Иван Котляревский – Енеїда (страница 8)

Еней Дідону б забував. Нехай лиш відтіль уплітає І Рима строїти чухрає, – А то заліг, мов в грубі пес. Коли ж він буде йще гуляти, То дам йому себе я знати, – От так сказав, скажи, Зевес». 47.[42] Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв, Через поріг перевалився, До стані швидше тягу дав. Покинувши із рук нагайку, Запряг він миттю чортопхайку, Черкнув із неба, аж курить! І все кобилок поганяє, Що оглобельна аж брикає; Помчали, аж візок скрипить! 48. Еней тогді купався в бразі І на полу укрившись ліг; Йому не снилось о приказі, Як ось Меркурій в хату вбіг! Смикнув із полу, мов псяюху. «А що ти робиш, п’єш сивуху? – Зо всього горла закричав, – Ану лиш, швидче убирайся, З Дідоною не женихайся, Зевес поход тобі сказав! 49.[43] Чи се ж таки до діла робиш, Що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь; Получиш добру халазію, Він видавить з тебе олію, От тілько йще тут побарись. Гляди ж, сьогодня щоб убрався, Щоб нищечком відсіль укрався, Мене удруге не дождись». 50.[44] Еней піджав хвіст, мов собака; Мов Каїн, затрусивсь увесь; Із носа потекла кабака: Уже він знав, який Зевес. Шатнувся миттю сам із хати Своїх троянців позбирати; Зібравши, дав такий приказ: «Як можна швидче укладайтесь, Зо всіми клунками збирайтесь, До моря швендайте якраз!» 51.[45] А сам, вернувшися в будинки, Своє лахміття позбирав; Мізерії наклав дві скриньки, На човен зараз одіслав І дожидався тілько ночі, Що як Дідона зімкне очі, Щоб не прощавшись тягу дать. Хоть він за нею і журився І світом цілий день нудився; Та ба! бач, треба покидать. 52. Дідона зараз одгадала, Чого сумує пан Еней, І все на ус собі мотала, Щоб умудритися і їй; З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать. Еней же думав, що вже спала,