Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 58)

я. То, Степане, горе моє!

н. Як? Що таке?

я. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!

н. А мати що?

я. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий…

н. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.

() О, невже? А він тут ману пуска.

н. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!

я. Бога ради: не чіпайте тут! Не знаєте матері? Вона так і не повірить, ще вас вижене з хати!

Ті ж я.

( -) Поздоровляю вас з іменинами, з янголом. (.)Ой як у вас весело! Ой спокуса моя! (.)

() А ето хто? Черниця?

а. Та то вона зверху тільки!

й. Значить, бонджур, калісон, мерсі!

я. А це по-якому?

() Сідайте ж, сідайте! Дорогим гостем будете!

я. Ой боюсь гріха!

й. Гріх у міх, спасеніє в торбу!

я. Ой тут ще скуситель! Пригрішеніє моє!

() Випийте, кумцю, гріха збудетесь.

() Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?

а. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другі руки!

я. Та пий у мою голову.

я. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! ()

()

Ой черничко ж моя, Шепотушко моя, Дай з тобою покручуся, Коли ласка твоя!

( )

я. Ой, ой! Отиді, сатано!

Головохвостий цілує її.

Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! ()

и. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!

і. Як вогонь! А гарний!

() Та скажіть-бо, хто це?

( ) Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.

а. Гарний, гарний!

а. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. ( .)

() Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони Боже! Такий приказ! (.)

я. Побий мене святий хрест, як скажу!

() Про що це вона вам шептала?

() Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?

я. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!

Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.

() Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (.)Прощайте, Секлито Пилиповно!

а. Чого се ти? Куди?

н. Та там робота єсть…

а. Та посидь ще: закуси, випий!

н. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!

а. Як знаєш… (.)

() Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (.)

Ті ж без а.

а. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!

і. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стульці не всидять!

а. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!

Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.

я. Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.

Сідають; Секлита на стільчику.

і. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.

й. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?

а. Е, такому місяцю не на небі місце.

й. Чому? Преподобниці не приймуть?

я. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!

й. Та сідайте‑бо хоч ви, Галю, коло мене!