Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 64)

я. Свириде Петровичу, що вона каже?

і а. Як же це, Свириде Петровичу?

й. Брехня, брехня! Я вам не позволю публіковать меня! Я вам! я… я…

() Ще й брехню завдає?!

а. Я тобі докажу брехню, перевертню чортовий, пройдисвіте, ланцю!

й. Я такого шкандалю не попущу, не прощу нікаким разом! Я вам не хто! Я Свирид Петрович Галахвастов! Мені гаваріть такого чортовиння? Да у мене всі будочники он де! (.)Да я вас у часть! Да я вас за брехню в рештанську і замкну трома замками!

я. Що, як замкне?

і. Під три замки?

а. Ой люди добрі, що ж це! Мене у рештанську за правду? Секлиту Лимариху, чесну хазяйку, під три замки? За те, що ти вчора заручився з моєю дочкою?!

я. Ай! То правда? Що ж це?..

і а. Господи, глум який! Попущеніє Боже! (.)

я. Чисте скушеніє!

й. Врьош, стара! Я її знать не знаю, вєдать не вєдаю! З її какоюсь дочкою! Вона сказилась! А ми, Проню, хадьом вінчатись, Прокопе Свиридовичу, когда почали дєло, то надобно якось кончать. Невже нас буде держать одна брехлива баба?!

а. Я брешу?! Я сказилася? А не діждеш ти з твоїм чортовим батьком, з твоєю поганою матір’ю! Не будеш вінчатись: не пущу попа в ризи, хоч роздеріть мене! Од кумці-голубці, кажіть же ви, хай люде чують; заступіться хоч ви за Лимариху, — опаскудив мою чесну сім’ю оцей ланець, шарлатан! А сестра рідна за ним руку тягне!

- (-) Що, брат, не горілкою пахне!

-с. От халепа!

() Докажіть, докажіть!

а. Як же, учора заручився, сама власними очима бачила і оцими вухами чула! Щоб я луснула, коли ми не пропили Галю!

я. Та ще спочатку за столом, а далі і долі, і заручних пісень співали їм.

я. Та ще цей раб Божий і танцював без одіянія скусительно!

я. Ой! Підступило під серце! Рятуйте! ( )

а. Господи, Боже мій! Що ж з нею? Хоч згляньтесь!

ридович. Що ви зробили з дитиною нашою?

Кинулись до Проні, розстібують плаття.

а. А що, не вірили, який зух?

() Не вірте їй: це заговор! Вона підпоїла, підкупила свідків. Я їх усєх на суд! Ну, де ж би таки я, Галахвастов, посватався на какой-небудь простой поганкє?

() Моя дочка поганка? Ах ти, каторжний, сибірний! Та я тобі очі видеру з лоба!

() Мамо, я не вірю їй! Вона нарочито шкандаль робить… Заступіться ж! Не видержу… давить мене!

а. Сестро, зглянься на нас! Не безчесть дочки. Господь тебе покарає на твоїй! (.)

ч. Слобоніть гостину, сестрице! Бачите, яке лихо!

а. Так так? Мене з хати?!

() Ідіть собі! Не топіть мене!

а. Дурна ти, навісноголова! За якого харциза заступаєшся! Думаєш, що любить тебе? За гроші тільки бере, за гроші! Та він тебе вчора привселюдно лаяв, нівечив, гидив!

() Не йміть віри їй: бреше!

а. Ой кумці мої, заступниці мої! Кажіть уже ви, бо були там! Кажіть по правді!

а. А лаяв, господи як, і в батька, і в матір; величав її совою, чаплею, кислоокою жабою!

я. Ой, ой! Зарізав!.. Під серце! Води!..

а. Боже мій! Убили дитину мою! (.)

я. А проклинав як: щоб і халера, і чума на їх голову, щоб виздихали цілим кодлом!

я. Прорицав: анахтема, і дунув, і плюнув, як на сатану!

() Це наклепи! Я в суд подам!

я. Ай, води, води!.. (.)

ч. Химко, води швидче! Господи, одпусти і припусти!

а. Ой рятуйте! Нежива!

Xимка приносить воду. Прискають удвох на Проню. Степан продирається в двері і щось шепоче Галі. Проня телесується, коло неї упадають старі.

-с. Пропала вже випивка!

-с. Ходім мерщій, щоб ще до мирового не попасти!

() То такі ви? Мені одно, а друге другій? При мені у очі мало не вскочите, а за очі банітувати… Ох! Ох!

() Та що ви їм вірите!

я. Чого ви ходили до мене? Нащо ви божились, клялись, падали передо мною на коліна?

й. Та стійте ж…

я. Не за ваші магазини йшла… я… вас любила… а ви назнущались… осоромили на весь Подол… На весь Київ!.. Гетьте! Ой смерть моя! ()

ч. Вон, вон з нашого двору, щоб і слід тут ваш не смердів!

а. Вон, вон! Не треба нам такого зятя!

й. Ну, до свіданья!

() Ну, тепер я вже не пущу!

() Одчепіться!

а. Не пущу, не пущу! Думаєш, що багатий, так і безчестити мене можна? Женимо!

н. Та який він багатий? Він банкрот!

й и. Банкрот… банкрот!

( ) Чого витріщились? Ну, банкрот, так і банкрот! А ви думали, как би я був багатий, то пошов би до вашого смітника?! Ха-ха-ха! Свинота необразована! Авжеж, мені ваших денег тольки й нада било! Так і понімайте! А вони заклали сібє в голову, що я на їхніх дочок задививсь. Антересно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как первий кавалер, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакими куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні!

я. Ай! (.)

Секлита розвела руками.

Ті ж, .

й. Ай, гвулт! Ферфал! Беріть його — он тамечки шарлатан, мошенник!