайте вiкно, та будемо дiлиться…

Закривають вiкна свитами.

Я хотiв як краще, бо у вас нiколи грошей не було, то зараз що-небудь i виявиться…. а коли ви так боїтесь, то берiть собi, Бог з вами.

а. Не журiться, я зумiю заховать, аби було що. (.)

м. То вам п’ять тисяч?

а. Десять… десять… кажу вам, десять… не розпалюйте мене!

м. Та не кричiть-бо! Берiть, берiть десять…(.) Щоб тебе за печiнку взяло. ( .) Оце одна, а це друга, а це третя…

а. Стривайте… куме, гляньте…

м. А що?

а. Та це не грошi, це чистiсенька бумага!

м. Як?!

а. Чиста бумага! От так машину пiдвела єврейська голова, тiлько на трьох пачках спереду i ззаду наклеєнi грошi, а то все чиста бумага.

() Бумага!.. Обманив!.. Куме, вiн же грошi давав, я сам бачив! ( .) Сама бумага… чистiсенька бумага!.. (.) Ха-ха-ха!.. Сто тисяч!! Ха-ха-ха!

а. От же збожеволiє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.

Герасим озирається, хватає пояс на лавi i бiжить з хати.

Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменiться, що з воза впало, те пропало.

Входе а.

i а.

а. Що тут таке? Боже мiй милостивий, кажiть, куме, куди вiн побiг, чого вiн так галаснув?

а. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч.

а. Як?

а. Так. Обманив єврей: дав чистих бумажок замiсть грошей. А може, то й не єврей був, може, нечиста сила перекинулась в нього i отуманила нас так, що ми не роздивились i прийняли бумагу чисту за грошi.

а. А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре дiється. Та чого ж вiн побiг?

а. Я й сам до пам’ятi нiяк не прийду, всерединi все колотиться.

. «Поможiть, рятуйте!»

Чуєте? Хтось кричить!..

а. Ох, куме, голубчику, у мене й руки, i ноги тремтять, — ходiм.

Тi ж, i м.

(). Та поможiть-бо!

Помагають i кладуть Герасима на лiжко.

а. Що з ним, що з ним, скажiть, на милость Божу?

ч. Це, я вам скажу, реприманд! Качайте його, отак, отак! (.) Ну, реприманд!

а. Та що воно? Що? Ради Бога, скажiть, що то за болiсть така?

ч. Та яка там болiсть! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом трiть груди, добре трiть. Так, так… Ви мене слухайте… стоп! (.) Трiть, трiть, трiть… Опит — велiкоє дiло… Серце наче ворушиться… А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер вiд страху, ну й йому б не жить на свiтi, якби не мiй опит.

а. Кажiть, що трапилось?

ч. Все по порядку — коло одного центра. Ножа!

Дають ножа.

Iвановна, лийте йому води ложкою в рот.

Наливають води.

Ковтнув, єй-Богу, ковтнув. Не журiться! Щастя маєте, що я лiг в клунi спать… Лiг, знаєте, я в клунi спать, i так мене один предмет заняв, що я й задрiмав з думкою про нього; коли це сниться менi, що Роман позабирав копили кам’янi, — пам’ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньцi? Позабирав тi копили та й повiсив надо мною їх. Тiлько що оце сниться, аж щось мене по носi чирк, чирк… я рукою лапнув вгору, пiймав за ногу, нога гойднулась, задригала i вирвалась, та як захарчить. Я схопився, мов несамовитий, але зараз опам’ятався, запалив сiрничок, дивлюся — i в очах потемнiло! На перекладинi висить Никодимович.

а. Боже мiй, Боже, яке тяжке нещастя!

ч. Но! Опит — велiкоє дiло! Я зараз вийняв перочинний нiж i перерiзав пояса… i Никодимович упав на землю. Гляньте — дише.

Герасим поворушився i спазматично в себе потягнув воздух.

Пiдводьте, пiдводьте.

Пiдводять Герасима, вiн ще потягнув у себе воздух i нiби позiхає, дрижить i витирає пiт.

() Старий, старий!

м. Де я? (.)

ч. Пийте воду. ()

Герасим п’є.

Що з вами? Що це ви вигадали?

а. Та годi, куме! Буде здоров’я — будуть i грошi, а я навiки вiд них одрiкаюсь, нiколи в свiтi не буду хотiть бiльше, нiж Бог дає. Такої пригоди нiколи не ждав.

ч. Якi грошi?

а. Он гляньте, як нас обманили.

ч. А-а! Зразу догадався! Опит — велiкоє дiло! На тiм тижнi в городi була така сама оказiя! I багато видурили?

а. П’ять тисяч…

() Ой… Ой!..

ч. Бризкайте водою.

Бризкають. Герасим пiднiмається.

Та годi вам, Никодимович, убиваться. Заспокойтесь нащот грошей! От поїдемо на Боковеньку, там є грошi, там є сила грошей, вiрте, що достанем. Менi само провiдєнiє указує цей путь… Примєти якi: скала, копил так i копил так, а посерединi кам’яна фигура… не я буду…

м. Обiкрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вiрьовки? Краще смерть, нiж така потеря! ()

Завiса.

Іван Франко

На склоні віку

Нікнет трава жалощами, а древо з тугою к землі приклонилося