Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 71)
() Не хочеться менi суперечить батьковi, бо вiн тодi ще гiрше вiзьметься за це сватання; а тут ще з Мотрею бiда; здається, пiдслухала чи догадується, що я їду на оглядини, сопе й сопе, звечора й не вийшла. Вже я їй разiв три пiдморгнув, а вона i не дивиться.
н. От i добре, тепер нiкого нема, — побалакаю. Чого ти шукаєш, Мотре?
я. Iди пiд три чорти.
н. Гедзь напав?
() Гедзь.
() Скажи-бо менi, на кого ти сердишся — на мене чи на себе?
я. На себе… Пусти.
н. На себе? За вiщо?
я. За те, що дурна.
н. Ха-ха-ха! Я бачу, що дурна, тiльки вiд чого ж ти здурiла?
я. Тiкай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш.
н. Та ти божевiльна?
я. Сам ти божевiльний! Що ти менi очi замазуєш? Я не слiпа i не глуха, чула, що їдеш на оглядини, бач, як вирядився.
н. Тю! Та я їду свиней купувать, ну, а як за одним заходом подивлюся на свиней i на Пузиревих дiвчат…
() Дивись, дивись, хоч нехай тобi i повилазить… ( .)
() Оце дiвка! I я ж, здається, не з послiднiх, а мало не впав. Оце робiтниця, оце жiнка — сама за косарем зв’яже! Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюсь на Мотрi.
ч. А садочок би отут у вас гарний був. Низинка, так i проситься, щоб засадить. Грушовку, слив’янку i вишнiвку свою б мали. Ви достаньте дерева, а я вам пришлю садовника, вiн пустяк вiзьме… Побачите, який садок буде годiв через три-чотири…
м. Я ж кажу, що так. У вас на все порада готова.
ч. А як же? Опит — велике дiло! Садок улiтку, як кожух зимою. Як ви полагаете: в саму спеку пiд яблунею полежать, хе-хе-хе! А пасiка, бджоли гудуть, медом пахне… I господар старий тут походжає… Опит, опит! Зараз бачу, чого де треба.
м. Ви все на витребеньках! На бiса нам той садок? Нам земля потрiбна, нам немає часу по садку ходить на проходку… А це що у вас?
ч. Запас! Без запасу в дорозi не можна. Оце взяв у Iвановни шматок сала i хлiба в дорогу.
м. Це вже й ви, як Клим! Сьогодня ж недiля, де ж таки снiдать!
ч. Опит говоре: запас бiди не чинить.
м. Ви ж поспiєте на раннiй обiд, то невже ж таки Пузирi не дадуть вам попоїсти?
ч. А як, буває, не застанеш дома?
м. То навiщо ж так багато взяли?
ч. Не журiться, я маю опит: це порцiя якраз.
м. Отакого робiтника вiзьми, за рiк i вуха об’їсть.
ч. А тепер, ле-козак, пур ашеве, сон е дюкасьєн, альом.
()От i вчений на язики, а дурний! Таки, що не кажи, у нього є зайцi в головi! Поїхали. Слава Богу. Не так менi тi оглядини, як те, що здихався. Тут такi дiла, що треба думать та ще думать, а вiн слiдком ходе за мною — i що не ступiнь, то й порада…
а. Звели i нам коней запрягти.
м. Навiщо?
а. У церкву поїду з Мотрею.
м. Ще що вигадай! До церкви можна й пiшки пiти, тут недалеко — три верстви.
а. Туди три та назад три, то вже шiсть.
м. Люде в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для Божого дому й шiсть верстов, — ай-ай-ай, а ще й богомольна! Важко вже тобi пiшки пiти до Божого дому шiсть верстов… Худобу ганять в празник грiх. Блажен чоловiк, iже скоти милує.
а. Що ж, тобi бiльше коней жаль, нiж жiнки?
м. Скотина грошi коштує, вона цiлий тиждень робить на нас, а в недiлю, що мала б вiдпочить, — гони в церкву. Це не по-Божому i не по-хазяйськи.
а. Та й я ж цiлiсiнький тиждень на ногах i роблю не покладаючи рук!
м. То ти, а то коняка… Ти собi робиш, а коняка тобi. Та й знову — робота до роботи не приходиться. Хiба ти борону або плуга тягаєш? От якби ви вдвох з Мотрею крумера попотягали, то iнша рiч… Не дам коней. Пожалiй скотину раз, вона тобi послуже десять раз… Iди пiшки, господь прийме твої труди i дасть тобi здоров’я.
а. Та чи ти ж з розумом? Всяке знає, що ми хазяїни неабиякi, а я буду тьопаться стiльки свiту пiшки до церкви.
м. Ото-то бо й є, що хазяїни, i кожний скаже, що це по-хазяйськи: скотинка одпочива, а хазяйка пiшки. Iди, iди, Параско, пiшки. Бог прийме твої труди… а конi одпочинуть — завтра робота…
а. Сором людям в очi дивиться!! Та ми ж пiшки поспiємо на шапкобрання. Так буде, як у ту недiлю: люде з церкви, а ми в церкву.
м. Не мнiться, то поспiєте i на херувими… а коней грiх ганять у недiлю.
а. А бодай ти пропав з своїми кiньми разом.
м. Параско! Не лайся, щоб я часом ради недiлi не дав тобi по потилицi.
а. Бий, бодай тобi руки посохли! I ззамолоду з синякiв не виходила, бий i на старiсть! У! Харциз — коняку жалiє, а жiнку бити збирається… Тьфу!
м. От же вдарю!
а. Бий, бий, я не тiкаю!
м. Ах ти ж, вiдьма чортова, то ти оце мене дратувать заходилась, та я… (.)
() Старики — емпе-амуре! Ха-ха-ха! За щупом я сюда вернулся. (.)I на амури здесь наткнулся! Собственний експромт! Адьє! Оставляю вас в прiятном тет-а-тет. Ха-ха-ха!
Дiя третя
() Став рибний! Риба все линина… лини, карасi… (.)