Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 70)
м. Ей, Параско!
а. Чого там «Параско»?
м. Не чiпляйся! У мене в шапцi бiльше розуму, нiж у тебе в головi.
а. Та з великого розуму в дурний заходиш! Що це ти затiяв — женить Романа на Пузирiвнi?
м. А-а! То ти про це? (.)Думав, що довiдалась за грошi, аж всерединi похолонуло. Ну, так що ж? Тобi яке дiло?
а. Не хочу я нiкого за невiстку, опрiч Мотрi. Сам казав, що будеш її сватать; дiти полюбились, я до неї привикла, вона — до мене; дiвка красива, здорова, зна всi порядки: коло птицi, коло свиней, коло корiв — одно слово, хазяйка бiля всього; в хатi, як у кiмнатi; я вже нездужаю, а против неї, скiлько їх у нас не було, нiхто хлiба не спече, нiхто борщу не наваре, хоч i без олiї iнодi, а всi їдять — не нахваляться.
м. Не треба менi нi доброго хлiба, нi доброго борщу, бо чим краще спече, а смачнiше зваре, тим бiльше робiтники з’їдять… Менi треба невiстку з приданим, з грiшми.
а. Вiзьмеш в обидвi жменi!
м. Iди собi, не заважай менi думать.
а. Нехай же тiлько Роман жениться на Пузирiвнi — не буде їй просвiтлої години, я її заїм.
м. Про мене, хоч цiлком з начинням ковтни її, менi аби грошi. Iди собi, Параско, вiд мене. Тут думок, як пiску в морi, а ти з чортзна-чим причепилась.
а. Якi там думки, чом же ти не пораєшся зо мною?
м. Не з твоєю головою мене вчить… Iди собi.
а. Тьфу! На твою дурну голову.
м. Я тебе як плюну!.. (.)
а. Здрастуйте, з недiльою будьте здоровi.
м. Спасибi, будьте i ви здоровi.
а. А ви з старою, як сизi голуби, i досi буркочете?
м. Еге!.. Нема нiкого, то ми собi удвох…
а. Нагадали молодощi i буркотали?
м. Iди, Парасю, по своєму дiлу, а у нас своє.
а. Бодай ти пропав! (.)
а. Бач — «Парасю». Любо й слухать, то все достатки роблять. А ми з старою тiлько лаємось i все через грошi: того нема, другого нема — i раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар! Оце й зараз посварились: виряджав її до церкви, а вона й напосiла: у других, каже, фургони любо глянуть, а я на возi, який ти хазяїн, каже. Така мене злiсть взяла, що мало-мало не потяг вiжками, а все грошi…
м. Я, слава Богу, i фургони маю, та моя стара не хоче їздить. Каже, потрудюсь пiшечком для Божого храму, а скотинка нехай одпочине.
а. От через те вам i Бог дає! Охо-хох! Принiс же я запродажню… А Роман куди збирається їхать?
(). Хочу свинку i кнурця купить у Пузиря, хвалять завод… (.)Що то грошi, куме! Свинi завiдськi, конi завiдськi, вiвцi завiдськi… ()
а. I де вони набрали таку силу грошви? Вже, куме, хоч ви менi що хочете кажiть, а я знаю, що бiльше нiгде було достать грошей, тiлько од нечистого. Їх дiд, кажуть, знався з нечистим, вiн як умирав, то доти не вмер, поки стелю не розiбрали. ()
м. То було колись. А тепер, куме, такi люде понаставали, що чорт, не при хатi згадуючи, боїться i носа показать меж них. Так, хiба зведе дурну дiвку з чужим чоловiком, поскоромить яку непутящу молодицю з недолiтком, посварить батька з сином, зведе на бiйку приятелiв, а щоб вiн узяв у розумного чоловiка душу i за це дав йому грошей? Шкода: i душi не вiзьме, i грошей не дасть, бо чоловiк його обмане… Тiлько вдариться до доброго аблаката, то той таку машину пiдведе, що у чорта очi на роги повилазять. Нi, куме, тепер не тi часи… (.)Люде самi умiють робить грошi краще вiд чорта.
