Иван Котляревский – Енеїда (страница 9)

І тілько що хотів дать драла, Аж ось Дідона за чуб хвать. 53.[46]«Постій, прескурвий, вражий сину! Зо мною перше розплатись; От задушу, як злу личину! Ось ну лиш тільки завертись! От так за хліб, за сіль ти платиш? Ти всім, привикши насміхатись, Розпустиш славу по мені! Нагріла в пазусі гадюку, Що послі ізробила муку; Послала пуховик свині. 54. Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло; Чи знав ти, що такеє гроші? Мав без матні одні холоші, І тілько слава, що в штанах; Та й те порвалось і побилось, Аж глянуть сором, так світилось; Свитина вся була в латках. 55.[47] Чи я ж тобі та не годила? Хіба ріжна ти захотів? Десь вража мати підкусила, Щоб хирний тут ти не сидів». Дідона гірко заридала, І з серця аж волосся рвала, І закраснілася, мов рак. Запінилась, посатаніла, Неначе дурману із’їла, Залаяла Енея так: 56.[48]«Поганий, мерзький, скверний, бридкий, Нікчемний, ланець, кателик! Гульвіса, пакосний, престидкий, Негідний, злодій, єретик! За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба Тобі, диявольська худоба, Трясешся, мов зимою хорт! 57.[49] Мандруй до сатани з рогами, Нехай тобі присниться біс! З твоїми сучими синами, Щоб враг побрав вас всіх, гульвіс, Щоб ні горіли, ні боліли, На чистому щоб поколіли, Щоб не оставсь ні чоловік; Щоб доброї не знали долі, Були щоб з вами злії болі, Щоб ви шаталися повік». 58. Еней від неї одступався, Поки зайшов через поріг, А далі аж не оглядався, З двора в собачу ристь побіг. Прибіг к троянцям, засапався, Обмок в поту, як би купався, Мов з торгу в школу курохват; Потім, в човен хутенько сівши І їхати своїм велівши, Не оглядався сам назад. 59.[50] Дідона тяжко зажурилась, Ввесь день ні їла, ні пила; Все тосковала, все нудилась,