Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 60)
а. Не чіпляйся, Усте, бо скажу, так і крикну на всю хату!
я. Кричи, кричи, шелихвістко!
а. Не злякалась, псяюхо, не злякалась! Твій рід стоїть отут мені у печінках! Як уступила твоя сестра, Степанида, до брата в хату, то неначе братові й мені на шию наступила. Ви всі такі!
() То й ми всі такі? То й я така?!
а. То й ти така й твоя мати була така!
() Яка ж була моя мати?
а. Та годі вам!
и. Уже завелись!
і. Хто це музику найняв?
й. Ето я; це я найняв, щоб Секлиті Пилиповні веселіщі були іменини! Как маєте лаятись, давайте лучче гулять!
() Давайте, давайте краще танцювати! От весело!
а. Авжеж, танцювати! Розступіться, куми мої милі: Секлита Лимариха ґуля!
() Куми мої, голубки мої, Секлита Лимариха ґуля! (.)
() Ех, мамзель, бонджур! Валяй метелиці! (.)
і.
я. Ой гріх, ой скушеніє! ( .)
Дія четверта
() Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити — завтра Великдень! Щось не певне… А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, велика пані поїде вінчатись! Багато таких панів, та на греблю нікому! Он ще підлоги вигадала оливою мастити, та ще кадить заставить. А остобісіла вже вона мені, хоч би вже швидче йшла до дідька в болото!
ч. Піймай, Химко, собаку та прив’яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок.
а. Хіба я собака? Хіба в мене собачі ноги, щоб я ще вам за псами ганяла?
ч. Та й я не підбіжу. Ти молодша, у тебе й ноги прудчіші.
а. Підтоптала вже за вашими примхами, що хоч на плечі бери!
ч. Та ну-бо, Химочко, піймай, будь ласка! Візьми шматок хліба, примани Рябка та й насядь!
а. Спасибі вам! Сідайте вже краще ви на його, коли вам нічого не шкода.
ч. Та ходім і я поможу, тільки не лайся, та повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люде дивляться!
а. Щоб поналазило їх і в двір, і в хату та щоб пообкрадали ще!
ч. Ну, що ж робить! Один тому час, що й батько в плахті!
а. Ет! (.)
( ) Аж не стямлюсь од радості, що таки, хвалити Бога, діждалась свого свята! А який же гарний жених! Сиділа, сиділа, так зате ж висиділа! Образованний, модний, душка, чисто, як огірочок! Як я улюбльона, аж горить у мене все всередині, а серце тільки — тьох, тьох! Не знаю вже, чи й доживу до вечора… Як я пригорну його, як… Ой, ой, як здумаю… Когда б только скоріще! (.)Ото-то будуть усі заздрити! А я так під руку з ним та на них тільки: пхе, пхе, пхе! А шлейфом шелесь, шелесь, шелесь! На Хрещатику такою панією сяду; та все по‑модньому, по-хранцюзькому… ( .)Чи не вкоротив він мені шлейфа. Єй-Богу, вкоротив, жидюга, вкрав! І казала ж мамі, щоб оддали на Хрещатику, так хіба ж з тією простотою зговориш! Ой лишенько, і це ж не по-модньому! Хто ж так високо талію робить? Ні плечей, ні грудей! А по моді усе должно бути на виставці! (.)Пхе! Тут тільки тхне чимсь? Оливою од підлогів, пхе! Химко! Химко! Кади мені швидче по хатах, та більше, та поодчиняй вікна! Химко, Химко!
и. Та чую, не позакладало…
я. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (.)
( ) Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!
( ) Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?
а. Та там десь колотяться…
я. Чого ж то? А Проня де?
а. А, і не питайтесь!
я. Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
а. Тю на вас!
я. Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Голохвостий найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
а. Брехня!
я. Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
() Добридень вам! А де ваші? (.)Уже випередила: от довгонога чапля! (.)Чи ви знаєте, що Секлита Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
я. А що, не казала? Брехня?
а. Та що це ви мелете? Про якого Голохвостого?
я. Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!
а. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
а. Так той же самий Голохвостий сьогодні вінчається з Пронею!
і () Що ти? Невже?
а. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
я. Матінко моя, оце штука!
а. Ну й бешкет!
я. Та чи ти часом не дуриш нас?