а. Тобто фальшивi?
()Еге. Та ще й якi грошi! В вiк вiчний не розбереш: чи вони фальшивi, чи вони настоящi.
а. Не вiриться менi, щоб такi грошi були. Я пам’ятаю, як один панок наробив фальшивих грошей, аж з Варшави привозив майстрiв, а тiлько випустив — зараз i пiймався.
м. Ну, а якби були такi грошi, що всяке прийме, то ви б згодились достать таких грошей.
а. Я? З охотою. Коли люде багатiють, то чом же нам не попробувать щастя… Надокучили проклятi злиднi!.. Тiлько горе моє — грошей нема; а без грошей же не достанеш i фальшивих бумажок. Та й де вони є отакi, як це ви кажете?
м. Є… є… куме… Та ви зараз вiд мене прийняли на десять рублiв фальшивих бумажок.
( ). Що це ви, куме… Господь з вами! Менi так страшно стало, як тодi, коли ходив викликать безп’ятого… (.)Де ж вони тут? Це ви на глум мене пiднiмаєте?.. Грошi всi натуральнi, як є!
м. Отже, побий мене Бог, меж ними є фальшивi, i таких грошей можна купить скiлько хочеш… Пристанете у компанiю? Купимо сто тисяч.
а. Стривайте, куме, помовчiть, нехай я опам’ятаюсь, бо з мене мало дух не випре… Сто тисяч! ()Нi… Куме, може, ви жартуєте зо мною?
м. Не до жартiв менi, куме, самому. Бодай я завтра сонця не побачив, коли жартую.
а. Покажiть же менi, котра настояща, а котрi фальшивi.
м. Угадайте самi.
() Не вгадаю.
м. Оце вони! Ну як таких грошей не купить? ( .)
а. Нiколи в свiтi б не подумав, що це фальшивi.
м. Отже, невважаючи на те, що грошi зробленi дуже добре, все-таки перше, нiж купить таку суму, їдьте ви, куме, хоч зараз в казначейство i розмiняйте цi грошi; як казначей прийме, то всяке прийме…
а. А як казначей не прийме та протокола зроблять, га?
м. Е, куме, ви чорта не боялись, а протокола боїтесь.
а. То-то бо й є, що чорт не такий страшний, як його малюють, а протокол…
м. Дурниця! Скажете, що ви продали незнакомому чоловiковi воли i мiж iншими грiшми взяли й цi, а я посвiдчу, що iменно так, то й край.
а. Добре, їду! Тiлько договiр краще грошей! Скiлько ви менi дасте, як купите?
м. А скiлько хочете?
а. Скiлько? Вiд кожної тисячi, що купите, менi сто карбованцiв.
м. Багато буде. Я ж таки буду грошi свої крiвнi терять, а ви тiлько помiч менi дасте. Вiзьмiть п’ятдесят вiд тисячi.
а. Нi, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за вiщо.
м. А, нехай буде по-вашому. Отодi, куме, заживем, га?
а. Заживем! Об землю злиднi, а розторгувавшись, ще прикупимо… А тим часом гаяться нiчого: давайте менi цих безбiлетних окрiмно, а замiсть їх дайте настоящих десять.
Може, й це такi? Хе-хе-хе!
м. Нi, бiльше десятки нема.
а. Прощайте, зараз їду до Жолудя, а звiдтiля у город. (.)
м. Нехай вам Бог помагає i щастить на добреє дiло… Якась полегкiсть на серцi, i наче душа моя почуває удачу. Коли б господь помiг, тодi земелька Смоквинова наша!
н. Запрягають.
м. На ж тобi двадцять п’ять карбованцiв на свиней, та хоч i їхать. Тiлько ти давай за поросят Пузиревi так, щоб вiн не продав, — дешево давай, на бiса терять грошi: женишся на Пузирiвнi — сам наплодиш завiдських свиней. (.)