Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 50)

а. Вибачайте вже нам, дочко: на панію не виховувались…

ч. В пенціоні не були…

я. То все ж таки можете хоч трошки модніще себе держати: он буде зараз такий образованний, вчений…

ч. То мені хочеться послухати розумних речей; страх як люблю розумних людей!

я. То з пекарні слухайте, а то ще помішаєте об’явленію… Я вас покличу, коли треба буде. (.)

ч. Ну, ну! А що, стара? Уже нас за хвіст та і в череду!

а. Не гризи вже хоч ти, бо й самій гірко! ()

ч. Зате ж благородні! () Химко! Химко!

(-) Та чекайте, ще не кипить!

ч. Та йди, треба.

а.

() Нема часу! Дму, дму у того каторжного самоваря, а він і не кипить…

ч. Та тут ось треба до Кундеревича збігати, на гроші!

а. Та як же я покину самовар? Він так погасне!

ч. Та ти його розідми швидче!

а. У мене духу немає на вітряка! Я вже хвартухом махала, махала… махала… так тільки жевріє…

ч. А ти ще пеленою його помахай!

а. Дайте краще вашого чобота!

() Правда, у халяві більш вітру. Так розідми ж хутенько та й туди збігай!

() Химко! На записку!

а. У мене не десять ніг, а дві!

і. Що ти там гавкаєш? Іди, кажу!

а. От наказаніє! ()

а.

() Сестра Секлита йде! Ну, що його робити?

ч. Невже? От халепа! Скажемо, що до вечерні збираємось абощо.

Химка з кімнати біжить через світлицю в вихідні двері.

() Куди це ти, Химко?

и. За вином якимсь.

и. От і добре; прицуп же й горілки, а то у вас часом нема.

и. Не казано.

ч. Може, дати уже їй чарку, щоб швидче пішла?..

а. Та чому б і не дать, так боюсь Проні; от лихо!

Ті жа.

( ) Добривечір вам у хату!

а. Здрастуй, сестро!

ч. Здрастуйте!

( ) Оце втомилась! Бігала, бігала, як той хорт за зайцем, доки не випродала усіх яблук; а це думаю, давай забіжу до Сірка та ковтну чарку-другу горілки!

ч. До якого Сірка? В мене був собака Сірко, та я його давно прогнав з двору, що так погано дражнили.

а. Хіба ж вас не Сірком дражнили та й тепера дражнять усі на Подолі?

ч. Не Сірко, а Сєрков!

а. Куди ж пак? Запаніли наші! А в однім чоботі ходите!

ч. Я в своїй хаті властен і голий ходити!

( ) А хоч би й запаніли, так дочку яку маємо!

ч. Треба вам якось краще нас величати!

а. Та про мене, хоч і Сєрков чи й Рябков! (.)Чого ти з посудиною держишся? Станови її на стіл!

а. Випий, сестро, чарку, бо ми з старим зараз до вечерні виряджаємось…

ч. Та ні на кого й хати зоставити, бо й Химку заслали; то треба заперти.

а. Не турбуйтесь; ідіть байдуже: я сама тут погосподарюю! Самограя притарабаню…

() Ну, що ж тепер…

() І душі нема, як ввійдуть Проня; таке буде!

а. Та чого ви там воркочете, старі? Ще не наворкотались? Вам би уже пора скубтися! Та ну-бо, Явдохо, чого це ти надулася, як індик перед смертю!

ч. Явдохо! Знайшла Явдоху! Скажіть ще Вівдя! Коли б хоч дочка не почула!

а. Та ну вас з вашими витребеньками! Явдохо, чуєш! Чого ти набундючилась? Давай мерщій горілку!

ч. Та не кричіть-бо хоч так дуже!

а. Чому ні? Хіба в мене горло куповане?

а. Тай вуха ж у нас не позичені.

а. Запаніли! Та що балакати: давай пляшку і чарку.

а. Та чи воно не годиться? У нас така дочка!

( ) Велика цяця! Носитесь ви з нею, як з бандурою!

а. Єсть-бо й з чим: вчилась у пенціоні аж три місяці!

ч. Не абиде, а у пенціоні!

а. Чули ми вже це, чули! Аж очортіло!

Ті жя.

() Так і знала! Що це ви, до нас у гості?